WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Чижевський Д.І. - учений-енциклопедист - Реферат

Чижевський Д.І. - учений-енциклопедист - Реферат

книги на суми, що набагато перевищували бюджет. Проте університет поставився до вченого дріб'язково, як, власне, було прийнято у ті часи. Мізерна пенсія змушувала його викладати також в інших університетах.
Тим часом науковий світ високо цінує здобутки вченого. На відзначення його 60-та 70-річчя виходять збірники статей різних авторів. На Батьківщині ж про нього згадують лише як про "буржуазного націоналіста".
Після виходу в світ 1956 року його фундаментальної праці "Історія української літератури" академік О.Білецький, який очолював тоді Інститут літератури АН УРСР, писав, що ця "Історія..." є такою ж диверсією, як повітряні розвідувальні кулі, що начебто запускаються Заходом на територію Союзу РСР, чи брехня "Голосу Америки".
Своє ставлення до "совітів" Д.Чижевський продемонстрував на конгресі славістів у Празі (1968 р.). Чехи та їхні "наставники" із СРСР намагалися створити атмосферу розрядки, запросивши вчених зі Сходу та із Заходу. Чижевський мав зробити доповідь про східносло-в'янське бароко (тема, на яку в СРСР існувало табу). Він підійшов до кафедри, привітав присутніх у залі, а потім російською мовою повідомив, що на знак протесту проти замовчування його імені і праць у Радянському Союзі він не читатиме своєї доповіді. Був міжнародний скандал, адже Чижевського вчені-славісти Заходу вважали вже тоді "патріархом" чи "Нестором славістики". А вже через тиждень у Празі були радянські танки. Чехи говорили про Чижевського із захопленням: тільки він знав, як треба розмовляти з росіянами.
Сучасники Чижевського визнавали, що він був далекий від будь-якого шовінізму. Лекції часто читав російською мовою. Проте ніколи й не приховував, що він не росіянин, а українець, навіть підкреслював це. А в своїх працях він завжди наголошував, що староруська література є літературою Київської Русі, а отже є українською. Також учений завжди намагався довести вищість і пріоритет української літератури над російською аж до твердження, що російської літератури не існує, існують тільки російські письменники.
У 1976 році вчений тяжко захворів. Але до лікарні не захотів переходити, щоб не розлучатися з книгами й рукописами. З Америки викликали дружину й дочку. Вони згадували, що до останніх днів хворий жив науковими інтересами. 18 квітня 1977 року Д.Чижевського не стало.
Уже згадуваний А.Вінценз писав: "Зі смертю Чижевського зійшов зі сцени один з найвидатніших славістів останнього тридцятиліття ХХ століття, довголітній "патріярх" німецької славістики, останній її полігістор і один з останніх представників ліберальної інтелігенції колишньої російської імперії".
Наукова спадщина Д.Чижевського ще дасть роботу багатьом дослідникам. Лише зі славістики він опублікував понад 900 праць. Перші ж його наукові праці було присвячено історії філософії переважно слов'янських країн. Фахівці вважають класичним твором російської філософської історіографії його монографію "Гегель у Росії" (1924). Її було опубліковано, коли вченому виповнилося лише 30 років. Далі Чижевський видав конспект лекцій із логіки (1924), хрестоматію з грецької філософії (1927), історіографічну працю "Філософія на Україні" (1926, 1929), монографію "Сковорода" (1931), "Нариси історії філософії на Україні" (1931).
Паралельно з поглибленням філософських досліджень ("Філософія Г.С.Сковороди", 1934, та інші праці) він все більше вдається до літературознавства. У 1942 році виходять друком "Історія української літератури" (давній період), у 1948 - "Історія давньоруської літератури: київська епоха" (німецькою мовою). Пізніше -"Порівняльний на-рис слов'янських літератур" (1952), "Про романтизм у слов'янських літературах" (1957), "Історія руської літератури до епохи бароко" (1960, англійською), "Порівняльна історія слов'янських літератур" (1971). Однією з найгрунтовніших праць фахівці називають "Історію української літератури (від початків до доби реалізму)" (1956), де досліджується період від названої вченим "доісторичної доби" (обрядові піс-ні, плачі, закляття і т. п.) аж до кінця романтизму (Т.Шевченко та інші) і де вчений робить висновок, що українська література є неповною. У передмові до цієї праці, виданої в Україні лише 1994 року, доктор філологічних наук професор М.Наєнко пише: "...без його праць українське літературознавство було й залишається не просто "неповним", а злиденним. Як, до речі, й українська філософська думка ХХ століття... В часи, коли Україна стала незалежною, вона особливо має пишатися тим, що і в часи неволі не давали заснути тій думці такі сподвижники, як Д.Чижевський".
"Д.Чижевський... - зірка світової славістики, постать, якою пишалася б кожна цивілізована нація... Тому повернення Чижевського сьогодні - справа реабілітації нашої національної гідності, справа відновлення заслуженого престижу української духовної культури", - писали вже в 1990 році українські вчені (М.Попович, О.Забужко, Ю.Прилюк та інші) в "Літературній Україні".
В Україні лише починають вивчати спадщину Д.Чижевського, діаспора ж давно дала їй найвищу оцінку.
Відомий вчений Осип Данко писав: "Якби хтось зробив серйозну спробу дослідити, який вклад українці за кордоном внесли у світову науку, то незалежно від того, чи цей вклад - у порівнянні до загальної скількости українців за кордоном - виявився б більший чи менший, немає сумніву, що найвизначніше місце серед невеликої групи українських вчених, що такий вклад зробили, належало б Дмитрові Чижевському".
Loading...

 
 

Цікаве