WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат

Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат

зв'язку з полегшенням загального режиму в Росії послабшали й цензурні репресії щодо української книжки. Тому кількість друкованих українських книжок зростає. В 1857 р. вона склала 12 книжок, 1860 р. - 24 книги, 1861 р. - 33 книги, 1862 р. - 41 книгу.
Однак Валуєвський указ 1863 р. докорінно змінив ситуацію.
Наслідком цього указу стало різке скорочення кількості українських видань. У 1863 р. випущено 16 книг, у 1864 р. - 11 книг, 1865 р. - 6 книг, 1866 р. - не випущено жодної книги, 1867 р. - 3 книги, 1868 р. - 3 книги, 1869 р. - 1 книгу, 1870 р. - 5 книг.
У травні 1876 року вийшов так званий Емський указ царя Олександра II. Указ було видано в м. Емсі (Німеччина). Він забороняв ввезення у Російську імперію будь-яких україномовних книг і брошур. Заборонялось також друкування і видання оригінальних творів та перекладів українською мовою в межах імперії. Виняток було зроблено щодо друку історичних документів і пам'яток, деяких художніх творів, та й то лише за спеціальним дозволом. Фактично цей закон забороняв українську друковану книгу, що завдало тяжкого удару розвитку української мови і культури.
Наслідки закону 1876 р. були для українського друкованого слова жахливі. Видання книжок наукового змісту, книжок для шкіл припинилося. Спроби авторів видатикниги закінчувались невдало. Тому в 1877-1879 рр. виходить з друку лише по дві книги, 1880 р. - 6 книг. Тільки у період 1881-1883 рр. відбувся підйом - з'явилось 76 українських видань. Після цього до 1917 р. спостерігалось скорочення видань українською мовою.
СУМНІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ДРУКАРСТВА.
ТАК НИЩИЛАСЬ УКРАЇНСЬКА КНИГА.
1626 р. - наказ Синоду митрополитові України зібрати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них впровадити нові московські видання.
1627 р. - Указом царя московського Олексія Михайловича і патріарха Філарета наказано було книги українського друку зібрати і спалити. Так, у Москві серед спалених книжок було "Учительноє євангеліє" Транквіліона Ставровецького та "Катехизис" Лаврентія Зизанія Пустаковського.
1672 р. - указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати вдома та на території Польщі книги українською мовою.
1677 р. - Патріарх Московський Іоаким наказав в українських церковних книгах вирвати сторінки, які мають відмінності від московських видань.
1689 р. - Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати "Четьї-мінеї" (I том) Дмитра Ростовського.
1690 р. - Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а "Четьї-мінеї" (I том) Данила Заточника звелів спалити.
1693 р. - лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону друкування будь-яких книг українською мовою.
1709 р. - Указ Петра I про заборону друку книг українською мовою. Книги, друковані церковно-слов'янською мовою, за цим указом слід звіряти з російськими виданнями, щоб у них ніякої різниці не було.
1720 р. - Указ російського царя Петра І про заборону Києво-Печерській та Чернігівській друкарням видавати книги українською мовою.
1720 р. - знову указ Петра I, щоб книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку звіряти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
1720 р. - Петро I видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб "... во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные".
1721 р. - наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у "синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора".
1724 р. - друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на 1000 карбованців за друкування книг не в усьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж "провину" оштрафовано і Чернігівську друкарню.
1766 р. - Синод видав суворий наказ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московських друкарнях друкуються та апробовані Синодом.
1769 р. - указ московського православного Священного Синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1786 р. - Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було.
1789 р. - У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано "Порівняльний словник усіх мов", у якому українська мова зазначається як російська, спотворена польською.
1859 р. - Міністерство віросповідань та наук Австро-Угорської імперії заборонило українську абетку в Східній Галичині та Буковині, замінивши її латиницею.
1863 р. - циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою, за винятком літературних творів, та й то лише після ретельної перевірки їх російськими цензорами.
1876 р. - Емський указ царя Олександра II про заборону ввезення з-за кордону та друкування в Російській імперії будь-яких книг і перекладів українською мовою.
1881 р. - закон про дозвіл друкувати словники українською мовою, але російським правописом.
1887 р. - рукопис української граматики було повернуто цензурою з написом "Нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, що приречена на небуття".
1892 р. - російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 р. - указ про заборону ввезення українських книг із-за кордону.
1895 р. - заборона друкування українських книг для дітей.
1914 р. - Указ Миколи I про заборону української преси.
1946 р. - Рада Міністрів УРСР затвердила новий (наближений до "общепонятного" російського) український правопис.
1958 р. - ЦК КПРС ухвалив постанову про перехід українських шкіл на викладання російською мовою, яка завдала важкого удару українській мові і книзі.
1964 р. - Умисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР, внаслідок якого у Києві загинули тисячі рідкісних видань.
1969 р. - ЦК Компартії України прийняв постанову про посилення цензури.
1978 р. - Колегія Міністерства освіти УРСР схвалила директиву "Про удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки".
1983 р. - ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову "Про додаткові заходи щодо покращення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік", яка стала черговим етапом на шляху російщення української освіти і нищення української книги.
Loading...

 
 

Цікаве