WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша - Реферат

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша - Реферат

яка є найбільш опоетизованою, піднесеною серед усіх інших. Всупереч народним легендам, письменник описує історію цього кохання піднесено, з вагомою долею романтичного елементу. Ватажок гине, а його вбивцю наступного дня знищив опришок Фока. Поховали отамана у високій стрімкій скелі вище Кедроватої. Отже, майстер слова свідомо відходить від деяких історичних фактів, даючи волю своїй творчій фантазії.
Письменник Р.Федорів видрукував цікаву повість у легендах "Жбан вина" про карпатських опришків і їхнього ватажка Олексу Довбуша. Поклавши в основу фольклор, письменник захотів створити ватажка таким, яким його бачив народ: бути добром для отчої землі. Звідси його сила, його чари й невмирущість (Б, 423). У роботі подається історія написання твору, його жанрова своєрідність, синтез літератури з народнопоетичною традицією. Висвітлюється проблема історичної і художньої правди. Називаються конкретні історичні особи, змальовані художньо, як і творчо домислені сюжетні лінії: Довбуш - Анничка, Довбуш - Дідо Велет, Олена - Дідо Велет, Дзвінчук - Антипко. Олекса у творі - особа легендарна, міфологічна і разом з тим - це тип героя-самородка, героя-визволителя (Б, 421-437).
Центральною постаттю повісті гуцульського художника Г.Смольського "Олекса Довбуш" є славний ватажок. Реальність і казка. Правда і легенда. Олекса - правдива легенда, непридумана казка. Саме таким побачив і змалював його письменник (Б, 356-364).
Відомий поет Богдан-Ігор Антонич написав лібрето опери "Довбуш" про історію життя, боротьби та трагічної загибелі відважного печеніжинця. Значну частину твору становить художнє переосмислення співанки-хроніки "Послухайте, люди добрі", пісні "Ой попід гай зелененький", опришківських легенд та переказів. Олекса Довбуш наділений рисами реалістичними та романтичними (Б, 364-370).
Легендарною постаттю виступає отаман опришків у повісті Р.Єндика "Проклін крові" (Б, 370-380).
Історик та філолог І.Єрофеєв у повісті "Олекса Довбуш" художньо модифікував наявні історичні документи про ватажка опришків і створив реалістичний образ месника, позбавлений глибокого внутрішнього душевного спокою та теплоти (Б, 380-387).
Історично приреченим і одночасно великим стратегом з деякими романтичними елементами змальований ватажок опришків у драмах Л.Первомайського та Л.Дмитерка "Олекса Довбуш" (Б, 387-395; 437-445).
Народна поетична творчість становить основу драм Ю.Шкрумеляка "Довбушева слава", Я.Яроша "Топір помсти", В.Босовича "Легенда про Довбуша", роману В.Волкова "Довбуш", поеми С.Пушика "Довбуш". Славний лицар гір виступає у даних творах як особа казково-міфологічна та реалістична (Б, 395-410; 451-471).
Олекса Довбуш у однойменному романі А.Хлистової вийшов досить сухою, схематичною і надуманою особистістю (Б, 445-451).
Багату поетичну Довбушіану умовно можна розділити на три групи:
1. Твори про чарівну гуцульську природу, її людей та окремі епізоди опришківської боротьби під керівництвом славного ватажка.
2. Зразки, що славлять народного героя, його побратимів, їх боротьбу проти визиску, гніту та загибель Довбуша.
3. Поезії про його безсмертя.
У роботі висвітлюється специфіка даних поетичних зразків (Б, 471-478).
У висновках зроблено загальні підсумки дослідження. Фольклорна та літературна Довбушіана уже більше двох століть привертає увагу істориків, фольклористів, письменників, мистецтвознавців, широкого кола читачів.
Уснопоетичні твори про славного месника - це живий поетичний літопис широких трудящих мас. У центрі їх уваги - образ Олекси. Народ наділив його рисами реалістичними, романтичними, фантастичними.
Найпоширенішим зразком про відважного печеніжинця є історична пісня "Ой попід гай зелененький". У роботі визначається жанр, авторство, час і місце виникнення твору, розглядається його поетика.
Під кутом зору проблеми історичної та художньої правди аналізується співанка-хроніка "Послухайте, люди добрі, що хочу сказати", висвітлюється своєрідність її створення, специфіка, констатується, що це цілий синтез фольклорної Довбушіани.
Розглядаються в роботі епічні опришківські жанри. Автор уперше розв'язує проблему - як виникли легенди та перекази про чудодійну та богатирську силу Довбуша, доказує, що дані фольклорні твори - це своєрідний синтез язичницьких і християнських уявлень про природу, про боротьбу двох начал - добра і зла, про політеїзм вірувань. Епічна уснопоетична Довбушіана з'явилась у середині ХVІІІ століття і продовжує існувати в наш час.
Уперше висвітлюється специфіка коломийок про лицаря волі, розкривається його образ.
В основі літературного зображення опришківського руху та його славного ватажка 30-40 років ХVІІІ століття на Прикарпатті, Закарпатті, Буковині лежать історичні твори, етнографічні, краєзнавчі, літературознавчі матеріали, фольклор та рукописні джерела. Перш за все - праці К.Вуйціцького, Ю.Целевича, М.Білоуса, Є.Косачевської, В.Грабовецького тощо.
Письменники, які спиралися на історичні матеріали про Довбуша та його побратимів, використовували їх по-різному. Одні запозичували лише факти, взяті з праць Ю.Целевича, Ф.Карпінського, В.Шухевича, та інтерпретували їх (Г.Хоткевич, М.Старицький, Б.-Ігор Антонич, В.Гжицький, Я.Ярош). Інші використовували роботи польських істориків І.Беньковського, Ю.Дзежковського (М.Устиянович), тому-то й Олекса в них зображується дещо в негативному плані. Значна частина українських письменників у своїх творах спиралися на фольклор (Ю.Федькович, І.Франко, Р.Федорів, С.Пушик тощо). Це дозволило їм досить вільно поводитись з певними історичними фактами та документами. Переважна ж більшість майстрів художнього слова у своїх зразках використовували народну поетичну творчість та історичні матеріали згаданих дослідників опришківського руху, що посприяло їм стати на міцний історичний грунт, заглибитись у конкретні події та факти життя народу 30-40 років ХVІІІ. Однак деякі з них (А.Хлистова) зловживали документальним матеріалом, зокрема працями В.Грабовецького, внаслідок чого образ Довбуша вийшов дещо штучним, заздалегідь запланованим, інертним.
Народна поетична творчість була головним джерелом для письменників, які закладали основи літературної Довбушіани. Автори, які стояли на реалістичних позиціях, брали з фольклору та уснословесних досліджень те, що дійсно відображало події, що мало місце в житті, залишаючи осторонь фантастичні елементи. Найчастіше використовувалась історична пісня "Ой попід гай зелененький" (п'єси Л.Дмитерка, В.Босовича, Г.Хоткевича). Автори, які дотримувались романтичного принципу зображення, зверталися до легенд, переказів, співанок-хронік (Ю.Федькович, І.Франко).
Фольклорні твори беруться не ізольовано, а у зв'язку з тими чи іншими тематично спорідненими уснопоетичними сюжетами.
Художній домисел певною мірою
Loading...

 
 

Цікаве