WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

Голодовий геноцид в Україні - Курсова робота

хлібозаготівлі викликали відчайдушні і спонтанні револьти в багатьох районах України, які кінчались кривавими екзекуціями і повним провалом. Бракувало для організації і координації сил необхідного проводу. Цей провід уже був завчасно знищений. Масові арешти, вивезення і розстріли невмолимо вели українське село до повної руїни та початку народовбивчого голоду в 1932 році, який досягнув кульмінаційної смертельної точки весною 1933 p. Понад сім мільйонів мужчин, жінок і дітей задушено на смерть в найжахливіший спосіб невимовних страждань - повільною голодовок) смертю. В багатьох несвідомих людей виникає логічне питання: "А де ж був т.зв. "робітничо-селянський уряд"? Такого уряду не було. Був лише центр антинародної злочинної конспірації в Кремлі і його філіалі - Харкові.
ГОЛОД 1932-33 pp. БУВ НАВМИСНО СТВОРЕНИЙ МОСКВОЮ
Для доказу такого твердження можна навести безліч незаперечних фактів. За браком місця і часу наведемо кілька із них: 6-го липня 1932 p. на нарадах третьої конференції КП(б)У в Харкові голова Уряду СССР В. Молотов і Каганович, другий секретар і чл. Політбю-ро ЦК ВКП(б), у своїх промовах категорично заявили, що "нема і не буде жодних концесій Україні. Плани хлібозаготівель і колективізації будь-якою ціною мусять бути виконані" (підкресл. моє. -І.С.). Більше того, 24-го серпня 1933 року на засіданні ЦК ВКП(б) в Москві, в час, коли в Україні вже вимерли і вимирали цілі села, а ті люди, що були ще живі, не встигали закопувати мертвих і напівмертвих, в той час, коли Україна чекала негайного порятунку, Пленум ЦК шукав "винуватців" не у своїй явно злочинній і збанкрутілій політиці, а в надуманому, як це завжди бувало у них, т.зв. "куркульсько-петлюрівському саботажі". "Куркуль переможений, - говорив Сталін, - але ще цілком не знищений". В резолюціії Пленуму ЦК ухвалено: негайно посилити боротьбу на Україні з класовим ворогом і куркульством. Компартії дано необмежене право вжити всі необхідні заходи для знищення "замаскованих ворогів". Для зміцнення партійного апарату в Україну відряджено Постишева і Хатаєвича, які по-бойовому виконали завдання Кремля. Згідно з заявою Затонського, ліквідовано 1 649 "ворогів народу" з культурно-наукового світу, знищено 147 істориків, розстріляно 27 українських письменників. Зіслано в другому етапі сотні тисяч т.зв. "куркулів" і "підкуркульників". Одночасно посилено червоні загони військ ГПУ для зміцнення блокади сіл. Жебраки і т.зв. "мішечники", які, рятуючись від голодової смерті, з великими труднощами діставали якісь продукти в сусідній Росії, були безжалісно ограбовані. За наказом Кагановича селян з торбами в потяги не пускали. Терор і судові процеси сіяли страх і безнадійність в селах України. На цьому місці варто підкреслити, що ограбоване насильними хлібозаготівлями зерно в селах вивозилось в 1932-33 роках за кордон і продавалось за безцінь, щоб за державну валюту купувати техніку, а одночасно й дурити світ, що голоду в Україні немає. І тут же виникає питання: чи всі в Україні терпіли голод? Звичайно, ні. Не було голоду для партійно-колгоспних верховодів. За Постишева під охороною міліції почали масово діяти закриті клуби, спеціальні їдальні, ресторани й розподільчі пункти відбірних та люксусових продуктів і товарів,призначених за дешеві ціни для партійної бездушної еліти - "разоблачітєлєй врагов народа" і підлабузників. Отже, в 1930-ті роки, а зокрема в 1933-ій народовбивчий рік, на кістках мільйонів безіменних трудівників української землі, заритих в непізнавані могили, здійснена, як передбачав Бухарін, система "мілітарно-феодальної експлуатації селян". Замість обіцяної братерської рівності появилась нова разюча нерівність - привілейована пануюча паразитична і жжорстока каста. В ці роки утверджується влада тирана Сталіна, який, стоячи на трупах мільйонових жертв злочинної утопії, в 1934 році з наглим цинізмом заявив, що з усіх скарбів, якими володіє держава, "...