РОСІЯ - БАТЬКІВЩИНА УТОПІЇ МАРКСИЗМУ
Великі та ґрунтовні зміни в суспільстві ніколи не приходять випадково чи зненацька. Цю закономірність навіть матеріялістична діялектика марксизму стверджує. Лютнева буржуазна революція в Росії 1917-го року, яка сталася 128 років пізніше від Великої французької революції, змогла лише повалити абсолютну монархію династії Романових та її опору - дворянство. Спроби встановити демократію в Росії потерпіли повний крах. Ще в стадії свого політичного оформлення вона була повалена кривавою большевицькою, т.зв. Великою Жовтневою соціялістичною революцією 1917-го року. По суті це була політична і селянська Революція. Політична - випадкова, руйнуюча і кривава завершилась встановленням необмеженої терористичної диктатури російських большевицьких змовників. Селянська, можна трактувати - натуральна революція, яка здійснилась офіційним проголошенням націоналізації поміщицьких і монастирських земель та розподілом її порівно на душу селянам. Троцький у його "Історії російської революції" писав: "Якщо б аграрна проблема, як спадщина варварства старої Росії, була б розв'язана буржуазією... російський пролетаріат не міг би прийти до влади". Розподіл землі селянам не мав жодного місця в планах большевицької революції. Ленін у його "Звіті політичної ситуації 1917 року" писав, що "приватна власність на землю і грунт мусить бути заборонена". Але в Росії селянство складало понад 80 % населення; Червона армія в основі своїй була селянська 'і всі вони - на фронті і в тилу, воювали не за большевиків, а в першу чергу за землю. Війна з Німеччиною, громадянська війна та війна з новопосталими державами на території колишньої царської імперії, жахливий голод і розруха в тилу - все це змусило большевиків іти на концесію селянам, як на тимчасовий і тактичний крок, аби утриматись ціною жахливого терору при владі. До того ж селяни самі приступили до розподілу землі. Вже в 1918-му році було розподілено ними 98,8 % придатної землі між собою. Так, безглузда Марксова утопія в 1917-му році, в перемогу якої навіть сам Ленін не вірив на початку революції, набула законного визнання та стала програмою дії групи большевицьких конспіраторів у Москві. Ця подія сталася в країні, до якої ніколи не дійшла ні велика Магна Карта 1215 p. в Англії, яка обмежила права короля, ні Ренесанс - епоха культурного відродження в Західній Європі, ні Біл оф Райте, законодавство прав людини 1689-го року, внаслідок якого законодавча влада була перебрана парламентом в Англії, ні Реформація 16-го століття в Західній Європі, ні Велика Французька революція 1789 року та її великі гуманісти-просвітителі, ні Декларація незалежности 1776 року в Америці. Натомість, в Росії віками існувала автократія і деспотизм. Бєлінський ще в 1847-му році пророчив, що "одним з найбільших інтелектуальних тріумфів нашого часу є той факт, що нарешті ми починаємо усвідомлювати, що Росія має свою власну історію, яка не має нічого спільного з країнами Західної Європи". Ро-сійські большевики-марксисти визначили власну історію Росії, припасувавши до неї на ділі марксизм. І в той час, як марксова утопія, яка була закроєна, в першу чергу, для індустріяльної Західної Європи - залишилась там і до сьогодні як академічний предмет для теоретичних студій, в Росії навпаки - вона стала офі-ційною програмою дії... Достоєвський, психолог російської душі, в повісті "Бесьі" писав: "Без деспотизму ще не було свободи, ні рівности, але в отарі повинна бути рівність. Ми уб'ємо бажання, ми пустимо пиятику, наклепи, доноси..., ми кожного генія згасимо в дитинстві... кожний член суспільства стежить один за одним і зобов'язаний доносить. Кожний належить всім і всі кожному... Всі раби в рабстві рівні... Наклепи і мордування,а головне - рівність" ("Бесьі", т. 2, ст. 97-98). Це і є та большевицька Росія, про яку Бєлінський говорив, що вона "має свою власну історію"... Большевики повірили, що людську природу можна переробити та зрівняти засобами грубої сили, відібравши в неї право власності на засоби виробництва. Вони зігнорували незмінний принцип природи, суть якого полягає в тому, що не існує рівних чи однакових людей, але є унікальність, відмінність характеру,