WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

українським народом, ні будь-якого соціяльного грунту для прищеплення навіженої ідеї комунізму. Ось чому терор, підступність та необмежене ошуканство стали єдиною зброєю окупанта для запровадження свого режиму та утримання контролю в окупованій Україні. Доказом упертого спротиву окупантові є численні накази, розпорядження, інструкції ЧК, ревкомів, ревтрибуналів та уряду. Подамо тут лише кілька фактів, які говорять самі за себе. У квітні 1919 року, коли частина України вже була окупована большевиками. Пленум ЦК КП(б)У відзначав, що "хвиля кулацьких (селянських. - І.С.) повстань цілком зруйнувала основу совєтської системи на Україні". Влітку 1920 року голова т.зв. маріонеткового совєтського уряду в Харкові Раковський рапортував: "...криза революційних сил на Україні досить глибока... З'являються нові й нові "отаманчики" із своїми відділами в Полтавській, Чернігівській, Київській та частково в Харківській губерніях, прочищуючи шлях для контрреволюції"". Сам Ленін заявив, що "ми послали на Україну наші найкращі сили для здобуття продовольствія, ...зойк лунає від наших товаришів з України - нема кому будувать совєтську владу в Україні". А.В. Лихолат в його праці "Розгром націоналістичної контрреволюції на Україні (1917-1922)" писав, що, за словами Леніна, основою національно-визвольного руху в Україні було селянство, та що "боротьба проти національної буржуазії була виключно тяжкою, затяжною і впертою". Він заявляє, що "без самовідданої боротьби та героїзму руських робочих та селян (Червоної армії. - І.С.), що боролися на полях України, не було б совєтської влади там". В 1921 році за наказом Москви Раковський видав спеціяльний "декрет". Зупинимося лише на окремих параграфах того декрету. В § 1 наказано: "Всі, що протестують проти совєтського режиму, мають бути на місці розстріляні". В § 3: "Села, що допомагають повстанцям, оголосити в стані облоги". Там же перечислено міри покарання. В § 6 сказано: "Наказую зо всіх місцевостей, де готується буржуазне повстання, негайно забрати заручників з-поміж заможних впливових кіл населення...". В § 8: "На випадок участі селян в повстаннях проти комуністів або взагалі якоїсь акції проти совєтів заручників негайно розстрілювати". Національний червоний терор, що гарцював несамовито по всій Україні, фізично винищив тисячі найкращих і найсвідоміших українців. Запровадження грабіжницьких "продподатків" на харчові продукти, насадження штучних комун - все це разом поставило Україну, а особливо українське село, перед лицем жах-ливої катастрофи.
ПЕРШИЙ БОЛЬШЕВИЦЬКИЙ ГОЛОД
В той час, коли грабіжницькі реквізиції збіжжя через запровадження непосильних "розверсток" лютували по всій Україні і для проведення яких були створені ".каральні загони" з частин окупаційної Червоної армії, що були сповнені не лише звірячої класової ненависти до селян України, а й дикої заздрости до українського добробуту, і понад все пімстою за те, що український народ посмів не тільки проголосити свою державну незалежність від "старшого брата", а й вести збройну війну з большевицьким агресором з Півночі, на Україну насунулась друга, вже природня, катастрофа - засуха 1921-го року. Україну скував перший большевицький голод, від якого загинуло близько трьох млн. українців. Це був голод забутий і прощений його винуватцям. Засухи не можна було запобігти, але життя людей можна було врятувати. Окупант ограбував дощенту всі величезні запаси харчів, якими Україна диспонувала на початку 1920 року. Більше того, він очистив "під мітлу" всі недоторкані громадські запасні фонди по селах, які завжди зберігались спеціяльно в степовій Україні на випадок