WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Військова управа "Галичина" - Реферат

Військова управа "Галичина" - Реферат

очевидно, з різних причин і мотивів.
У переговорах із Вехтером Кубійович побачив, що той не мав великих повноважень і багато поступок щодо української справи не міг дати. Гітлер був проти втягування інших народів до боротьби, слушно вважаючи, що вони не будуть гинути за німецькі інтереси. Але дійсність на фронтах була критична й німцям бракувало в першу міру людських сил. Тому вони поза плечима Гітлера допомагали самі собі. Наприклад, вермахт відразу на Східньому фронті почав набирати т.зв. Hilfswillige - "помічників", для яких створив окрему команду - Генерала для східніх військ, з окремими бойовими нагородами й т.ін. Коли Гітлер довідався, що існує майже один мільйон цього чужого війська, наказав негайно їх розпустити. Та це було легше сказати, як зробити. Куди їх мали розпустити? Хто на їхньому місці виконував би службу? І тоді Гітлер, рад-не-рад, мусив погодитися на їхнє "тимчасове" існування.
На що Вехтер, тобто німецька сторона, погодився й обіцянки дотримав було: духовна опіка українськими греко-католицькими священиками в дивізії (на православних не погодився Гіммлер) та звільнення деяких політичних в'язнів, у першу міру офіцерів легіонів "Нахтігаль" і "Роллянд", які відбували службу як шуцманшафт-батальйон на Білорусі. Вони відмовилися підписати новий контракт, й цей батальйон було розв'язано, а більшість офіцерів арештовано. Їх звільнили з тюрми, коли вони зголосилися до дивізії. Теж погодилися на те, що дивізія буде вжита тільки на Східньому фронті у боротьбі з більшовизмом.
У таких обставинах і атмосфері формувалася дивізія, коли німецькі збройні сили були у постійному, хоч і повільному відступі на Східньому фронті. Творення дивізії не було чимось унікальним, а слідувало уже шляхом за іншими.
Яку ролю повинна була відіграти й яку форму співпраці прибрати українська сторона, тобто УЦК - єдина українська, визнана німецькою владою, організація в генерал-губернаторстві, до якого включено Східню Галичину як дистрикт Галичина?
Для організаційної праці створено на зразок Бойової Управи при формуванні УСС у першій світовій війні т.зв. Військову Управу. Членами її стали військові ветерани, в більшості колишні офіцери УГА. Найбільший ентузіяст творення регулярних військових частин Дмитро Паліїв відмовився увійти у склад ВУ, а зголосився до активної служби в дивізії. Він мав великий вплив на Кубійовича й згодом у дивізії на командира Фріца Фрайтага, виконуючи в дивізійному штабі функцію референта старшинських українських кадрів. Кубійович, самозрозуміле, плянував очолити ВУ. Усіх членів ВУ затвердив Вехтер. При цьому зробив першу "несподіванку": навіть не повідомляючи Кубійовича, на голову назначив полковника Бізанца. Почесним головою став генерал Віктор Курманович, що жив від 1922 року у Відні.
Хто були члени ВУ?
Голова - полк. Альфред Бізанц
Начальник канцелярії - сотн. Осип Навроцький
Відділ допомоги родинам - інж. Андрій Палій
Відділ душпастирства - о. д-р Василь Лаба
Відділ пропаганди - мгр. Михайло Кушнір
Відділ здоров'я - д-р Володимир Білозор
Відділ доповнень - організація і вербування - інж. Михайло Хронов'ят
Правний відділ - д-р Іван Рудницький
Перший заступник начальника канцелярії - інж. Євген Пиндус
Освітній відділ і другий заступник начальника канцелярії - мгр. Степан Волинець
Відділ старшин, згодом зв'язок з дивізією - д-р Любомир Макарушка
Військово-історичний відділ, переназваний згодом на історично-архівний відділ, - інж. Юрій Крохмалюк
Відділ молоді - мгр. Зенон Зелений
Усі члени ВУ були військовиками і, крім наймолодшого - Юрія Крохмалюка, брали участь у воєнних діях нашої визвольної боротьби. Навроцький, Білозор, Хронов'ят, Пиндус і Волинець зголосилися до Легіону Українських Січових Стрільців, інші вступили до Українскої Галицької Армії. Пиндус, Зелений і Крохмалюк відбули службу в польській армії, в якій закінчили старшинські школи, а Волинець був у школі червоних старшин у Києві.
Кращого добору на обсади постів у Військовій Управі не можна було сподіватися в тих непевних часах, коли важко було знайти людей, які хотіли б узяти на себе більшу відповідальність. Усі члени ВУ, як і уповноважені на округи та повіти - в більшості колишні старшини УГА, - вірили, що треба збудувати українську регулярну збройну силу, беручи приклад з Легіону Українських Січових Стрільців з першої світової війни. Вони надіялися, що повториться ситуація і тоді дивізія стане зав'язком української армії.
Проте вже від самого початку діяльности ВУ ясно було, що ситуація не та сама: німецький райх - це не була багатонаціональна австрійська імперія; німецький уряд, німецька націонал-соціялістична партія Гітлера, включно з системою СС і поліції райхсфюрера Гіммлера, мали на меті не тільки виграти війну, а й знищити цілі раси й народи, а решту собі підкорити. Тому якості громадського діяча й вартості політика мирних передвоєнних часів губилися у темних закамарках жорстоких і безоглядних німецьких фюрерів, які не вагалися переступити поріг кримінальної злочинности для своєї користи. У таких жорстоких обставинах чесні члени Військової Управи не мали можливостей задовільно виконувати на них покладені й сподівані завдання.
Як уже згадано, більшість членів управи було "відряджено" до неі, і лише троє з них - Навроцький, Пиндус і Волинець - постійно працювали в канцелярії ВУ. Але платню з бюджету Військової Управи отримував тільки Навроцький. Інші члени мали свої посади чи зайняття і не могли присвячувати справам ВУ весь свій час.
Усі вони були громадськими й політичними діячами, керівними членами комбатантської організації "Молода громада", яка мала великий вплив на виховання української молоді в Галичині, особливо через журнал "Червона калина", директором якого був О.Навроцький.
За фахом серед членів управи найбільше було інженерів - ЄЛиндус закінчив політехніку в Данцігу (Гданськ), а Ю.Крохмалюк - у Відні; інженери-агрономи А.Палій і М.Хронов'ят закінчили студії у Празі в Чехословаччині; лікар - д-р В.Білозор;
педагог, гімназійний учитель - ЗЗелений; доктор економічних наук - Л-Макарушка; адвокат - д-р Ів-Рудницький; редактор-політик - Ст-Волинець; мистець-письменник - М-Кушнір; директор - О.Навроцький; професор Богословської академії у Львові - о. д-р ВЛаба.
Якщо дивитися з "політичної точки зору", тоді не можна не згадати сотника Дмитра Палива, дуже кольоритну постать в українському політичному житті в Галичині. Він був людиною, яка не боялася "сказати правду в очі", яка інтенсивно пропагувала те, у що сама вірила. Ставши основником політичної партії - Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), від якого були вибрали його послом до польського Сейму, він не погодився з дальшою політикою своєї партії і заклав свою нову націоналістичну організацію - фронт національної єдности. Паліїв був палким прихильником регулярної збройноїсили і противником партизанщини. Він мав вплив не тільки на своїх співпрацівників, а й на самого Кубійовича, який уважав Паліїва за "свого неофіційного дорадника у військових справах".
Loading...

 
 

Цікаве