WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці на Далекому Сході (історичний огляд) - Реферат

Українці на Далекому Сході (історичний огляд) - Реферат


4) заснування Секретаріату Української Ради Зеленого Клину відкладено до II З'їзду, а був обраний Далекосхідний Тимчасовий Виконавчий Комітет, до якого ввійшли: О. Ступак, П. Василенко, М. Прокопець, І. Ігнатенко та Онисія Попович. Комітет мав вирішувати біжучі справи й скликати незабаром II З'їзд.
З'їзд гостро виступив проти владивостоцького крайового уряду, який чинив перешкоди у справі українського війська, та надіслав телеграми протесту до Української Центральної Ради, російського Тимчасового уряду та місцевої крайової влади.
У роботі з'їзду взяло участь і вісім українців-галичан, що перебували тоді в таборах для військовополонених. Та коли про це довідалася російська військова влада, то заборонила їм бути на з'їзді [Марунчак 1974].
Крайовий з'їзд у Микольську став мобілізуючою силою для всього українства Далекого Сходу. Ширилася мережа українських організацій по всьому краю. Окружна рада була створена в Микольську, "Просвіта" в с. Осиновка, с. Хороль, кооперативні громади у с. Михайлівка, Монастирище, Осиновка, аматорський гурток у с. Григорівка, культурно-просвітний гурток на ст. Гродеково. В самому Микольську працювали відділ Далекосхідної Артистичної Спілки, кооператив "Гайдамака", товариство "Просвіта", видавництво "Сяйво" [Марунчак 1974].
Оскільки після першого з'їзду багато питань лишилося нерозв'язаних, 7 січня 1918 р. у Хабаровську відбувся II З'їзд, на який прибуло багато селян. Селяни, які мали погані земельні наділи, підняли питання про повернення в Україну. Для зв'язку з Україною й захисту інтересів місцевих селян, що бажали повернутися, з'їзд ухвалив послати своїх делегатів до Києва. Обрали й новий Тимчасовий комітет,до якого ввійшли Г. Мелашич, Г. Кириченко-Могила та Я. Кушнаренко.
Після з'їзду почав виходити часопис "Хвилі України". Члени Тимчасового комітету й рад їздили по вічах і агітували за культурні й політичні права українців. З Приморщини рух перекинувся на Амурщину. Велику роботу в цьому плані провадив Гаврило Кириченко-Могила, член робітничої ради Хабаровського "Исполкома". Цікаво, що були відсутні в цій справі розходження по партійній лінії. Визначилися тоді в цій роботі два інші члени Тимчасового комітету як народні трибуни - Г. Мелашич та Я. Кушнаренко. Тимчасовий комітет працював над Конституцією постійної організації та постійного Крайового Проводу; комітет послав зв'язкового в Україну, аби залагодити всі справи, серед них і переселенські [Марунчак 1974].
7-12 квітня 1918 р. у Хабаровську під проводом голови владивостоцької "Просвіти" Юрія Глушко-Мови відбувся III Далекосхідний український з'їзд. У ньому взяли участь близько 80 делегатів, з яких до 50 осіб були селяни, а решта - міська інтелігенція і залізничники. Українські селяни різко виступили проти руйнівного господарювання радянської влади на Далекому Сході. З'їзд вирішив звернутися до українського уряду в Києві, щоб він вимагав від російського уряду визнати Зелений Клин частиною України на основі самовизначення народу, що чисельно (80% всього населення) тут переважає. Телеграму такого змісту з'їзд надіслав до Смоленська, сподіваючись, що там уже зібралась українсько-російська мирна конференція. Однак сподіваної конференції в Смоленську телеграма не застала, а тому й не дійшла своєчасно до українського уряду.
