WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феномен України (з точки зору процесу словотворення) - Реферат

Феномен України (з точки зору процесу словотворення) - Реферат

голосної "о" замість "с". В російській мові цього не сталося. Негативні, як і позитивні значення культу, пишуться однаково - через "е" - "чорнить", "черг" тощо. Чому саме в українській мові сталось таке-розокремлення? Річ у тому, що, як свідчать знахідки Тризуба, культ Трійці де сятки тисяч років тому органічно поєднався із свідомістю українського народу. Народ не зміг допустити приниження своїх сокровенних святинь і негативні значення став вимовляти інакше. Ось чому жоден Черненко не змінить своє прізвище на Черненко. Культ триєдиного божества, що називалось Шр (Чер) і символізувалось Тризубом, існував дуже давно. Про це свідчить не лише той факт, що варіанти слова "Шр" поширені в багатьох мовах від едигейської до французької (згадаймо французьке "чарм" - "чари"), але й той факт, що символ божества "Шр" ліг в основу літери, яка позначала звук "Ш". При тому не лише в українській глаголиці і кирилиці, а й у алфавітах етрусків, греків, в угаритському клинописному алфавіті, в усіх єгипетських алфавітах, навіть у японських та інших ієрогліфах.Такі давня і прадавня назви нашого державного герба, нашого національного символу. Крім національного символу, або, як раніше казали "знаку", нас репрезентує у світі ще й національний прапор, який ми іноді також називаємо "знамено", "стяг". Чи мав він свою власну назву і яким є глибинне значення слів "прапор", "знамено", "стяг", "знак"? Слово "знак" утворене від дієслова "знати". Щоб знати, кому належить тс чи інше майно, землі тощо, щоб знати, до якого роду-племені належать ті чи інші люди, з найдавніших давен існував звичай мітити все тс певним, умовним зображенням, яке й звалося "знаком". Як правило, знак випікався на власності, насамперед на скотині, на шкурах, спорудах (переважно дерев'яних), на речах, а іноді й на рабах. Випікався за допомогою розпеченої на вогні матриці, звідки вона й дістала назву "печать". Зрозуміло, що для загальносуспільного (спочатку родоплемінного, а пізніше національного) знаку обирався якийсь багатозначний символ. Наші предки для позначення свого роду-племені обрали знаком найзначніший символ світобудови - символ триєдиної космотворчої сили, яккий ми тепер звемо Тризубом і визнали державним гербом. Слово "знамено" утворене від словосполучення "знай мене". Спочатку воно являло собою зображення знаку, розміщене на довгій жердці. При цьому знак, розміщений на жердці, міг виготовлятися з дерева, з каменю, з металу або вишивався на тканині. Останній варіант знамена зберігся й до сьогодні. Знамено, як варіант знаку, виконувало усі його функції щодо позначення належності володінь, майна і людей до певної громади, до певного роду-племені. Однак на відміну від інших варіантів знаку знамено мало додаткову функцію - збирати до гурту, "стягати" до вожака членів громади під час походу чи битви. Звідси й друга назва знамена - "стяг". Функцію стягу виконував і бунчук. Слово "прапор" відображає іншу важливу функцію знамена - бути попереду громади, вести її людей за собою. Утворене слово прапор від слова "перо", передаючи такі характеристики пера, як рух, політ. Доречно зауважити, що перо у наших предків симво лізувало вищі, небесні сили. Слово "перо" якнайтісніше пов'язане з числівником "перший"; префіксом, що означає найвищу якість - "пре" (прекрасний, премудрий, прегарний); ім'ям головного бога київських полян Перуна тощо. Дехто помилково відносить до групи синонімів "знамено", "стяг" і "прапор" також слово "хоругва" ("хорогва"). Така класифікація пов'язана з помилковою думкою, ніби слово "хоругва" походить від монгольського слова "орунга", яке означає знак, прапор. Насправді слово "хоругва" значно давніше за монгольські впливи на українську мову і походить від імені давньоукраїнського бога Хорса (Хора, Гора). Якщо знамена, стяги й прапори були як козацькими, так і світськими знаками правителів і воєначальників наших предків, то хоругви були знаками лише козацьких та релігійних провідників-священнослужителів. Релігійне походження хоругв і до сьогодні накладає на них свої особливості - як правило, хоругви є церковними знаменами; як правило, на них зображаються образи богів; як правило, вони мають троїсте завершення, що символізує ту ж триєдину силу космотворсння, що й Тризуб - Святу Трійцю. Не без впливу імені сонячного бога Кола утворилась назва священної для всіх українців рослини - калини. Калина неодмінний учасник святкових обрядів, ритуальних і побутових народних пісень, символ зв'язку усіх поколінь української нації, символ козацтва і самої України. Калина неодмінно висаджувалась в кожній українській садибі, так само, як і не менш священне дерево верба. Однак якщо походження слова "калина" досить прозоре, то походження слова "верба" вимагає спеціального розгляду. Складається воно з двох слів "вер" і "ба". В давнину ці слова відповідно означали "всесвіт" і "матір". В українській мові подвійну матір, тобто матір матері й сьогодні називають "баба", "бабуля" та іншими словами, похідними від подвоєння "ба". Слово має коріння у первісних культах Праматері світу. Й до сьогодні кам'яні культові зображення праматері, що стояли на узвишшях могил по всій Україні, називають бабами. Слово "вер" також дуже давнє. Величність позначуваного ним явища - Всесвіту - відбилась в багатьох українських словах. Деякими з них ми користуємось і сьогодні. Це слова "верх", "вершина", "вершити", "верхів'я", "верхній", "зверхник", "верховода", "верховина" тощо. Оскільки найхарактернішою особливістю всесвіту є постійне обертання всіх його складових частин навколо своїх вісей (що не важко було спостерегти й первісній людині), то другий кущ слів в українській мові, породжений давньою назвою всесвіту, характеризував саме цю його властивість. Це слова "круговерть", "веремія", "вертіти", "вертатись", "верт" (поворот), "верч" (згорток), "верея" (вісь дверей), "веретено" (деталь, що вертиться у прядильних верстатах; жорнах; ручних, водяних і вітряних млинах; у гончарному крузі тощо). Як символ Матері Всесвіту, а точніше її тотем-дерево, верба відігравала значну роль в обрядах і ритуалах українських релігійних і народних свят. Перед Великоднем цілий тиждень святкувалось вшанування Матері Всесвіту - верби. І досі збереглись його обряди й назва - "вербний тиждень", "вербна неділя", "вербниця". Багатотисячолітню традицію вербного свята засвідчують римські хроніки, де воно описано як "призабуте, дуже давнє" свято етрусків, засновників Риму. Як не дивно, але на Україні вербниця й досі є живим святом, причому ритуальні примовки, які входять в обряди цього свята, майже дослівно зберігаються з текстами примовок, записаних латинянами від етрусків. Це дає змогу зробити висновок, що обряди свята на Україні від
Loading...

 
 

Цікаве