WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

Розгляд факторів єдності жанрово-стильового комплексу української історичної повісті XIX - початку XX ст - Курсова робота

генетичних особливостей, співвідносних із жанром притчі;
- розглянути параметри дидактико-естетичного моделювання історичної правди та її співвідношення з концептуальним художнім домислом;
- проаналізувати образну систему історичної повісті відповідно до особливостей конструювання образів історичних осіб та вигаданих персонажів у процесі моделювання системи особистісних духовних настанов;
- виявити еволюцію способів та дидактичну мету оформлення образу оповідача у творах різних жанрових модифікацій та стильових напрямів;
- розкривши новаторські риси у групуванні та семантиці виявів художнього часу й простору всередині текстової реальності;
- оцінити етапи відображення засад національної ментальності з точки зору їх продуктивності в сучасному історичному процесі України;
- створити підсумкову систему морально-етичних настанов особистісної та державотворчої політики, виражену в сукупності текстів історичного повістярства ХІХ - початку XX ст.
Об'єктом дослідження виступає сукупність творів української історичної повісті ХІХ - початку XX ст. (зокрема, таких авторів як М. Вовчка, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка).
Предмет дослідження - жанрово-стильова специфіка та варіативність, роль провідних параметрів історизму, системи образотворення, функціонування художнього часопростору та поетикально-композиційних особливостей у розвитку втілення повчальності творів зазначеної хронологічно-жанрової єдності.
Вибір методів дослідження при виконанні поставлених завдань був зумовлений такими факторами: 1) специфіка історичної повісті як дидактичного жанру; 2) методологічні здобутки літературознавства XX ст.; 3) основні напрями тематичного орієнтування історичної повісті XIX - початку XX ст. (серед них найяскравіше виражені - українське середньовіччя, Хмельниччина та Руїна); 4) систематизація змісту дидактичності у вигляді цілісної програми. Тому провідними методами під час дослідження були: порівняльно-історичний, по образного, текстуального аналізу та зіставлення компонентів образно-притчевого мислення, аналізу внутрішньої міфологічної основи художньої реальності виділення подібних і відмінних рис за допомогою системно-структурного методу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в бакалаврській роботі зроблено спробу системно дослідити історичну повість зазначеного періоду, систематизувати ідейний зміст повчальності її художніх текстів як втілення морально-етичного досвіду історії вітчизняного державотворення. Встановлена єдність комплексу творів історичного повістярства в їх еволюції від класицистичної та преромантичної прози проміжної жанрово-стильової приналежності до якісних, довершених зразків історичної повісті, її різновидів і модифікацій, головними критеріями класифікації яких виступили достовірність відтворення історичної реальності, позитивний розвиток майстерності втілення духовних настанов у моделюванні образів історичних та вигаданих персонажів, збагачення зображально-виражальних засобів, а також протиріччя між різноспрямованими тенденціями у творчості одного автора та способи їх вирішення.
Практичне значення.
Результати бакалаврської роботи можуть бути використані при викладанні спецкурсів та проведенні спецсемінарів, при урізноманітненні тематики курсових та дипломних робіт з української літератури, поглибленому вивченні історії України та порівняльному дослідженні слов'янських літератур, для уточнення ролі історичної правди в сучасному духовно-соціальному житті України, патріотичному громадянському вихованні.
Структура роботи.
Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і має обсяг 47 сторінок. Список використаних джерел включає 58 найменувань.
РОЗДІЛ І. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ІСТОРИЧНОЇ ПОВІСТІ, ХРОНОЛОГІЯ ТА ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ЇЇ ДОСЛІДЖЕННЯ.
1.1. Романтичний історизм в повісті 50-60-х років ХІХ століття
Серед жанрової палітри 50-60-х років ХІХ століття чільне місце займає повість. Літературознавчий словник-дослідник подає таке трактування повісті: "Повість-епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількість другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування повісті та роману менш виразне. Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Але повість охоплює менше коло проблем, коротший період із життя героя. Якщо в романі акцент робиться на розгортанні сюжету й розширенні коло проблем, то в повісті сюжет більш статичний: акцентується на глибшому аналізі одного чи кількох конфліктів, на описах. Як і в романі та оповіданні, велику роль у повісті відіграє голос автора або розповідача." [34;554].
В появі повісті на теренах української літератури сприяло засвоєння нею у період бароко насамперед західноєвропейських духовних, рідше - авантюрних і демонологічних повістей.
Розвиток прози в українській літературі 40-60-х років базувався як на освоєнні реалістичних засад і стильової традиції Григорія Квітки - Основ'яненка та використанні художніх здобутків оповідних жанрів народної поезії, так і на основі нових естетичних вимог цього часу.
Перша українська повість "Маруся" Григорія Квітки - Основ'яненка з'явилася у 1833 році. Особливістю її було те, що вона написана українською мовою.
У цей час у літературу приходить багато нових митців, утверджується в українській прозі романтизм і формується реалізм. Художня творчість все ще тяжіє до романтизму, однак з кінця 50-60-х років становище провідного літературного напрямку починає завойовувати реалізм. Саме в річищі цього літературного процесу формувалася творчість Тараса Шевченка. У романтичній творчості, на думку Ганни Токань, " багатовікові незалежницькі змагання українців відображалися в романтичній піднесеності національного фольклору, де трагізм і віра були злютовані кров ю та незламністю героїв; самостійне становище українки в родині та громаді (козачки, коханої) теж за національною природою забарвлене романтично у вірності чекання, у палкості почуттів, у громадянській активності." [52; 58]. Авторка виділяє такі течії романтизму ХІХ століття : фольклорно - історичну, громадянську, психологічно - особистісну.
Романтичний світогляд ґрунтується на тому, що у житті все взаємодіє у всеохопному спонтанному русі. Провідним у творчості романтиків є історизм. У хронотопі найбільшу вагу має майбутнє, яке омріюється як ідеальне, міфологізується. Особистістю цього напрямку є те, що сучасне викликає протест, оскільки трактується як лихий поворот історії.
У цю добу українське письменство, незважаючи на репресивні заходи царизму проти розвитку
Loading...

 
 

Цікаве