WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

(не російській) Європі домінувала на той час теорія, що соція-льно-економічне життя країни мусить бути побудоване на сильних основах приватного землевласництва, опертого на працьовитих та енергійних хліборобів, і кооперативної системи для бідних. Слід також пам'ятати, що в Росії земля ніколи не була власністю селян. Вона належала т.зв. "общині" ("міру"). Прихильники тієї системи були "народники" - "слов'янофіли", які свято вірили, що РРосія піде своїм власним шляхом, оминувши т.зв. "безбожний" капіталізм Заходу. Ідеологія народників стояла в прямому конфлікті з російськими догматиками марксизму. Однак большевики, хоч і таврували народників словами Леніна як "найлютіших ворогів народу", були свідомі того, що земля для селян була питанням "життя і смерти". Отже стояло настирливе питання: як бути? Розподілити землю між селянами - це був би "реакційний крок", який суперечив марксовій догмі, але в той же час боль-шевики добре знали, що відмова селянам у цьому поверне їх, як говорив Ленін, у табір "контрреволюції"", що означало б повний провал революційної стратегії большевиків. Історія селянських повстань, починаючи від Стєньки Разіна, Пугачова, а в Україні козаччина, гайдамацькі повстання, селянські здвиги та заворушення в 50-х і 60-х роках 19-го ст, які прискорили скасування кріпаччини 1861-го року, аграрне повстання в 1902-му році на Лівобережжі - були виразним доказом того, яку вибухову силу таїть в собі селянство. Ленін добре знав, що після війни та планованої большевиками революції селяни вимагатимуть землі і свободи. Для того, щоб усунути можливу небезпеку спільного фронту селян в період грядущої пролетарської соціялістичної революції, опанувати селом та забезпечити неподільну владу большевицької партії, Ленін розробляє стратегічну змову проти селян, застосовуючи марксову теорію класової боротьби, себто поділяючи селян на антагоністичні класові фупи. Ця стратегія була детально розроблена в таких його працях, як: "Что делать?" (1902), "Шаг вперед, два шага назад" (1904), "Тактика социал-демократов" (1905), і, зокрема, в "Аграрній про-грамі російських соціялістів" (1906). Як відомо, цю підступну стратегію большевики використали із сатанинською жорстокістю, як під час революції 1917-го, так і в часи терористичної колективізації та на-родовбивчого голоду 1932-1933 років. В тих же працях Ленін визначив ролю і стратегію неподільної влади - диктатури большевицької партії, яку він трактував, як "душу і розум" та "надхненник робітничої класи". В той час він ще не вірив, що рівень класової свідомости російської робітничої класи вже відповідав вимогам і завданням диктатури пролетаріяту. Тут варто підкреслити, що диктатура комуністичної партії, як за часів Леніна, так і після нього, передавалась у спадок, подібно династії Романових. Її всевладність була узаконена сталінською Конституцією, § 126, тобто тоді, коли ворожі класи, за словами цієї ж партії, були вже ліквідовані та оголошено побудову соціялізму в СРСР. Вона була узаконена і в часи брежнєвської Конституції, т.зв. "зрілого соціялізму"...
РОСІЯ - БАТЬКІВЩИНА УТОПІЇ МАРКСИЗМУ
Великі та ґрунтовні зміни в суспільстві ніколи не приходять випадково чи зненацька. Цю закономірність навіть матеріялістична діялектика марксизму стверджує. Лютнева буржуазна революція в Росії 1917-го року, яка сталася 128 років пізніше від Великої французької революції, змогла лише повалити абсолютну монархію династії Романових та її опору - дворянство. Спроби встановити демократію в Росії потерпіли повний крах. Ще в стадії свого політичного оформлення вона була повалена кривавою большевицькою, т.зв. Великою Жовтневою соціялістичною революцією 1917-го року. По суті це була політична і селянська Революція. Політична - випадкова, руйнуюча і кривава завершилась встановленням необмеженої терористичної диктатури російських большевицьких змовників. Селянська, можна трактувати - натуральна революція, яка здійснилась офіційним проголошенням націоналізації поміщицьких і монастирських земель та розподілом її порівно на душу селянам. Троцький у його "Історії російської революції" писав: "Якщо б аграрна проблема, як спадщина варварства старої Росії, була б розв'язана буржуазією... російський пролетаріат не міг би прийти до влади". Розподіл землі селянам не мав жодного місця в планах большевицької революції. Ленін у його "Звіті політичної ситуації 1917 року" писав, що "приватна власність на землю і грунт мусить бути заборонена". Але в Росії селянство складало понад 80 % населення; Червона армія в основі своїй була селянська 'і всі вони - на фронті і в тилу, воювали не за большевиків, а в першу чергу за землю. Війна з Німеччиною, громадянська війна та війна з новопосталими державами на території колишньої царської імперії, жахливий голод і розруха в тилу - все це змусило большевиків іти на концесію селянам, як на тимчасовий і тактичний крок, аби утриматись ціною жахливого терору при владі. До того ж селяни самі приступили до розподілу землі. Вже в 1918-му році було розподілено ними 98,8 % придатної землі між собою. Так, безглузда Марксова утопія в 1917-му році, в перемогу якої навіть сам Ленін не вірив на початку революції, набула законного визнання та стала програмою дії групи большевицьких конспіраторів у Москві. Ця подія сталася в країні, до якої ніколи не дійшла ні велика Магна Карта 1215 p. в Англії, яка обмежила права короля, ні Ренесанс - епоха культурного відродження в Західній Європі, ні Біл оф Райте, законодавство прав людини 1689-го року, внаслідок якого законодавча влада була перебрана парламентом в Англії, ні Реформація 16-го століття в Західній Європі, ні Велика Французька революція 1789 року та її великі гуманісти-просвітителі, ні Декларація незалежности 1776 року в Америці. Натомість, в Росії віками існувала автократія і деспотизм. Бєлінський ще в 1847-му році пророчив, що "одним з найбільших інтелектуальних тріумфів нашого часу є той факт, що нарешті ми починаємо усвідомлювати, що Росія має свою власну історію, яка не має нічого спільного з країнами Західної Європи". Ро-сійські большевики-марксисти визначили власну історію Росії, припасувавши до неї на ділі марксизм. І в той час, як марксова утопія, яка була закроєна, в першу чергу, для індустріяльної Західної Європи - залишилась там і до сьогодні як академічний предмет для теоретичних студій, в Росії навпаки - вона стала офі-ційною програмою дії... Достоєвський, психолог російської душі, в повісті "Бесьі" писав: "Без деспотизму ще не було свободи, ні рівности, але в отарі повинна бути рівність. Ми уб'ємо бажання, ми пустимо пиятику, наклепи, доноси..., ми кожного генія згасимо в дитинстві... кожний член суспільства стежить один за одним і зобов'язаний доносить. Кожний належить всім і всі кожному... Всі раби в рабстві рівні... Наклепи і мордування,а головне - рівність" ("Бесьі", т. 2, ст. 97-98). Це і є та большевицька Росія, про яку Бєлінський говорив, що вона "має свою власну історію"... Большевики повірили, що людську природу можна переробити та зрівняти засобами грубої сили, відібравши в неї право власності на засоби виробництва. Вони зігнорували незмінний принцип природи, суть якого полягає в тому, що не існує рівних чи однакових людей, але є унікальність, відмінність характеру,
Loading...

 
 

Цікаве