Крім того, визначена на з'їзді окрема комісія під головуванням Федора Стешка докладно розглянула справу переселення, яка вкрай цікавила селян. Для тривкішого організаційного зв'язку було ухвалено закласти по округах окружні ради, а по селах - ради сільських громад. Представники окружних рад творили Крайову раду, яка мала регулярно збиратися для вирішення важливих питань українського життя на Далекому Сході. Виконавчим органом Крайової ради став Секретаріат, до якого обрали Гордія Мелашича, Івана Гадзамана й В'ячеслава Яременка-Заболотного.
З'їзд у Великому театрі завершився виступом Ю. Мови про історію України й театральною виставою. Додамо, що в роботі комісій та пленарних сесій з'їзду взяли участь і українці, прибулі в Хабаровськ на з'їзд "Совдепу". Слід зазначити, що цей III З'їзд відбувався винятково організоваино.
На виконання рішень з'їзду по Далекому Сходу було засновано десять окружних рад, які об'єднували кілька клітин:
Благовєщенська - Миколаївська, Волковська, Костянтиноградівська, Верхнє-Полтавська, Черкасівська, Грибська та інші сільські громади. Український клуб у Благовєщенську;
Владивостоцька - громади в Кнєвичах, Новокиївському, Посьєті, Владивостоці, "Українська хата", українська колонія тощо;
Іманська - громада в Імані, Національний Комітет (на чолі з В. Кийовичем), близько 20 сільських громад (Ольгинська, Феодосієвська, Новопокровська, Зінківська, Вяземська, Авдієвська, Гончарівська, Уссурійська, Спаська, Дроздівська, Виноградівська, Муравйово-Амурська, "Просвіта" у Спаську);
Микольсько-Уссурійська-"Просвіта", кооперативи, спілки, видавництво й інше, громади в с. Михайлівка, Монастирище, Осинівка, Григорівка;
Свобідненська - "Просвіта", громада у Свободному, кооператив "Хлібороб", громади на ст. Бочкарево, Гондатьєво, Іп, Сковородино, с. Великі Саванці, Білоногівці, Ключевське, Кустановське, Нижнє Бузу-линське, Чебарівка, Добрянці та інші;
Хабаровська - "Просвіта", споживче товариство "Запорожець", громади в с.Лермонтовка, ст. Вяземська та інші.
Значно слабшими були Сахалінська й Камчатська округи. В останню входила лише одна громада в Петропавловську. Сахалінська окружна рада була у Миколаєвську-на-Амурі; існували громади на рибних промислах, в тому числі і на Сахаліні, а також дві рибальські кооперативні артілі - "Зелений гай", "Україна".
Осібне місце зайняла Маньчжурська округа з окружною радою в Харбіні (створена 1917 p.), яка очолила організоване українське життя в Маньчжурії [Світ 1934].
Маньчжурська окружна рада підтримувала тісні зв'язки з Києвом і після III З'їзду вирішила послати до українського уряду свою делегацію, яку очолив голова Ради Петро Твердовський. Делегація прибула до Києва наприкінці травня 1918 p. Після приїзду П.Твердовський передав від імені Маньчжурської окружної ради до Міністерства закордонних справ України таку петицію:
1. Вимагати від російського уряду визнати далекосхідний Зелений Клин частиною України.
2. Негайно відкликати з Зеленого Клину всі озброєні російські частини і передати наявну зброю українським властям.
3. Призначити українського старосту на весь край, долучаючи сюди й смугу відчуження Маньчжурської залізниці.
4. Призначити військового начальника краю, за винятком Маньчжурії.
5. Призначити начальника Заамурської округи, який там був і раніше.
6. Тимчасово залишити всі власті, які там були до більшовиків, до особливогорозпорядження українського уряду.
7. Утворити при міністерстві в Києві спеціальний відділ у справах Зеленого Клину.
8. Дозволити мати своє власне військо.
9. До Харбіну, як міжнародного міста, призначити українського консула [Андрусяк 1932].
І хоча тоді П.Твердовського було номіновано
Loading...

 
 

Цікаве