WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український національний одяг - Реферат

Український національний одяг - Реферат


Реферат на тему:
Український національний одяг
Вступ
Приступаючи до розмови про український народний одяг, ми розглянемо ті фактори, що мали і мають вплив на формування народного побуту взагалі і зокрема одягу. Головніші з тих факторів такі:
Зовнішнє оточення або природні умови, де проходить життя нашого народу: добрий клімат, багатство землі, краса краєвидів-гаї, сади та широчінь степових просторів.
Культурна спадщина, що її ми дістали від своїх предків: матеріальні явища побуту та звичаї й обряди. Іншими словами-матеріальна і духовна традиція нашого народу.
Культурні зв`язки, взаємини, що складаються з іншими народами. Головніший момент тих взаємин-вплив сусідніх культур.
І, нарешті, останній, дуже важливий момент: мистецькі здібності народу. Цей фактор-логічний висновок від трьох попередніх.
Усе це разом являє собою могутню рушійну силу культурного прогресу народнього побуту.
Але не всі чинники впливають з однаковою силою по всій території України.
Якщо взяти народний одяг і розглядати його в окремих частинах нашої батьківщини, то перше враження буде - це одяг різних народів. Бож, гуцульські ногавиці і наддніпрянські шаравари, подільська сорочка і поліська сукня мають чимало відмін!
Ця відмінність залежить від двох причин: природні умови місцевості та запозичення від сусідів.
Одяг найрухливіший елемент з усього комплексу народного мистецтва, такий елемент, що не тільки легко сприймає зовнішні впливи сусідніх культур, а й моду, новини в одязію. Мода - вигадка міста, а місто - культурний центр. Це робить вивчення одягу цікавим і в той самий час складним. Український народний одяг вивчати тяжко ще тому, що народ наш живе на величезній території з різними природніми умовами та неоднаковим впливом сусідніх народів. Крім того, народ наш прожив складне історичне життя повне боротьби і неспокою. Все це не сприяло збереженню чисто національних прикмет по всій території України. Найбільше відмінностей у пограничних районах - вплив сусідів, а найменше у центральних місцевостях України, де національних прикмет збереглося найбільше.
Отже, приступаючи до розгляду українського народного одягу, ми зазделегідь сподіваємось, що той одяг в окремих частинах України має на собі вплив народів, з якими дана місцевість межує. Винятком є суміжні райони з Росією, бож, як відомо, Московщина не мала культурного впливу на Україну.
Таким чином: Київщина, Полтавщина,Чернігівщина та Запоріжжя являють собою частину, яка найменше відчула на собі впливів сусідів.Крім того, ця частина напротязі історичного життя нашої батьківщини мала найдовший період самостійного культурного розвитку.Розуміється, що й народний одяг тут зберігся найліпше. З цим одягом справедливо пов`язується поняття про національний одяг.
Національний одяг
Національний одяг - це вище поняття, ніж одяг регіональний. Якщи місцевий одяг репрезентує собою тільки одну частинуУкраїни, то національний одяг - всю Cоборну Україну, націю!
Під чужинецьним пануванням наш народ зберіг національний одяг - як символ, що його проніс через всі віковічні страждання й утиски, які довелося зазнати від окупантів. Національний одяг, мова, віра, звичаї - все це надійний захист від національного занепаду.
Основною мистецького стилю українського національного одягу є стиль барокко. Крім того, що національний одяг - це естетична база, на якій народні митці створили орнамент вишивок, мережива.
Артистичне багатство національного одягу ще виявляється у розвиненій гамі та мистецьких формах. Вишиття та мереживо на одязі - свідоцтво мистецького смаку, майстерності. Той факт, що національний одяг тепер, а особливо тут на еміграції, не модний, ще не визначає, що його естетична вартість не може бути належно оцінена не тільки нашими людьми, а й чужинцямиЗбереження національного одягу це глибоке почуття батьківщини та вірності традиції своїх батьків.
Національний одяг - це вияв святкового, врочисто піднесеного настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів.
Матеріали з яких виготовляють народний одяг
Хутро
Клімат України, як відомо, досить суворий і теплий одяг нашому населенню завжди був потрібний не менше як на шість, а то й на сім місяців у році. Ось чому в Україні хутро завжди було найулюбленішим матеріялом для виготовлення верхнього теплого одягу, як для чоловіків, так і для жінок. Колись наші предки вживали для одягу хутро з диких, і свійських тварин. З свійських найбільше використовувались вівці, а з диких - ведмеді, лисиці та вовки, а на узгір'ї карпатських гір олені. Тепер здебільшого кожухи шиють з овечих шкір і тільки вельми заможні люди мають кожухи з лисиці. Вовки, ведмеді та олені вже рідко зустрічаються в українських лісах, а тому й не диво, що кожухи з хутра цих тварин стали великою рідкістю. На оздобу теплого верхнього одягу завжди використовувались хутра дрібних диких тварин, як ось куниць, соболів, горностаїв, бобрів та білок.
З старих літературних пам'яток відомо, що вже в ІХ-ХІІ століттях слов'янські племена платили данину своїм і чужим князям куничим і білячим хутром. Так, з Лаврентіївського літопису довідуємося, що хозари брали з полян, сіверян та в'ятичів по білячій хутрині з двору, а варяги брали з дерев'ян по одній чорній куниці. Наша княгиня Ольга теж наказала дере-в'янам платити їй данину хутром. У тому ж літописі говориться, що Ігор, Ольга і Святополк, коли сідали на княжий стіл, то роздавали хутряний одяг і шкіри куниць своїм дружинникам. Автор "Слова о полку Ігоревім", що жив у XII-му столітті, нарікаючи на руських князів, писав:
"А князі самі собі крамолу кували,
а погание самі з побідами рискаючи по руській землі,
данину взимали: зо всякого двора, білку".
У тій же старокняжій поемі, Ярославна, плачучи на путивлівській стіні, примовляє:
"Полечу я зузулею по Дунаю,
омочу рукав бобровий у Каял-ріку..."
З стародавньої народньої творчости довідуємось, що в стародавній Україні кількістю хутра та хутряного одягу визначалося багатство господаря. В одній колядці співається:
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві...
А в галицькій щедрівці говориться про те, як багата ґаздиня, відправляючи свою челядь на лови, наказує їй:
Тур-оленя вбийте,
Роги зшибите, шубу здійміте,
Ой, принесіте та повісте,
Та повісьте в новій світлиці,
В новій світлиці та на стіночці,
Все ж то-то буде, гей, ґаздиночці.
І це, як видко із змісту щедрівки, є найбагат-ший подарунок ґаздині від її челяді.
У Лаврентіївському літописі під роком 1068-м читаємо таке: "Дворь жь княжь розграбиша, безчисленое множьство злата й сребра, кунами й бтЬлью ..." Як бачимо, в стародавній Україні-Русі хутро
Loading...

 
 

Цікаве