WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські обереги: традиції і сучасність - Реферат

Українські обереги: традиції і сучасність - Реферат

життя". На Поліссі і досі трапляються паперові, дерев'яні, хвойні птахи під стелею, які символізують присутність святого духа, а значить і його покровительство.
Оберег як знак віри у вище заступництво, сфокусований у слові, числі, символічній речі, в художньому образі, в побутовому предметі або предметі релігійного призначення, був відомий практично всім народам. Нині дешифрування цієї "азбуки віри" - це і можливість проникнення в світ сакральних філософських ідей древніх, і з'ясування невідомих функцій відомих речей, взаємин з ними наших предків, і повернення у наше сьогодення великого пласта культури, що може і збагачувати, і навчати, і надихати. Саме зацікавлене вивчення історичних джерел у час "розквіту" войовничого атеїзму (1962 рік) надихнуло групу київських художників-керамістів на незвичайний крок - спробувати відродити забуті талісмани, створити нові обереги. Автором ідеї відродження оберегів була Ніна Іванівна Федорова - досвідчений інженер-технолог, художник-кераміст, душа колективу, що очолювала майстерню архітектурно-художньої кераміки Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування житлових та громадських споруд - КиївЗНДІЕП - від часу заснування закладу в 1946 році упродовж 40 років. Разом з художницями Масєхіною Антоніною Дмитрівною, Шарай Ганною Григорівною, Севрук Галиною Сильвестрівною, а пізніше - Батечко Раїсою Павлівною, - Ніна Іванівна довгі роки працювала над створенням оригінальних національних сувенірів. Від випадкової, досить побіжної інформації в популярному виданні зацікавленість привела художників до ґрунтовного вивчення наукових джерел, в яких ідеться про обереги, до праць академіка Б. Рибакова, дослідників М. Сумцова, Н. Велецької та інших. Чимало було вивчено народних легенд, етнографічних розвідок, перш ніж з'явилися сповнені фантазії, гумору, збагачені віршами-побажаннями, посвятами невеличкі шедеври мистецтва глини і вогню. Часто вони супроводжувались текстом з історичними довідками про знамениті обереги. Отож у цій невеличкій майстерні (вона лише зовсім недавно припинила своє існування) протягом багатьох років відроджувались образи добра та вдачі - добрі, веселі, похмурі, страхітливі, кумедні химерки. У колективі працювали ентузіасти. Плідними виявились 40 років натхненної праці народних майстрів та професіональних художників, архітектора, технолога. Результати цієї творчої співдружності живуть у багатьох монументальних творах архітектурних споруд нашої країни та за її межами (лише в Києві - Будинок кіно, підземний вестибюль станції метро "Хрещатик", готелі "Дніпро", "Русь", "Київ" та інші). Але скількох людей зігрівають душевним теплом, захищають від зла сотні оберегів, подарованих від щирого серця їх авторами. У "майстерні Федорової", як нерідко її називали прихильники за ім'ям "доброго ангела кераміки" - Н. І. Федорової, із захопленням реалізували будь-які нові творчі ідеї. Творча атмосфера сприяла і відродженню оберегів, і появі оригінальних сувенірів. До речі, в цих маленьких забавках відбився весь попередній художній та технологічний досвід митців, досягнутий у творах монументального мистецтва : декоративна пластичність, співзвучність ліній, гармонія кольорів полив, емалей, солей, а також мистецтво випалювання. Мабуть, вперше тут задумались над створенням тематичних сувенірів. Ніна Іванівна справедливо називає їх пізнавальними сувенірами. Бо вони, як і обереги, несуть в оригінальній художній формі часточку інформації з духовного життя наших попередників. Розповімо про деякі з них.
Відомо, що в давній Русі цифри позначались літерами алфавіту, над якими зверху ставили горизонтальний знак - титло (ця традиція дожила до XVIII ст. і існувала паралельно з сучасним правописом цифр). Так, цифру "1" зображала літера "а" з титлом, "2" - "в" з титлом, "20" - "к" з титлом і т. д. Доклавши до цієї інформації фантазію, художники майстерні розробили медалі-сувеніри з давньоруським написом чисел та їх арабським еквівалентом поряд - як подарунки до днів народжень, ювілейних дат, зустрічей випускників шкіл, вузів, до інших датованих подій. Медаль можна було прикрасити стрічкою або бантом. А чи знаєте ви, що таке "вавілон"? Це загадковий квадрат-лабіринт, який правив древнім зодчим за уніфікований план-креслення при будівництві споруд будь-яких параметрів. За образною характеристикою літописця, "символ зодческой мудрости, хитрости храмоздательской" також відтворили в майстерні і дарували з побажанням творчого натхнення архітекторам. Своїм колегам-керамістам присвятили символ мистецтва вогню і глини - плакетку із зображенням Адама і Єви (пригадаймо: Бог виліпив Адама з глини!). Для письменників, що були частими гостями привітної оселі, були виготовлені плакетки із знаками Івана. Федорова та Франциска Скорини, для математиків - "диявольський" магічний квадрат (його відкрили бл. 5 тис. років до н. е. древні китайці), тобто квадрат, сума чисел у якому по кожній стороні сітки та по діагоналях - однакова. Металеві пластинки з гравійованими на них магічними квадратами (їх відомо кілька сот тисяч варіантів) на одному боці та "особистою планетою" на другому носили на шиї як особисті обереги в середньовічній Німеччині. Додатком до всіх перелічених пізнавальних сувенірів був текст-довідка.
Та найбільш популярними були сувеніри на історичну тематику у вигляді плакеток з гербами давньоруських міст, з художнім втіленням образів князів, видатних діячів нашої держави від часів її заснування, а також медалей із зображеннями архітектурних перлин нашої батьківщини. Залишаючись творами мистецтва, які з успіхом прикрашають сучасний інтер'єр, - сувеніри керамічної майстерні Київ-ЗНДІЕПу ("Софійської майстерні") заохочують нас до вивчення тих чи інших подій, фактів, спрямовують до джерел науки, літератури, мистецтва.
Хочеться вірити, що плідний досвід "софійських" керамістів у створенні пізнавальних сувенірів і оберегів буде вивчений і підхоплений молодими митцями.
Повертаючись до оберегів, нагадаймо, що, за віруваннями древніх, оберег - це матеріалізована метафора доброго ангела, модель сили, котра при нагоді заступиться за тебе, а у "перекладі" на наше наукове сучасне мислення - сконцентрує твої ж таки сили, допоможе провести аутогенну регуляцію (на тривалий час або в екстремальній ситуації). Хто сказав, що це погано? Адже людина за своєю природою відкрита до віри. З вірою легше жити, її вбивати не можна. Апотропеїчні ж речі, тобто ті з них, в які "втілено" людську віру, - самі наповнені доброю енергією і мають властивість трансформувати її до іншої людини, а відтак - бути пересторогою лиходійству. То чи не відродити обереги?
Література
1. Українські народнізвичаї та традиції. - Львів, 1994.
2. Рибаков Б. Дpевние элементы в русском народном творчестве. - Сов. этнография, 1948, № 1, с. 90-106.
3. Бopяк О., Герасимчук О. Веретено та пpяслиця у слов'янській міфологічній тpадиції. - Нар. творчість та етнографія, 1990, № 1, с. 30-36.
4. Плачинда С. Київські фрески, - К.: молодь, 1982.
5. Спасська Є. Глечик з хрестиком.- У зб.; Матеріали до етнології і атропології, т. 21- 22. ч. 1. Львів, 1929, с. 35-41.
Loading...

 
 

Цікаве