WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Місто Долина - Реферат

Місто Долина - Реферат

боротьбу трудящих репресіями, але деревообробники Долини на початку 1924 року знову застрайкували, вимагаючи підвищення заробітної плати. І цей виступзакінчився для них успішно.
1926 року в Долину і навколишні села для голодуючих із східних областей України було надіслано зерно. Ця братня допомога мала не тільки економічне значення - в повідомленні долинського старости властям підкреслювалося, що посилка зерна сприяла об'єднанню прихильників Радянської України.
В Долині щорічно влаштовувалися Першотравневі демонстрації. Особливо масовою була демонстрація 1927 року, в якій взяли участь також нафтовики Ріпного й лісоруби Вигоди. Робітники несли транспаранти, лозунги. На чолі колони з червоним прапором у руках крокував долинський коваль Михайло Рожнятівський. Налякана поліція не наважилася розігнати демонстрацію.
Важливою подією в історії революційного руху на Прикарпатті був страйк долинських робітників у серпні 1929 року. Він проходив під знаком боротьби за поліпшення економічного становища і соціального забезпечення всіх трудящих. В страйку взяло участь 700 робітників різних професій.
Важке становище мас погіршувало хронічне безробіття. За офіційними даними, щорічно з 1933 по 1935 рік кількість безробітних в Долині перевершувала 500 чоловік. Ще більше їх стало в наступні роки. У 30-х роках заробітна плата за 12 годин становила лише 35 грошів. На сільзаводі зарплату виплачували не систематично, робітники терпіли від численних штрафів, їх нерідко били. Умови праці були винятково складними ще й тому, що нафта і сіль видобувалися примітивним способом. Нафту черпали відрами з колодязів, зливаючи в бочки, і транспортували на возах до Борислава для очистки.
Трудящі не припиняли боротьби за свої права, за краще майбутнє. 1937 року робітники-деревообробники під керівництвом комуністів кілька разів проводили страйки. На початку наступного року страйкували трудівники парового тартака на знак протесту проти незаконного звільнення свого товариша, їх підтримали робітники інших підприємств.
Активну підтримку в організації страйкової боротьби комуністам подавали професійні спілки. Весною 1938 року профспілка робітників сільзаводу під час страйку розробила вимоги до дирекції підприємства і, заручившись підтримкою робітників Домбровського та Дрогобицького гірничих округів, виграла цей конфлікт. Дирекція сільзаводу вимушена була поступитися.
Учасники революційної боротьби зазнавали постійних переслідувань і репресій. Лише з початку березня і до 24 квітня 1937 року в Долині проведено 65 обшуків і заарештовано 18 робітників.
У вересні 1939 року, чекаючи з нетерпінням на Червону Армію, трудящі Долини відрядили назустріч танковій колоні свою делегацію. Святково одягнені, з квітами в руках вітали вони визволителів. Одразу ж після прибуття радянських військ у місті створили тимчасове управління на чолі з колишнім членом КПЗУ М. Н. Скирдою. Після встановлення Радянської влади в Долині були націоналізовані і почали працювати всі промислові підприємства, більшість з яких раніше не працювала.
В 1940 році стали до ладу два цегельні заводи, шахта "Новичка", організовано артіль "Червона Україна"; розширили сільзавод, капітально відремонтували шахту "Барбара". Було розгорнуто соціалістичне змагання серед робітників, створено групи техмінімуму та підвищення кваліфікації, а також налагоджено ремонт та реконструкцію шахт. Це дало можливість збільшити випуск валової продукції за зміну на півтори тонни. Значних успіхів добилися також трудівники лісопильного заводу - план 1940 року вони виконали на 130 проц. Одночасно велася робота по вивченню надр у цьому районі, йшла підготовка до видобутку нафти й газу.
Партійні організації мобілізували трудящих на здійснення культурних перетворень. В місті було відремонтовано ряд приміщень для шкіл, відкрито середню й восьмирічну школи з українською мовою навчання, організовано гуртки ліквідації неписьменності серед дорослих. В Долині запрацювали клуби, червоні кутки, бібліотеки. В перші роки Радянської влади багато зроблено і щодо організації охорони здоров'я. Вже наприкінці 1939 року в місті відкрито поліклініку, а в травні 1940 року - пологовий будинок і протитуберкульозний диспансер.
Соціалістичні перетворення сприяли зростанню політичної актив-ності населення, яка особливо яскраво виявилась у період підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР в січні 1940 року. Напередодні виборів на підприємствах і в установах міста відбулися мітинги й збори, проведено зустріч з кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР Г. В. Гаврищуком.
Однак трудящі Долини змушені були перервати мирну працю: почалася війна. 1 липня 1941 року місто захопили угорські фашисти, а пізніше сюди вдерлися гітлерівці. Окупанти чинили масові грабежі, насильства, винищували мирне населення. В серпні 1942 року вони зігнали на базарну площу близько 3 тис. громадян Долини і навколишніх сіл, яких по-звірячому знищили. Восени того ж року фашисти вдалися до масових арештів трудящих. 1 листопада 1943 року схопили 46 чоловік, серед яких були жінки й діти, пов'язали їм колючим дротом руки і розстріляли на території стадіону. Масові розстріли мирного населення проводили окупанти біля кладовища. Тут же повісили шістьох радянських військовополонених. Згодом на цьому місці виявили 99 ям, в яких були трупи по-звірячому закатованих людей. Всього за роки війни в місті знищено до 7 тис. громадян, в т. ч. 2564 жителі Долини. Крім цього, фашисти відправили 1804 чоловіка на каторжні роботи до Німеччини.
В тяжкі роки фашистської окупації з великою силою проявилися високі моральні якості радянських людей, їх відданість Батьківщині. Місцеві жителі рятували радянських воїнів, які потрапляли у вороже оточення. Коли гестапівці дізналися, що Володимир Льолько переховував радянських воїнів, вони розстріляли патріота.
Багато жителів Долини відмовлялися виконувати розпорядження окупаційних властей, уникали вигнання до Німеччини. Фашисти 1942 року розстріляли 21 жителя села за саботування їх наказів. Г. Г. Бабій після втечі з фашистської каторги організував визволення з місцевої тюрми сестри та інших двадцятьох громадян.
В останні дні липня 1944 року радянські війська вели напружені бої проти великих сил окупантів, зосереджених в районі Долини. На околицях міста було знищено близько 500 ворожих солдатів і спалено 13 німецьких танків. Контратака ворога 31 липня 1944 року, в якій проти радянських бійців виступили 4 полки і близько 50 танків, зазнала провалу. Фашисти відступили. В боротьбі за визволення Долини загинули 313 радянських воїнів, серед них Герой Радянського Союзу майор В. О. Лаврищев.
Після визволення міста сотні трудящих пішли на фронт, щоб остаточно розгромити фашистські орди. Житель Долини В. Г. Дідоха за визволення Праги був нагороджений орденом Слави 3-го
Loading...

 
 

Цікаве