WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

розраховуйте на наш народ в тій мірі, в якій Ви підмітили його ззовні...". П. Куліш, в листі до того ж Аксакова, датованого 2-го жовтня 1852 року, писав, що гурт таких, як він, "тримають віру у свою будущність, яка за нашим глибоким пересвідченням не може бути однакова з будучиною російського народу". Не кажучи вже пророчі слова Тараса Шевченка, що й ми "...діждемось Вашінгтона з новим і праведним законом..." Вдумаймось уважно в ці глибокого значення слова великої ідеї великих синів України, в їх світоглядову спрямованість, дух і доброзичливість; в їх одностайний протест до бездушного гноблення українського народу Москвою; в їх заклик до всіх слов'янських народів до братньої любови, рівности між ними та пошани прав і національної суверенности кожного із цих народів, і ми виразно побачимо: перше, ту бездонну, незгладиму прірву між українським гуманним ідеалізмом та безбожною матеріялістичною догмою Маркса, проголошеною ним в Комуністичнім Маніфесті", як рівно ж і російським деспотизмом, який носив цілком заслужене ім'я "жандарма Європи". Друге, що український християнський ідеалізм був співзвучний не з марксизмом-ленінізмом, а з передовими ідеями гуманістів і просвітителів Західної Європи, і третє, що українські духові провідники свято вірили в український народ та його прийдешнє, вірили в Україну.
УКРАЇНА ВИБРАЛА СВОЮ ВЛАСНУ ДОРОГУ
Наміри імперської Росії створити одну єдинодержавну ідеологію, культуру та націю через асиміляцію українського народу потерпіли крах. В той час, коли в Росії спалахнули одна за другою дві революції, Україна вибрала не уряд Корейського в Росії і не Маркса-Леніна комунізм, а свою власну дорогу. "В душі українського народу (як це віщував Костомаров. - 1.С.) проснувся Виговський, Дорошенко і Мазепа". Спонтанно творяться українські полки, серцем яких були сини українського села, на прапорах яких замаячів клич "Україна або смерть" (п-к Чорношишликів). Провід Української Національно-визвольної Революції в березні 1917 p. проголошує Уряд України - Українську Народну Республіку (УНР). В столиці України Києві 10-16 червня того ж року відбувся Всеукраїнський Селянський З'їзд, на якому взяло участь 2 200 представників села. З'їзд виніс ухвалу про передачу всієї землі в Україні у власність селянам без викупу за максимальною нормою ЗО десятин на господарство. Сільське господарство мало бути оперте на сильних основах приватного землевласництва працьовитих хліборобів. Ухвалено також підготувати остаточний проект земель ного закону до Установчого з'їзду республіки, який би відповідав інтересам усіх селян та Української держави. Український народ мав усі підстави й умови для квітучого життя, добробуту і свободи. Для цього він мав не лише працьовитого трудівника-хлібороба, для якого земля була органічною частиною його життя й любові, але й Богом даний скарб - багатющу землю із казково багатими надрами. Україна з давніх давен славилась у світі як житниця Європи. Згідно з даними Центрального Статистичного Управління України 1922 p. Україна в кордонах 1919 року посідала 42 867 тисяч десятин орної, високої якості землі з населенням 25 067 тисяч мешканців, із них 9/10-х були селяни. Жодна країна Європи, за винятком Російської імперії, не обіймала такої великої орної площі, як Україна. В 1910 році Україна (без Донбасу) зібрала 215 млн. центнерів зерна, себто 21,5 млн. тонн, що становило 33 % загального збору урожаю величезної території Ро-сійської імперії, включно з Польщею, балтійськими країнами і Фінляндією, в той час, як територія посідала лише 1/29-ту частину всієї імперії. В роках з 1909 до 1913-го вивіз збіжжя з України в Росію становив пересічно 5,5 млн. тонн річно та за кордон 4 360 тис. тонн, що складало 46 % загального зернового експорту всієї Російської імперії (всі ці статистичні дані взяті з праці "Географія України" Степана Рудницького). Навіть в жахливі роки революції та тривалої війни, за статистичними даними проф. Фещенка-Чопів-ського (1920), в 1919 році Україна мала 10 млн. тонн лишків, готових до експорту. Великої уваги заслуговує продукція цукру, яка в 1914 році становила 116 385 100 пудів, себто 94,4% всієї цукрової продукції Російської імперії, та давала Росії понад 100 млн. золотих карбованців прибутку. В 1914 році на Україні було 237 цукроварень. З усієї загальної продукції Україна споживала лише 25 %, решта йшла до Росії та на експорт - за кордон. Не буду зупинятись і на багатющих запасах підземних скарбів України. Омину й промисловість, яка мала в 1914 році 3 401 фабрик і заводів.
УКРАЇНА - ЖЕРТВА КОМУНО-БОЛЬШЕВИЦЬКОЇ АГРЕСІЇ
Все ж, не судилося українському народові бути господарем на своїй благодатній землі. Комуно-большевицька Москва зламала своє визнання державної незалежносте України 17-го грудня 1917 року. В затяжних і кривавих боях з армією УНР московські переважаючі кількісно червоні орди, після третьої з черги агресії, дня 22-го листопада 1920 року завершують окупацію всієї України. Змонтований в Москві та посаджений в Харкові фіктивний т.зв. Уряд Радянської Соціялістичної Республіки за наказом з Москви касує всі постанови Генерального Комісаріяту України, в тім числі й заборону вивозу хліба до совєтської Росії. В той же час Москва поспішно, силою революційного терору насаджує свій режим в Україні та одночасно провадить безпощадний грабунок всього українського збіжжя. Большевицькі газети в Росії в один голос затрубили: "Там, в Україні, нечисленні запаси хліба, стоги по п'ять років не молочені. Пшеницею коней годують, молоком свиней кормлять. Весь хліб мусить належати центру, себто Росії" (П. Феденко). По селах України творяться "комнезами" (комітет незаможних селян), які проіснували в Україні до завершення терористичної колективізації та народовбивчого голоду 1932-33 років. В той час, як в самій Росії "комбєди" (комітети бєдноти) були вже не потрібні і ліквідовані в 1920 році, комнезами в Україні виконували злочинну місію большевицької партії на селі: провадили т.зв. розкуркулювання заможних працьовитих селян, реквізицію хліба, худоби і навіть одягу, і то без будь-якої компенсації. Це був звичайний грабіж. А, найголовніше, сіяли бацили класової ненависти та анта-гонізму для знесилення і розкладу українських громад на селі.
УКРАЇНА ОКУПОВАНА, АЛЕ НЕ СКОРЕНА
Після поразки України у війні з большевицькою Москвою постало питання - покора перед окупантом чи подальша боротьба?І український народ вибрав останнє. Слова великого сина України Симона Петлюри, виголошені ним до козаків-воїнів у "трикутнику смерти", що "...за час трьохлітньої боротьби ми створили українську націю, яка на ділі буде активно боротись за свої права самостійно і ні від кого незалежно жити й порядкувати на своїй рідній землі", запали глибоко в серцях кожного думаючого українця, який в невимовне тяжких обставинах продовжував і далі, в різних формах, боротьбу з окупантом. Фон Клаузевіц - пруський генерал і мілітарний стратег - визначив кожну військову операцію як останню фазу війни, яка ставить за ціль гармонізувати політичні відносини між переможцем і переможеним. Якщо ж такі цілі терплять невдачу, то перемога стає безглуздою. Московсько-большевицький окупант та його комуніс-тична догма не знайшли ні політичної співгармонії з
Loading...

 
 

Цікаве