посухи чи якоїсь іншої стихії. Одначе, замість допомогового порятунку від голоду окупант наклав того року на Україну, зокрема південні області, спеціяльний "продподаток", спочатку 117 млн. пудів, а в липні це число подвоїв. Цей безпощадний грабунок був детально описаний Іваном Герасимовичем в його праці "Голод в Україні", Берлін, 1922 та Г. Клейнау в його праці "Криза в Росії". Однією із багатьох різниць голоду 1921 року від великого і засекреченого народовбивчого голоду 1932-1933 років є той факт, що попередній голод був широко висвітлений, зокрема в міжнародній пресі. За браком місця я наведу лише кілька епізодів тієї голодової трагедії. Представник Комітету Нансена 22 лютого 1922 року повідомляв з України в Женеву, що "вісім мільйонів людей голодують на півдні України". "Бюлетень Українського Хреста - Голодним" 22 січня 1922 року повідомив, що в Білоцерківській волості Херсонського повіту голодує 90 % населення. Продподаток виконано на 97 %. Весь інвентар та одяг проміняно на хліб. Військові загороджувальні відділи відбирають від голодуючих обміняний за речі хліб по дорогах. В Херсоні тисячі трупів лежать не похова ні. В Запорізькому повіті смертність несамовито росте. З'їдже-но все: котів, собак, різну падаль. Варять юшку з упряжі і сирої шкіри. "Пролетарська правда" 10 травня повідомляє: "У Бердянську щоденно умирає від голоду 180-200 осіб. Шостого квітня закопано в яму ч. 1 - 1 799 трупів, в число 2 - 1 329, в число 3 - 1 079, число 4 - 479. Лишилося ще не похованих 348 трупів". В.А. Арнаутов у його праці "Голод на Україні і діти" пише, що у кількох губерніях вимерли всі діти до 6-7-річного віку. Сиріт 700 тисяч на Україні. В той же час газета "Nachrichtenblatt", число 18 за 5-те травня 1922 року, подає повідомлення свого кореспондента з Одеси, що туди прибувають із закордону пароплави з вантажем цитрини, помаранчі, фіги, вина, кокаїну та інших товарів, а з одеського порту вивозять збіжжя... "Коли описують війну, революцію та інші катастрофи, то все це дрібниці в порівнянні з жахом, що лютує по голодних селах Запоріжжя та загалом на Україні". ("Голод на Україні", Женева, 1922). І тут, для глибшого зрозуміння большевицького голоду, особливо голодомору 1932-33 років в Україні, варто пригадати слова Енгельса, який сказав: "...Люди в першу чергу повинні їсти, пити, мати житло й одяг - раніш ніж бути в стані займатись політикою..." (Маркс і Енгельс, т. 2, ст. 127). Большевики застосували цю ідею Енгельса, сполучивши несамовитий терор з народовбивчим голодом як один із найбільш ефективних засобів дляпридушення політичного спротиву, зокрема в тих теренах, де цей спротив для них був найбільш небезпечним, і в першу чергу в Україні. Комуно-большевицька Москва, разом з посадженою нею адміністрацією в Харкові, переживала в 1920-х роках глибоку економічну й політичну кризу. Потрібно було шукати нову стратегію, тактику й ошуканство, щоб утриматись при владі.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ БОЛЬШЕВИЦЬКОГО НЕПУ
Для врятування повного банкрутства комуно-большевицької системи Кремль змушений був шукати вихід з глибокої й небезпечної кризи. Ленін зізнався, що селянське питання без сумніву розв'язане лише теоретично, що теоретична розв'язка проблеми є далека від практичної реалізації. На конгресі Комінтерну в 1922 p. він поставив питання: "Чому ми наробили дурниць?" 1 тут же, виправдовуючи ці "дурниці", він послався на економічну відсталість країни, низький рівень освіти, брак досвідчених кадрів та будь-який досвід большевицької партії. Він не відкидав і навіть не ревізував застосування марксової утопійної догми у його відсталій країні, а, навпаки, в
Loading...

 
 

Цікаве