WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Життя та діяльність Костянтина і Мефодія - Реферат

Життя та діяльність Костянтина і Мефодія - Реферат

раніше. Невдовзі прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, утискуваного німецьким єпископом, з проханням прислати в Моравію вчителів, які б могли проповідувати на рідній для слов'ян мові. Імператор викликав святого Костянтина і сказав йому: "Необхідно тобі йти туди, так-як краще за тебе ніхто цього не виконає". Святий Костянтин з постом і молитвою взявся за новий подвиг. За допомогою свого брата Мефодія і учнів Горазда, Климента,Савви, Наума і Ангелера він склав слов'янську азбуку і переклав на слов'янську мову книги, без яких не могло відбутися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було в 863 році. Після завершення перекладу святі брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити Богослужінню на слов'янській мові.
"Незабаром по приході до Моравії, - говорить оповідання про життя братів, - переклав Константин цілу літургію й навчав раннього і вечірнього богослужіння та Служби Божої. Крім того, переклав обряд хрестин і обряди інших святих таїн... І створилися вуха глухим, і почули слова Письма, і Бог із того тішився, а чорт смутився..." В Моравії й Паннонії вже перед тим, коли св. Кирило й Мефодій розвинули свою діяльність, проповідували християнську віру німецькі й італійські місіонери. Але відправляли богослужіння в латинській мові, якої слов'яни не розуміли. Це й спонукало князя Ростислава, що з політичних причин схилявся скорше до східного християнства, оглянутися за слов'янськими вчителями. І справді: вони стали проповідувати у слов'янській мові - саме в тій, яку вивчили, проживаючи в рідних сторонах серед македонських болгар. Цю мову розуміли також інші слов'яни. Святий Кирило забажав також подати слов'янам церковне богослужіння у зрозумілій для них мові. Для того склав азбуку: на думку одних учених - кирилицю, на думку інших - глаголицю, по чім брати переклали Святе Письмо і книги, що були потрібні при богослужінні, на тодішню болгарську мову.
Це визвало злобу німецьких єпископів, які звершували в моравських церквах Богослужіння на латинській мові, і вони повстали проти святих братів, стверджуючи, що богослужіння може проводитися тільки на одній з трьох мов: єврейській, грецькій і латинській. Святий Костянтин відповідав їм: "Ви визнаєте тільки три мови, достойні для того, щоб прославляти на них Бога. Але Давид вопіє:" Пойте Господа вся земля, хваліте Господа всі язиці, всяке дихання хай хвалить Господа! И в святому Євангелії говориться: "Ходячи навчайте всі народи..." Німецькі єпископи були зганьблені, але розгнівались ще більше і відправили скаргу в Рим. Святі браття були визвані в Рим для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Клемента папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в Рим. Дізнавшись про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, папа Андріан з кліром вийшов їм на зустріч. Святі браття з були зустрінуті почестю, папа Римський затвердив богослужіння на слов'янській мові, а переведені братами книги наказав поставити в римських церквах і звершувати літургію на слов'янській мові. Знаходячись в Римі, святий Костянтин захворів, і в чудесному видінні був сповіщений Господом про наближення смерті, і прийняв схіму ім'ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольський Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило, заповідав братові святому Мефодію продовжувати їх спільну справу просвіщення слов'янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій просив папу Римського, дозволити відвести тіло брата для погребіння його на рідні землі, але пап наказав поставити мощі святого Кирила в церкві святого Клемента, де від них стали звершуватися чудеса. Після смерті святого Кирила папа, виконуючи прохання слов'янського князя Коцелла послав Св. Мефодія в Паннонію, рукоположивши його в архієпископа Моравії і Панонії, на древній престол святого Апостола Андроніка. В Паннонії Св. Мефодій разом зі своїми учнями продовжував розповсюджувати Богослужіння, писемність і книги на слов'янській мові. Це знову викликало гнів німецьких єпископів. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, який був висланий у заслання в Швабію, де на протязі двох с половиною років перетерпів багато страждань. Звільнений за наказом Римського папи Іоана VIII і відновлений в правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов'ян і хрестив чеського князя Борівоя і його дружину Людмилу (пам'ять 16 вересня), а також одного з польських князів. В третій раз німецькі єпископи підняли переслідування святого за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця і Сина. Святи Мефодій був викликаний до Риму, але був оправданий перед папою, зберігши в чистоті Православне вчення, і був знову повернутий в столицю Моравії - Велеграду. Тут в останні роки свого життя святий Мефодій з допомогою двох учнів-священників переклав на слов'янську мову весь Старий Завіт, крім Маккавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і святоотцівські книги (Патерик). Передбачаючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного із своїх учнів - Горазда як на достойного собі заступника. Святий передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року в віці біля 60-ти років. Оспівування святого було здійснено на трьох мовах - слов'янська, грецька і латинська; він був похований в соборній церкві Велеграда.
Є ряд свідоцтв і доказів того, що праця св. Кирила й Мефодія була великою, ідейною і в високій мірі жертвенною працею. Коли по трилітнім побуті виїздили слов'янські вчителі з держави князя Ростислава, давав він їм у нагороду срібло й золото. Але вони не схотіли цього брати. Взяли тільки невільників, яких зараз наділили свободою. І не пройшли їхні життєві зусилля безслідно. Правда, зараз по смерті Мефодія його учні мусили покинути Моравію й перенеслися до Сербії й Болгарії. Але прийшов час, коли заслуги Кирила і Мефодія заясніли в повному блиску. Мова, яку ввели вони в письменство, стала літературною мовою в деяких слов'янських народів. У Болгарії дала вона основу під розвиток болгарської літератури, що за панування царя Симеона на переломі IX - X вв. досягає "золотого віку" свого розвитку. Церковнослов'янська мова стає також літературною мовою в Україні й на тому становищі втримується довгі віки, аж до появи "Енеїди".
Використана література:
1. Історія українського слова. - К., 2000.
2. Українознавство. - К., 1994-1996.
3. Українська та зарубіжна культура. Підручник. - К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве