WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат

Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат

знищені запаси паперу та склад з уже надрукованими книгами.
Інші обставини, які несприятливо позначались на діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, стали наслідком церковно-політичних відносин, що склалися між Київською метрополією та церковною владою Росії.
Протягом майже всього 18 ст. лавра мала монополію на видання та продаж церковно-богослужбових книг у межах Києва і енергійно боролась з конкурентами. Особливо київські митрополити, владі яких лавра не підлягала, не завжди погоджувались з цією монополією і час від часу робили спробу відкрити друкарню при Софійському соборі (лавра підлягала безпосередньо Синоду, місцеві духовні правителі не мали права втручатись у її внутрішні справи).
Незадоволення таким станом речей призвело до конфлікту між Київським митрополитом Тимофієм Щербацьким та архімандритом Києво-Печерської лаври Лукою Білоусовичем на початку 50-их років XVIII ст. Боротьба йшла тривалий час, але спроби Т.Щербацького, а потім його наступників не мали успіху.
Таким чином, з боротьби зкиївськими митрополитами лавра вийшла переможцем, залишивши за собою монопольне право на друкування богослужбових книг.
Але привілей на виключний продаж книг у межах Києва лавра в кінці 18 ст. втратила.
Нагляд Московської синодальної контори над діяльністю лаврської друкарні ставав на перешкоді видавничій справі та помітно змінив характер лаврських видань.
Майже всі книги видавались церковнослов'янською мовою, до того ж переважно для потреб церковного вжитку. Найвизначнішим виданням того часу стала Біблія 1758 року. Її було надруковано за текстом московської Біблії 1756 р.
Книг світського змісту в той час було надруковано небагато. Це переважно букварі та частково підручники для потреб Київської Академії, на зразок виданої в 1765 р., з особливого дозволу Синоду, латинської граматики.
В оформленні книг лаврські видання XVIII ст. продовжували художню традицію попередніх десятиріч.
Що ж до технічного забезпечення, то крім необхідного устаткування, у 1759-1786 р. лавра мала власну паперову фабрику.
У першій чверті XVII ст. в Україні працювало 25 друкарень у 17 містах та містечках. Їхня робота потребувала розгортання цілої низки суміжних виробництв, пов'язаних з виготовленням друкарських верстатів, шрифтів, засобів гравіювальної техніки, фарб, паперу тощо.
Першу з відомих на українських землях папірень було засновано 1541 року в місті Бузьк на Львівщині. Згодом вони з'явилися на Волині, Київщині, на Лівобережній Україні. А на початку XVII ст. в Україні вже діяло 7 папірень.
Видання богословських книг було одним із засобів боротьби проти католицизму і уніатства. Більшість видань складала церковно-служебна література. У Києві кількома виданнями виходили "Служебник", "Псалтир", "Номоканон", "Тріодь", "Акафіст" тощо. Характерною особливістю їх було намагання видавців наблизити книги до читача шляхом перекладу деяких розділів на мову, близьку до розмовної. Діячі вже згаданого київського гуртка переклали і відредагували "Бесіди Іоана Златоуста на 14 послань св. ап. Павла" (1623 р.) та "Бесіди Іоана Златоуста на дії св. апостолів" (1624 р.). У 1625 р. в Лаврській друкарні видано ще один значний богословський твір - "Тлумачення Андрія Кесарійського Апокаліпсису Іоана Богослова". Велику популярність мало "Євангеліє вчительне" (1637 р.) - збірник повчань у недільні дні, вибраних із творів Іоана Златоуста.
Лаврська друкарня видавала і навчальні книги. Поряд з "Часословом" друкарня видала "Лексікон слав'янороскій", який уклав Памва Беринда.
Більшість видань друкарні виходило давньослов'янською мовою, але друкувались книги й іншими мовами.
Видання Києво-Печерської друкарні відзначались високою поліграфічною технікою. Більшість з них, особливо богословські твори, видавались в аркуш. Такі книги мали парадний вигляд, а, отже, і коштували дорого. Книги, які було розраховано на більш масовий вжиток, - "Часослов", "Псалтир", "Лексикон", віршована література - друкувались у піваркуша. Лаврські видання починались з титульного аркуша, прикрашеного гравюрами на сюжет книги. Крім назви книги, на ньому зазначались рік і місце видання. На зворотній сторінці вміщувались герб меценатів, які матеріально підтримували друкарню, і вірші, котрі тлумачили геральдичні знаки.
Як правило, книги супроводжувались передмовами, присвятами, післямовами.
Текст книги друкувався в рамці, іноді орнаментованій. Сторінки оформлялись заставками, кінцівками. Лаврські видавці намагались яскраво оформити сам текст. Вони використовували двоколірний друк - чорною та червоною фарбами, різноманітність шрифтів.
Оправу лаврських видань виготовляли з дощечок, обтягнутих шкірою, прикрашених тисненням, рамкою з орнаментом, у центрі вміщувався медальйон із зображенням євангельських сцен.
Українські книги виконували велику культурну місію не лише в Україні, але й за її межами. Але вільному розвитку українського книговидання заважав тиск з боку Росії.
У 1720 р. Указом Синоду Києво-Печерської лаври наказувалось:
1. Не друкувати ніяких інших книг, крім церковних;
2. Ці церковні книги перед друком порівнювати з книгами російського друку та виправляти їх за російським зразком;
3. Перед друком тієї чи іншої книги надсилати до Московської синодальної контори по 2 пробних примірники на остаточне виправлення та дозвіл на видання.
Пізніше Синод зобов'язав Лавру надсилати щорічно відомості про те, які книги було надруковано лаврською друкарнею протягом року. Розпорядження та вказівки московської влади, що поставили видавничу діяльність Лаври у цілковиту залежність від московської духовної цензури, дуже обмежили лаврське друкарство, а надалі примусили багато в чому змінити тематику й характер видань.
Майже всі книги видавались церковнослов'янською мовою, до того ж переважно для потреб церковного вжитку. Найвизначнішим виданням того часу стала Біблія 1758 року. Її надруковано за текстом московської Біблії 1756р.
Книг світського змісту в той час було надруковано не багато. Це переважно букварі та частково підручники для потреб Київської Академії, на зразок виданої в 1765 р., з особливого дозволу Синоду, латинської граматики.
В оформленні книг лаврські видання XVII ст. продовжували художню традицію попередніх десятиріч.
З середини XIX ст. посилюються репресивні та цензорські заходи щодо української книги. В таких умовах книги українською мовою практично перестають друкуватись. У 1874 р. було видруковано лише 1 книгу, в 1848 р. - 3 книги, 1849 - 2 книги, 1850 р. - 1 книгу, 1851 р. - 2 книги, 1852 - 3 книги, 1853 р. - 1 книгу, 1854 р. - 3 книги, 1855 р. - 4 книги, 1856 р. - 5 книг.
Наприкінці 50-х - початку 60-х років XIX ст. у
Loading...

 
 

Цікаве