найбільшим скарбом є людина..." Так настав кінець приватного життя людини. Вона фізично і духово стала власністю компартії та її вождя. Найменший спротив чи незгода підлягали суворій карі. Запанувало сліпе сприймання й послух. Народ опинився у фальшивому світі. Москва тримала злочини в недоступній таємниці. Україна зазнала в 1929-1933 роках велетенської і незліченних розмірів трагедії . Лише в 1933 році кількість задушених голодом перевищує загальну кількість жертв Першої світової війни. Українському народові заподіяно найбільший злочин в цьому сторіччі. Підступний ворог був свідомий того, що коли вся правда відкриється, то для нього і для його ідеї буде винесений цивілізованим світом на віки вічні ганебний і смертельний вердикт. Ось чому Москва так старанно тримала ці злочини в недоступній таємниці, прикриваючись т.зв. "соціялістичним прогресом" в совєтській імперії. І справді, Україна була цілком ізольована від зовнішнього світу. Вже в травні 1934 року був виданий ЦК ВКП(б) і Совнаркомом закон, згідно з яким за втечу за кордон винуватець підлягав вищій мірі кари - розстрілу та конфіскації всього його майна. Розстрілу підлягали також і дорослі члени родини "дизертира", які знали про цю втечу, але не повідомилиміліцію. Пригадаймо також і фатальну Ялтинську умову, прийняту на вимогу Сталіна в лютому 1945 року, про примусове повернення всіх колишніх совєтських громадян на "родіну". Варто пригадати й слова нещадних погроз емісара Москви Іллі Еренбурга, який, будучи в червні 1945 року в Парижі, заявив: "Ми вас (себто "нєвозвращєнцев на родіну". - І.С.) знайдемо на землі й під землею, на воді й під водою, знайдемо і в повітрі!" Все ж, мур мовчанки поволі розхитувався, особливо перед відзначенням п'ятдесятої річниці голодомору в Україні в громадах української діяспори, що в свою чергу призвело до ще більшої активізації фальші, наклепів та дезінформації з боку совєтів та їхньої агентури проти українців у вільному світі. Так, наприклад, в Торонто (Канада) була підготовлена книга до друку п.з. "Від Гітлера до Гарварда", в якій автор Д. Тоттл доводив, що голод в Україні - це сфабрикована легенда українськими ннаціоналістами. В цьому дусі була висловлена заява і представника місії в 00Н Івана Хмеля, який заявив, що т.зв. "мнимий голод п'ятдесятирічної давності - це наклеп злочинців, українських буржуазних націоналістів, які служили у Гітлера в часи Другої світової війни. Для того, щоб виправдати їхнє перебування в США, вони ширять брехню про якийсь там голод в Україні". За таких обставин українська діаспора у світі, а зокрема в США, рішуче переконалась, що помимо масових демонстрацій, публічних віч і публікацій в пресі потрібна офіційна підтримка урядових кіл Вашінгтону, щоб, нарешті, пробудити сумління байдужого до України світу. Адже викриття затаєного Москвою злочину дає нам - українцям - найсильнішу політичну і моральну зброюю проти окупаційного режиму в Україні. Яскравим прикладом цього є єврейський голокост.
МУР ТАЇНИ ВАЛИТЬСЯ
Історія знає не один голод, - пише конгресмен Дж. Флоріо до українсьького часопису "Свобода". Але жодний із них не був таким трагічним, як голод 1932-33 pp. Цей голод, пише конгресмен, є трагедія велетенських розмірів, трагедія в Україні, яка забрала понад сім мільйонів жертв. Чому? А тому, що "він був навмисно створений
Loading...

 
 

Цікаве