WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

совєтським урядом з політичних і соціяльних причин для того, щоб подолати український опір совєтській колоніяльній системі"("Свобода", 25-го січня 1984 року.). В цей час навіть "Новоє Рускоє Слово" в Нью-Йорку писало, що "голод був створений штучно - нема жодного слова. Нескорену Україну Кремль вирішив покарати незнаним в історії способом -штучним голодом. Ніхто не знайде їхніх могил, бо вони викидалися в ями, провалля, або пусті льохи"("Новос Рускоє Слово", 7-го червня 1983 року.). Конгресмен Флоріо за підтримкою багатьох членів Конгресу США підготував проект резолюії ч. 4,459 до Конгресу, яку депутати ухвалили, а президент Рейган 12-го жовтня 1984 року підписав як закон про створення Конгресової Комісії для дослідження Великого Голоду в Україні та його наслідків. Як відомо, до складу десятичленної Конгресової Комісії входило п'ять сенаторів і конгресменів. Решта п'ять - від української громади. Директором Комісії був призначений д-р Джім Мейс, а його асистентом д-р Ольга Самійленко. За три роки праці Комісії проведено ретельний розшук та студії достовірних документів, а одночасно й переслухано під присягою 321 свідка та уцілілих жертв голодомору в Україні. Вся ця праця зарекордована в трьох томах на 1 715 сторінках друку. Четверта опублікована книга містить в собі сумарний звіт, призначений для Конгресу США. Цей звіт був повністю прийнятий і схвалений на Пленарному засіданні Конгресової Комісії дня 19-го квітня 1988-го року. Тут варто підкреслити, що всі зарекордовані свідчення, а зокрема Сумарний звіт Комісії, являють собою зразок об'єктивної та досконало обгрунтованої праці. Наведемо кілька прикладів. - В дослідженні голоду незаперечним доказом є насильна конфіскація зерна в селян, а одночасно й запровадження шляхом жахливого терору і погроз колективізації в Україні. - Офіційне твердження большевицької Москви, що ніби "куркульський саботаж" був причиною "труднощів" у селах України (цебто голод. - І.С.) є злісною фальшю. - Уряд США мав детальні інформації про голод в Україні, але не вжив жодних заходів, щоб уникнути голодової катастрофи. Натомість він відновив дипломатичні відносини з Москвою в 1933 році. - В часи масового голодомору певна частина американської преси співпрацювала з совєтським урядом, заперечуючи голод в Україні. Головною фігурою цього заперечення був кореспондент Н.Й.Таймсу Волтер Дюранті. - Науково-дослідні центри підраховують від семи до восьми мільйонів замучених голодом людських істот. В сумарних висновках стверджено, що доручений законодавчий мандат Конгресом США Конгресова Комісія виконала сумлінно. Вона дала безапеляційно ґрунтовну відповідь на один із найбільших злочинів, заподіяних проти людства: "Сталін і його комуністична кліка поповнили геноцид проти українського народу" (підкресл. моє. - І.С.). Вся величезна праця Конгресової Комісії, яка вийшла в 1990 році з друкарні Уряду США, відображає найжахливіший період в історії українського народу. Вона призначена для глибоких студій не лише в Україні, але і в студіях світової історії також. Оглядаючи пророблену величезну і шляхетну працю, ми - українці - будемо завжди вдячні Конгресу США, Президенту Рейгану, і зокрема таким сенаторам і конгресменам, як Д.