WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

застосовані ним елементи сюжетотворення. Елементи пригодництва наявні майже в усіх творах історичної тематики. Проте у названих авторів вони стають не просто історичним чи біографічним фактом, а художнім прийомом, способом організації матеріалу". [1; 29-30]
Якбачимо, Є. Баран вважає, що першим твором пригодницько-історичного жанру була "Чорна рада" П. Куліша. З цим твердженням погоджується В. Поліщук, оскільки "сам Старицький захоплювався знаменитим романом Куліша. Куліш же, й це нині загальновідомо, мав перед очима добру школу Вальтера Скотта. Природно, що Старицький і безпосередньо й опосередковано (через П. Куліша) теж не міг не зважити на художній досвід шотландського письменника. Водночас маємо зауважити, що питома вага й міра функціональності пригодництва в сюжетах "Чорної ради" й романів та окремих повістей Старицького помітно відрізняються (її більше у творах Старицького)" [44; 5].
До історико-пригодницького жанру відносять "Чорну раду" П. Куліша та окремі романи й повісті М. Старицького ("Червоный диявол", "Первые коршуны", меншою мірою "Облога Буші" й "Заклятий скарб").
І.Дзюба, окреслюючи типологічні ознаки історико-пригодницької прози зазначає, що "в ній - історичний герой - завжди герой дії, руху; звідси динаміка сюжету в багатьох історичних романах. Але це ще не та специфічна естетична якість, що робить твір історико-пригодницьким. Жанр цей має свою умовність. Вона полягає в тому, що сюжетна інтрига, витворена часто-густо всупереч безпосередній правдоподібності, стає основою структури роману чи повісті і підпорядковує собі всі інші компоненти... Але ця умовність не повинна ані відлякувати, ані розчаровувати. Вона може не відводити від правди й реальності історії, а по-своєму вести в її глибини, в її суттєві закономірності". [10; 114]
У дусі пригодницько-історичного жанру витримані також інші твори 70-х рр. ХІХ століття та першої чверті ХХ століття. Серед митців цього жанру варто назвати О. Стороженка ("Марко Проклятий"), І. Франка ("Захар Беркут", "Петрії і Довбу щуки"), Марка Вовчка ("Кармелюк"), А. Чайковського ("На уходах", "За сестрою").
РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИКА ІСТОРИЧНОЇ ПОВІСТІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Проблематика та образна система історичної повісті
Історична повість ХІХ - початку ХХ століття позначена рисами романтизму, однак в окремих творах наявний реалізм зображення явищ, подій, героїв. Історична проза відображає життя тогочасного суспільства. Однак манера письма кожного з них відрізняться насамперед особливістю викладу. "Панівною формою художнього викладу в оповіданнях та повістях цього часу була традиційна, започаткована Г. Квіткою-Основ'яненком за народним зразком оповідань, що являла собою усний монолог людини з демократичного, найчастіше селянського середовища. Ставилася мета створити максимальне враження автентичності зображуваного, виявлялася настанова белетристів на документально-фактичну достовірність як один із засобів художньої правдивості творів". [22; 198] Домінуюче становище народооповідної манери було пов'язане з переважанням сільської тематики і сприяло наближенню письменства до народного життя, правдивому відтворенню народних характерів.
Особливістю прози Квітки-Основ'яненка є те, що оповідач виступає умовною постаттю, переважно стороннім спостерігачем. Він, зазвичай, стояв осторонь, що виявлялося у дидактично-менторських інтонаціях його тону, спробами робити певні висновки.
Оповідач Марка Вовчка набуває нової функції. Це вже оповідач-персонаж, безпосередній учасник зображуваних подій, із своїми біографією і характером. Її оповідач (найчастіше це жінка-селянка) - це свідок подій, обвинувач, який виносить присуд вчинками персонажів, що засвідчувало тенденцію переходу від просвітительського реалізму до реалізму класичного.
Розширення кола оповідачів сприяє розширенню обсервації і позиції авторського підходу. В повісті М. Чайки "Москалева правда" оповідачем виступає колишній солдат, у деяких творах Ю. Федьковича - сам Ю.Федькович. Марко Вовчок у повісті "Кармелюк" виробляє спосіб об'єктивного розвитку сюжету.
Марко Вовчок відходить від традиційного зображення знедоленого кріпака, який тільки ремствує на власну долю. Художні пошуки письменниці приводять до зображення героя-селянина, який прагне звільнитися від кріпацтва (Маша з однойменного оповідання, Настя з "Ледащиці", Назар з "Інститутки"), братися за зброю (Кармелюк з однойменної повісті-казки) письменниця трактувала як зразок суспільної поведінки особистості в тогочасних умовах. Творчість Марка Вовчка відбиває ідейно-художні пошуки тогочасного суспільства. Наприклад, в оповіданні "Маша" (в естетичних принципах його наявні деякі ознаки соціальної утопії) втілено погляди письменниці на шляхи перебудови селянського буття. Окремі мрії та уявлення народу про майбутнє відбилися в програмі боротьби Кармелюка - справедливий розподіл матеріальних благ і соціальна рівність.
Творчості Марка Вовчка 60-х - поч. 70-х рр. характерні перенесення дій в історичне минуле, коли народ давав збройну відсіч ворогові. Письменниця створює образи ватажків цієї боротьби, відповідних ідеальним уявленням (в оповіданні-казці "Невільничка" та повісті такого ж характеру "Кармелюк" це образи відповідно Остапа і самого Устима, а Марка Вовка - Івана).
Найвизначнішою історичною повістю-казкою Марка Вовчка є твір "Кармелюк" (1862-1863). "Зображуючи Кармелюка, письменниця не ставить завдання точно відтворити біографічні дані його як історичної особи, йде за народними переказами, легендами й піснями. І час, коли революційні демократи активно пропагували ідею селянської революції, прославлення героїчного ватажка селянських повстань було надзвичайно актуальним. Яскраве зображення мужньої боротьби Кармелюка проти панства, за соціальну рівність було спрямоване не виховання юних читачів борцями проти соціальної несправедливості". [19; 324]
Марко Вовчак детально виписує образ головного героя, наділяє його кращими рисами, вказує на його винятковість. В реалістичному плані показує арешти Кармелюка, перебування його у темниці, побивання рідних за ув'язненим, готовність жінки іти за ним в далеку дорогу разом із дитиною, до Сибіру, втеча героя з сибірського заслання тощо. В загальній романтичній структурі повісті "Кармелюк" застосовуються окремі реалістичні принципи. Привертає увагу також образ дружини Кармелюка Марусі, яку авторка наділяє рисами жінок, що брали участь у селянському русі. Дочка героя виростає в родині борця, з раннього віку привчається бути корисною батьками у їх важкому, сповненому небезпек житті. Повість-казка "Кармелюк" вважається першим взірцем революційної повісті-казки в українській літературі.
Історична романтична повість "Маруся" написана в об'єктивно-епічній манері з яскравим образом маленької української Жанни д'Арк. Класичний гуманний реалізм, наскрізна ідея визволення народу, непідробний демократизм прози Марка Вовчка, що знала і зуміла майстерно
Loading...

 
 

Цікаве