WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феномен України (з точки зору процесу словотворення) - Реферат

Феномен України (з точки зору процесу словотворення) - Реферат

Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля, буде зватись Україною (Вкраїною). Ми й сьогодні вживаємо слово "країна", утворене від слова краяти, як загальну назву виокремлених з загалу земель. За своєю рідною землею зберігся термін - Україна (Вкраїна), з пізнішимпереносом наголосу на "ї" - Україна. Однак у Шевченка часто зустрічаємо й первісний варіант наголосу: "Я так її люблю, мою Україну убогу...". Отже назва нашої землі, нашої держави і нашої тисячолітньої традиції - "Україна" - означає буквально - "земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти", коротше - "наша власна земля". Термін "Україна" дуже давній, ймовірно, давніший, ніж термін "Русь", хоча в офіційному київському літописі його вперше згадано лише у XII сі. Причиною замовчування є те, що літописець був на княжій службі, а князі з певних причин популяризували термін Русь. Колись П.Куліш писав: "по-письменськи Мала Росія, а по' народному Україна". У словарі української мови Бориса Грінченка наведено таку цитату з давньої історії України: "Настав інший порядок на Вкраїні, як почали князьки-русь її оберігати, з неї собі данину брати і своєю, руською землею її називати". Реставруючи світогляд наших далеких предків маємо припустити, що в давнину слово Україна найімовірніше несло в собі такий зміст: земля, виділена нам Богом..." А тепер про столицю України - Київ. Що означають ці слова? А вони (тобто слово "столиця" і слово "Київ") означають одне й те ж, а саме - "місце, де перебуває правитель країни". В наш час атрибутом влади правителя-монарха є трон. У часи Рюриковичів трон звався "стіл" (пізніше "престол"). Отже місце, де перебував князь-монарх звалось "столиця", тобто місце із "столом" (пізніше "престольний град"). Слово "стіл" і його найвищий ступінь - "престол" - утворені від дієслова "стеелити", отже виникли ще у ті давні часи, коли правитель (вождь, князь) вирізнявся з-поміж інших громадян тим, що на зборах громади сидів (чи стояв) на спеціальній підстилці (очевидно, із шкур, килимів чи обробленого дерева). Але ще давніше, ніж "стіл", ознакою верховного правителя на Україні був жезл з триконечним навершям, який звався "Кий". Зображення володарського кия ми можемо бачити на монетах скитських царів Боспору, київських князів, на їх печатках і на давніх іконах. Коли сколоти в союзі зі своїми братами галлами і слов'янами перенесли свою столицю з Надчорномор'я на береги Дніпра, вони назвали її Київ, тобто "місто верховної влади країни і її символу Кия". За цим символом, як свідчить легенда, самого сколотського князя звали Кий. Союзного з ним звсрхника галлів-кельтів звали Щек (інша вимова - Чех), а зверхника слов'ян-хорватів - Хорив. Варто відзначити, що українське слово "кияни", утворене не від назви міста, а від назви державного символу. Відповідне йому російське слово "киевляне", навпаки: походить від слова "Київ", оскільки російський народ формувався на півночі, серед угро-фінських племен і до околотів та їхнього символу влади - кия ніякого стосунку не мав, а зі словом Київ ознайомився вже після того, як воно втратило назву клсйнода і лишилось виключно назвою нашого головного міста. Драматична історія сучасної назви українського національного символу - Тризуб (Тризубець). Ця назва зовсім нова. Вона вигадана і введена до вжитку російським істориком Карамзіним на початку минулого століття. Однак символ старший від Карамзіна принаймні на кілька десятків тисяч років. Він не міг ні бути безіменним, ні зватися грубо конкретним словом "тризубець", оскільки цим словом в українській мові називали звичайнісінькі вила (1) (Грінченко БД., Словарь української мови, К., 1909, т. IV, с.283.). Знак і справді має прадавню народну назву і цією назвою є слово "Трійця", яка в українській мові означає "Бог у трьох лицях"(2) - Там же, с.284.) . Чому, описуючи загадковий київський знак, Карамзін вжив не слово "трійця", а вигадав нове, здогадатись не важко. Просто він не знав ні української мови, ні українського життя, у якому старовинне слово "трійця" виражало символ триєдності(3)Українські слова Троїцький" і "триєдиний" і досі мають однаковий зміст і перекладаються на російську мову одним словом - "троичный". Див. Російсько-український словник, Київ, 1970, т. З, с.481.). Не знав цей історик і довгого ряду варіацій знаків Святої Трійці, що символізували її в духовному житті українського народу, варіацій, подібних на зуби, дуже мало... Він знав лише один знак з цього ряду - державну емблему старокняжого Києва. Ця емблема (за браком ширшої інформації хибно оцінена Карамзіним як родовий знак Рюриковичів) справді дещо нагадує три зубці на спільній основі, однак зображає вона не три зуби, а трия-зикс полум'я давньоарійського (як і давньослов'янського) бога Огня (Arm), яке, в свою чергу, символізує Святу Трійцю космічних енергій, організований простір. Дерево Життя. Утвердженню підміненого терміну сприяло тс, що з поширенням християнства на слов'янських землях все більшого значення серед образів Святої Трійці' почало набувати її християнське, антропоморфне трактування (Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий). Оскільки російська мова сформувалася у християнські часи (1) - Половина слів російської мови взята з цсрковно-слов'янської мови, поширюваної разом з християнським ученням (Див. дослідження Шахматова та інших мовознавців). (1), то для Карамзіна та інших російськомовних вчених слово "трійця" ("троица") пов'язувалось виключно з християнською Трійцею(2) - Цс фіксують російські словники. Див., наприклад, Ожегов С.И. Словарь русского языка, М., 1953, с.750.) . Зрозуміло, що їм і на думку не спадало назвати цим словом якийсь загадковий для них дохристиянський "варварський" знак. Карамзін, не маючи до цього чужого знаку особливої поваги, назвав його псршим-ліпшим словом, що спало на думку. Учні й послідовники Карамзіна підхопили й популяризували ка-рамзінський термін у російській історичній літературі, вважаючи його слушним. Цс й, справді, для російської мови було збагаченням термінології, оскільки доти вона цього слова не мала (3) - Термін "трезубец", для позначення знаку, чисто російський мовотвір. В інших мовах вживаються терміни: тріалія, трідснт, тріденс, тріщула, трістула і т.д. В українській мові цей знак зветься "Тризуб" або "Трійця".). Українська ж мова, як ми вже згадували, задовго до Карамзіна мала слово "тризубець", яке означало тризубі вила. Мовна ситуація щодо терміну Тризубець різко змінилась на Україні у першій половині XX ст. у зв'язку з визнанням символу ?і державний герб Української Народної Республіки. Оскільки на ту пору не було ні жодного дослідження, присвяченого правомірності

 
 

Цікаве

Загрузка...