WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські народні обряди пов’язані з рослинами - Реферат

Українські народні обряди пов’язані з рослинами - Реферат

народній обрядовості, зокрема весільній: китицями Калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою Калина нагадує про смуток і журбу:
Червоная калинонька
На яр-воду схилилася...
Там дівчина журилася
Як і багато інших рослин, Калина поєднує в собі "красиве і корисне" (М.Т. Рильський). Калиновіягоди, кора, цвіт - випробувані ліки в народній медицині.
МАК. Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості Мак як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий Мак, зерна якого самі виси-палися з голівок, - так званий видюк. Якщо таким М. обсипати обійстя, то жоден упир чи злий дух не зможе зайти в нього, поки не збере і не порахує всі зернята. Щоб охоронити від відьми дійну корову, її обсипали Маком, освяченим на Маковія (1 серпня за ст. ст.) або на Спаса (6 серпня), примовляючи: Коли цей мак збереш, тоді від моєї корови молоко відбереш. На Волині, аби припинити засуху, вкидали у криницю певну кількість зерен свяченого Маку.
Мак використовували також із лікувальною метою, переважно як снотворне.
У фольклорі Мак є символом краси: Гарна дівка, як маківка; Гарне, як мак городній. У піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя:
Пройшов мій вік, як маків цвіт,
Що вдень цвіте, а вночі опаде.
Можна зустріти також поетичне порівняння маківки з матір'ю- головою роду:
Да нема цвіту, світлішого над маківку,
Да нема роду, ріднішого над матінку.
М'ЯТА широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах, її незмінний епітет - кудрява. Як і калина, М'ята є символом дівочої краси й цноти. У фольклорі М'ята нерідко згадується поруч із рутою, утворюючи немовби одну рослину - руту-м'яту:
По садочку ходжу я, ходжу,
Руту-м'яту саджу я, саджу,
Рута-м'ята да й не прийнялася,
Родиночка й одріклася.
М'ята відігравала важливу роль у весільній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з М'яти, барвінку і рути.
ОСИКА вважалася нечистим, заклятим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Ця ж легенда пояснювала постійне, навіть у безвітря, тремтіння листя Осики. Тому з її деревини не годилося споруджувати оселі.
Водночас Осика використовували як один із найбільш надійних оберегів від відьом, упирів тощо. Щоб уберегти молочну корову від посягань відьми, в огорожу довкола обори встромляли осикові кілки. За допомогою осикової палички можна було також примусити відьму, що обернулася твариною, повернути свій справжній вигляд. Щоб упир не міг вийти зі своєї могили, в неї вбивали осиковий кілок. Так само вважалося, що для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із Осики і полити його водою. З осиковою палицею можна було пройти вночі лісом, не остерігаючись нечистої сили.
ПАПОРОТЬ - реліктова трав'яниста рослина, що ніколи не цвіте, розмножуючись вегетативно. Проте, за народними повір'ями, в ніч на Івана Купала (24 червня за ст.ст.) на коротку мить з'являється вогнена квітка Папороті Той, кому вдається зірвати її, отримує чарівну силу, яка дає змогу знаходити заховані скарби, дізнаватися про долю людей, зцілювати хворих, розуміти мову звірів і птахів. Проте нелегко заволодіти таємничою квіткою, яка росте в дрімучому лісі та охороняється нечистою силою. На сміливця чекають численні випробування, часом небезпечні для життя. Легенди про спробу здобути квітку Папороті послужили основою відомої повісті М.В. Гоголя "Вечір напередодні Івана Купала".
Папороть вважалася улюбленим зіллям чортів та відьом. Тому на Гуцульщині, зокрема, існував своєрідний звичай бити папороть. Аби вона не сіялася в полі і не шкодила травам, її били палицею навхрест, потім це місце святили.
ПОЛИН найчастіше використовували як оберег від русалок, зустріч з якими вважалася особливо небезпечною в так званий Русалчин Великдень (наступний четвер після Зелених свят). Підстерігаючи перехожого за околицею села, русалка запитувала його: "Полин чи петрушка?" Якщо покажеш Полин, русалка зникне, якщо ж відповіси "петрушка", то вона може залоскотати насмерть.
У народних піснях і приказках Полин має незмінний епітет гіркий і нерідко виступає символом нещасливого життя:
Лучче мені, мати,
Гіркий полин їсти,
Аніж мені, мати,
Із нелюбом сісти.
РУТА -багатолітня рослина, квітки якої мають сильний і своєрідний запах, її цілющі властивості добре відомі в народній медицині.
У народній поезії Рута супроводжують епітети: яра (тобто молода), крута, сувора, зелена. Рута або ж вінок, сплетений із неї, с символом дівування; образ зів'ялої, розтоптаної, розсипаної Рути означає втрату дівоцтва. Іноді Рута символізує розлуку з милим, самоту, її жовтий цвіт провіщує нещасливе кохання:
Зеленая рутонька, жовтий цвіт,
Чому тебе, Іване, так довго ніт?
ТОПОЛЯ. В народних піснях з Тополею порівнюється красива, струнка дівчина або заміжня жінка. Рубання Тополі, так само як і калини, символізує заручення та одруження дівчини:
Тонкая, високая тополя:
Чорнявая дівчина - то моя.
Тонкую, високую зрубаю:
Чорнявую дівчину кохаю.
Широковідомий казковий мотив обернення дівчини в Тополю використав Т. Г. Шевченко в баладі "Тополя".
У першій половині XIX ст. існував обряд водити тополю, який виконувався на Зелені свята. "Тополю" зображала вродлива дівчина, вбрана в стрічки, зелень та квіти, її водили по селу у супроводі відповідних пісень:
Стояла тополя
Край чистого поля.
Стій, тополенько,
Стій, не розвивайсь,
Буйному вітроньку
Не піддавайсь.
ЧАСНИК відігравав важливу роль як оберег від злих сил, а також у практиці народної медицини. Наділення Часнику чудодійною силою значною мірою було зумовлене цілющими властивостями і своєрідним запахом цієї рослини. Часник вживався для профілактики інфекційних захворювань, вважався добрим дезинфікуючим засобом при хворобах дихальних шляхів. Свяченим Часником змащували на Великдень над очима, щоб мати здорові очі. Застосовували Часник і як протидію укусові гадюки.
Здавна Часник використовувався у весільній обрядовості. У день весілля його вплітали у вінок молодої або зав'язували між її волоссям для охорони від усього злого. На Гуцульщині зубок Часнику постійно носили з собою дорослі і молодь, його прив'язували до руки або зашивали в сорочку дитині. Напередодні Івана Купала Часником натирали вим'я корові, щоб відьма не могла відібрати молоко.
Loading...

 
 

Цікаве