WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

громадське життя нашої Русі". Цей сучасний нерв твору становить головна його ідея єдності української громади задля прогресу й відсічі ворогу. Дія повісті, підпорядкованої контрасту славного минулого і нужденного сучасного життя горян, заснована на вдалому поєднанні трьох складників. Це 1) літописні свідчення про напад на чолі з Петою монголів 1241р.; 2) фольклорні перекази про потоплення орди; 3) авторські внесення. Останні зумовлені ідеологічно-історичними засадами Франка. Він розбудував сюжет навкруги "боротьбиелементу вічево-федерального з деструктивним князівсько-боярським, і в кінці з руйничою силою монголів". Симпатія прозаїка - не на боці централізованої влади, а "громадських вільних порядків по селах".
Провідним героєм твору є громадянин і лікар Захар, який плекає добрі порядки в Тухлі за прикладом вічевих республік Новгорода і Пскова. Бондаренко Ю. досить вдало зауважує: "Він конструює еталон, образ "національного раю", будуючи автентичний світ Тухлі на принципах узгодження з тією частиною вищих сил, що уособлюють добро і справедливість. Гармонія людини і загалу, демократичність політичного ладу, зміцнення захисних можливостей народу в такий спосіб канонізуються, включаються в розряд абсолютних вартостей". [3; 3]
Протилежні суспільні інтереси, зокрема, тухольської громади і боярина Тунгара Вовка, змальовані художньо. На першому плані тут - психологічне розкриття в розвитку подій, конфлікту "ідеальних по поніманню" характерів. Серед них вирізнено Беркута - батька, який у суспільному служінні зважився на найтяжчу жертву ("Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю..."). Таким же романтизованим патріотом Тухольщини є Максим - сміливий, спокійний і винахідливий, молодець на всю Верховину. Як ідеал жінки-товариша, відданої коханої розкривається Мирослава - захисниця рідного краю від ворога, а батька - від зради. Не одноплановий Тугар Вовк. Егоїст, він поєднав свавільність і моральне зіпсуття з лицарством (урятував Максима), батьківським почуттям. "Якщо Захар Беркут - символ народної мудрості, духовної рівноваги, послідовно громадської сміливості, носій народного досвіду, то Мирослава і Максим - уособлення ідеалу краси, хоробрості, вірності даному слову. Але герої ці не підносяться на котурни, не переростають вони і в легенду, а зберігають риси живих людей з притаманними їм пристрастями і слабостями. Їхні поривання, участь і значення в "давньому громадському житті нашої Русі" близькі "до сучасних інтересів". [24; 411]
Історико-героїчна повість сполучила реалістичне письмо з яскравими романтичними сторінками, натуралістичними описами ("манія вбивання" монголів у воді) та символікою образів - праведного бога-сонця, опікуна тухольців Сторожа. Символом "старого громадства", кращих рис українства став епічно величний Захар Беркут. Йому відкрите сумне майбутнє, коли народ буде слугою "забагів наїзників і їхнім робочим волом". Відродити народ має допомогти заповіт Беркута: "Жити в громадськім порядку...незламно стояти всі за одного, а один за всіх". Мова твору, індивідуалізована в устах персонажів, є помітно архаїзованою. При цьому старовинні слова подані в контексті, що прояснює їх значення.
Своєрідність епохи 40-60-х років ХІХ ст. в Україні в розвитку прози визначається рішучою активізацією творення в прозово-епічних жанрах у другій половині 50-х - на початку 60-х років, процесами утвердження художніх засад романтизму ("Чорна рада" П. Куліша, "Кармелюк" Марка Вовчка, "Марко Проклятий" О. Стороженка) і формування основного комплексу творчих принципів реалізму, який народжувався у зв'язку зі зрослою потребою розкриття сутності життя з поглибленням науково-реалістичного світорозуміння, з вищим рівнем соціально-громадянської свідомості, зрілості, художньо-естетичного мислення ("Козачка", "Інститутка" Марка Вовчка, "Дві московки" Нечуя-Левицького).
Згодом романтизм впливає на реалістичну прозу, надає їй особливого поетично-емоційного забарвлення, посилює її художній історизм.
Також спостерігається збагачення системи прозових жанрів - у ній з'являється роман, соціальна й психологічна повість, цілий ряд нових жанрових різновидів оповідань. Урізноманітнюються індивідуальні варіанти й різновиди жанрів повісті й оповідання, відбувається глибша диференціація індивідуальних стилів.
Українська література збагачується жанрами, зокрема, окремі письменника пишуть історико-пригодницькі твори. Ця проза в основному орієнтувалася на кращі європейські зразки, а саме творчість Вальтера Скотта. Більшість дослідників зачинателем цього жанру вважають в українській літературі П. Куліша. Його "Чорна рада" цілком витримана у дусі історико-пригодницького жанру. У романі наявні такі сюжетні прийоми, засоби, мотиви: викрадення дівчини й порятунок, подорож, лікування пораненого лицаря прекрасною жінкою, приятелювання представників ворожих сторін, перевдягання як засіб визволення із в'язниці, ув'язнення вигаданого героя, помилкове впізнавання, наявність численних залицяльників, пророчення щасливого кінця чи віщування тривожних подій, смертна кара. Всі ці елементи присутні в романі Куліша "Чорна рада", що дає право назвати його історико-пригодницьким.
У творчості Михайла Старицького також наявні ці сюжетні прийоми пригодницької семантики, які письменник використовує доволі часто. В. Поліщук досить вдало зауважує: "Класичними мотивами пригодницької літератури є любовна інтрига, любовний "трикутник" і колізії, пов'язані з ним. Цей мотив у багатьох повістях Старицького відіграє концептуальну сюжетотворчу і проблемно-тематичну роль". [44; 6] Наприклад, в "Обороні Буші" зображені "проблемні" взаємини Орисі Завісної й Антося Корецького, до цього додається залицяння до героя молодої й пихатої шляхтянки. Читача інтригують накреслені письменником трикутники: Домаха - Степан Петраш - Марина ("Розсудили"), Галя Балиха - Мартин Славута - Богдана Кошколдівна і Мартин Славута - Галя Балиха - Федір Ходиха ("Червоный диявол"), Семен Мелешкевич - Галя - Панько Ходиха ("Первые коршуны") та ін.
2.2. Новаторські пошуки М. Старицького та А. Чайковського
М. Старицький збагатив українську літературу новими жанровими різновидами, зокрема, новелою, історичною повістю та пригодницькими жанрами. Письменник відходить від традиційної селянської тематики і вводить до своїх творів широкий спектр різноманітних тем і проблем. В. Поліщук вдало зауважує: "На тлі такого динамічного поступу жанрово-видових трансформацій прозова творчість М. Старицького становить неабиякий інтерес. Вона ж показова і з огляду на вивченість проблеми історії й теорії жанрів українською наукою про літературу. Стосується це не тільки новелістики, а й великої прози". [42; 37]
Серед дослідників творчості М. Старицького немає однозначного трактування визначення жанрів окремих творів. Зрештою, і сам письменник не завжди точно вказує жанрову приналежність того чи іншого твору, скажімо,
Loading...

 
 

Цікаве