А. Міка, Бенжаміну Гілману, Д. Декаціні, В. Брумфільду, Д. Гертелю і тодішньому конгресмену Дж. Флоріо, як рівно і директору Комісії д-ру Дж. Мейсу Я бачив і відчув їхню віддану працю в Комісії та їхнє глибоке розуміння проблеми України. Належиться щира подяка також і членам Комісії від української громади. Пам'ятаймо завжди неоціненну поміч і Українського Народного Союзу, як і Українського дослідного Інституту в Гарварді, зокрема за видання капітальної наукової праці Роберта Конквеста "The Harvest of Sorrow", опубліковану в 1986 році. Належиться велика подяка й українцям в Торонто за випуск фільму "Harvest of despair". Варта окремих студій і праця Міжнародної Комісії Адвокатів, спонсорована СКВУ, яка визнала голодомор 1932-33 років в Україні як народовбивчий геноцид. Як бачимо, спритно затаєний окупантом ще нечуваний за своїм задумом і наслідками злочин вийшов на світло. Злочин розкрито. Злочинця здемасковано. Удар у найбільш вразливу точку комуно-большевицького злодіяння здійснено. Але чи все було зроблено? Чи на цьому можна було зупинитись? Ні! Далеко ні! Ми занедбали поширення цієї так тяжко здобутої святої правди у Америці, в OOН і в країнах світу. І тому вся жахлива правда України не дійшла належно до свідомості і сумління людства - так, як це зробили євреї чи вірмени, переживши жахливу масакру в 1915 році. Ми часто уміємо піднятись, і навіть здобути вершинну перемогу, а потім раптом охолоджуємось, не закріпивши цієї перемоги до кінця. І тому не дивуймося, що декому у світі та трагедія України ще не є цілком зрозумілою, а для домашніх прихильників, сп'янілих від збанкрутілого большевицького режиму, є ще й по сьогодні простима... А тепер бодай коротко зупинимось на справі дослідження голодомору всамій - уже вільній і незалежній - Україні. Нам відомо, що в 1990 році було започатковане дослідження цієї трагедії. А вже в 1991 p. була опублікована перша монументальна книга п.з. "1933 - Голод" тиражем ЗО тисяч примірників. В цій неоціненній праці подано 1 000 свідчень уцілілих жертв голоду з різних областей України. І раптом цей відважний і багатонадійний початок зупинено... Два головних ініціятори - дослідники й публіцисти Во лодимир Маняк і Ліда Коваленко в розквіті повних сил і ентузіязму зовсім несподівано відійшли у вічність... Все ж мур затаєної мовчанки бодай частково був пробитий - правда вийшла на поверхню. Минули втрачені роки, аж ось преса повідомила, що в 1996 році створено в Україні Комітет дослідження геноцидного голодомору для підготовки оскарження до Міжнародного Суду. Головою цього Комітету обрано колишнього депутата Верховної Ради Левка Лук'яненка. І що ж? Під час моєї ділової розмови з ним я довідався, що цей комітет за браком фінансів не є спроможний виконати покладений на нього великого і всенародного значення обов'язок. Виникає питання: чому в Україні і тепер бракує цілесп-рямованих зусиль для всебічного і глибокого дослідження, а одночасно й увіковічнення пам'яти мільйонів невинних жертв? Чому цей непростимий злочин ще й до цього часу не одержав заслуженої юридичної оцінки, навіть тепер - вже у вільній і незалежній державі? Може хтось запитає: "Навіщо нам відкривати старі рани? Чого ми шукаємо у невідомих і безіменних могилах?" На такі питання маємо досить переконливі докази, так, наприклад: 1. Без глибокого осмислення трагічного періоду 30-х, а зокрема 1932-33 pp., нам тяжко зрозуміти проблеми колишньої підсовєтської, а тепер незалежної України та відшукати відповідний рецепт для її лікування. 2. Зрозуміло також і те, що мине ще кілька років і прямих свідків у нас уже не буде. Залишаться ще фальш, сумнівна правда і напівправда, вигідна ворогам України. Це і є, на нашу думку, головна причина блокування дальших досліджень голодомору в сучасній Україні. 3. Український народ, зокрема сучасна і майбутня молодь, мусять знати правдиву історію України, щоб не повторилась подібна трагедія вже ніколи. Бо ж українське відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив своєї історичної пам'яті. Безпам'яття історичного
Loading...

 
 

Цікаве