WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат

Друкарська справа на Україні (історичний огляд) - Реферат


Пошукова робота на тему:
"Друкарська справа
на Україні"
(історичний огляд)
З ІСТОРІЇ КНИГИ
У Київській Русі переписування книг було відоме з IX ст. Особливої інтенсивності воно набирає з початку XI ст. Найстародавнішою з відомих рукописних книг давньоруської писемності є Остромирове Євангеліє, переписане в 1056-1057 роках у Києві. Надзвичайно висока майстерність письма і художнього оздоблення цього твору переконливо свідчить, що він не був першою давньоруською рукописною книгою. Другою і третьою з відомих рукописних книг є ізборники Святослава: написаний у Києві в 1073 і переписаний у 1076 році.Під впливом київського книгописання переписування книг почалося також у Чернігові, Луцьку, Львові, Острозі. Якість письма і художнього оформлення рукописної книги в часи середньовіччя досягла надзвичайно високого рівня. Проте рукописних книг було мало, і коштували вони дуже дорого. Тому ними користувалося обмежене коло людей - переважно духівництво та панівні прошарки населення. Розвиток науки і промисловості викликав потребу в швидкому й дешевому способі розмноження книги. Ним і стало книгодрукування.
Друкарство надзвичайно швидко поширювалось по всій Європі. В Італії воно виникло в 1464 р., у Франції - в 1470 р., в Голландії та Угорщині - в 1473 р., в Іспанії - в 1474 р., в Англії - 1480 р., в Данії - в 1482 р., в Португалії - в 1848 р.
Фіоля Швайпольта вважають першим друкарем слов'янських книг кириличним шрифтом. Ним було надруковано 4 книги: Тріодь пісна, Тріодь цвітна, Осьмогласник (Охтоїк) і Часословець. Перші дві датуються 1491 роком. Більшість дослідників вважають Осьмогласник за найпершу слов'янську книгу, друковану кирилицею. Є інформація, що Фіоль Швайпольт видрукував і п'яту книгу - Псалтир, але вона до нашого часу не збереглася.
Багато суперечок виникало навколо питання, якою із слов'янських мов надруковані ці книги, кому належить честь бути народом, мовою якого надруковано першу книгу кирилицею. Іван Огієнко в "Історії українського друкарства" стверджує, що "де Фіоль не був зв'язаний традиційним церковно-слов'янським текстом, там мова його видань має дуже багато відзнак живої української мови". Тобто, на його думку, книги надруковані Фіолем Швайпольтом, були видані українською мовою.
На жаль, діяльність Фіоля Швайпольта закінчилася досить трагічно. В 1491 р. за друкарську діяльність його було заарештовано краківською інквізицією.
Як свідчать історичні джерела, на початку XVI століття у слов'янських народів відчувався великий брак біблійних книжок. Не було видрукувано і повного тексту Біблії. Ф. Скорина вирішив перекласти всю Біблію на тогочасну літературну "руську" мову і видрукувати нею всі біблійні книги. На той час це був грандіозний задум.
Зібравши необхідні рукописи, Ф. Скорина переїхав до Чехії і там наприкінці 1516-на початку 1517 років заснував друкарню. Він переклав усі книги Біблії і в 1517 р. видав перші її томи. Першою книгою, яка була ним надрукована, став Псалтир. На сьогоднішній день збереглися лише 2 його примірники. Серед дослідників цього питання немає єдиної думки щодо кількості книг, видрукуваних Ф. Скориною в Празі. Вони вважають, що всього він надрукував від 20 до 23 книг "Старого Заповіту". На жаль, усієї Біблії видати не вдалсь.
Книги Ф. Скорини були широко відомі, вони поширювались у багатьох слов'янських землях. Але в 1519 р. його робота в Празі раптово припинилась.
Ф. Скорина перевозить свою друкарню до Вільно. Там він заснував типографію. Протягом 1522-1525 рр. у ній надруковано 22 видання. Передусім видавець надрукував "Малу подорожну книжку" - своєрідний комплект із 21 видання. Серед них: Часословець, Псалтир, Акафісти і Канони, Паскалія. Частину Акафістів і Канонів Ф. Скорина склав сам.
У 1525 році Ф. Скорина надрукував Апостол. Ця частина Нового Заповіту була вперше видана кирилівським шрифтом.
Друкарська та просвітницька діяльність Франциска Скорини залишила глибокий слід у розвитку культури багатьох слов'янських народів.
Іван Федоров заснував перші друкарні в Росії та в Україні, заклав підвалини постійного книгодрукування в Білорусії. Безпосередньо в Україні його діяльність почалася з того часу, як у кінці 1572 р. друкар переїхав до Львова.
У Львові на той час не було ще друкарні. Долаючи величезні труднощі, пов'язані з її створенням, 25 лютого 1573 року І. Федоров почав друкувати Апостол, а 15 лютого 1574 року завершив роботу. Наклад цієї книги був не менше 1000 примірників.
Дослідники вважають, що одночасно з Апостолом, а можливо і трохи раніше, почалось друкування Азбуки. Точна дата її виходу невідома. Є припущення, за яким І. Федоров перед початком роботи над Апостолом міг друкувати невеличкі брошури й листівки незначними накладами. Адже перед тим, як приступити до видання такої великої книги, він мав перевірити устаткування типографії. Дослідники вважають Апостол 1574 року першою точно датованою друкованою в Україні українською книгою.
Другою найбільш важливою книгою Івана Федорова, яку надруковано в Львівській друкарні, вважають Азбуку. Вона - перший слов'янський підручник кирилицею. Збереглося лише кілька примірників цієї пам'ятки давньоукраїнського друкарства.
На початку 1576 року І. Федоров переїхав на Волинь - спершу в село Дермань, а згодом до Острога. Праця в Острозькій друкарні була найбільш плідною. За неповних чотири роки, з 1578 по 1581, друкар здійснив 5 відомих видань, серед них - знаменитої Острозької Біблії. У 1578 році видрукувано острозьку Азбуку. Зберігся лише один її примірник. У 1580 році виходить у світ Псалтир та Новий Заповіт. Того ж року було надруковано "Книжку зібрань речей найпотрібніших, коротко викладених..." та "Хронологію" Андрія Римши. "Книжка зібрань речей найпотрібніших, коротко викладених..." - перший в історії вітчизняної бібліографії абетково-предметний покажчик, за допомогою якого можна швидко знаходити новозаповітні тексти.
Видавничі плани Князя Острозького були грандіозними. Він вирішив видрукувати вперше повну слов'янську Біблію. Робота над нею тривала в 1580-1581 рр.
Це видання - один із шедеврів давньоукраїнського друкарства. На старослов'янську мову Біблію повністю переклали в 1499 році в Новгороді. Князь зміг дістати у Москві її переклад. Крім того, щоб ознайомитись із списками в Сербії та Болгарії, туди помандрували І. Федоров з помічниками. Дослідники вважають, що наклад її був не менш 2000 примірників. Книга мала 1256 сторінок. Видання цієї книги стало важливою подією в історії культури східнослов'янських народів.
Видання першої книги в Києві тісно пов'язане з ім'ям видатного українського православного, церковного і культурного діяча Єлисея Плетенецького.
20 грудня 1616 року в
Loading...

 
 

Цікаве