WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго „Собор Паризької Богоматері” - Курсова робота

Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго „Собор Паризької Богоматері” - Курсова робота

старим.
Останні роки життя письменника сповнені важких втрат: помер другий син Франсуа-Віктор, молодша дочка Адель - в лікарні для душевно хворих, з якої вона не вийшла до самої смерті. У 1883 році помирає Джулєтта Друе - подруга майже 50-ти років життя. Про неї Гюго писав: "Під нашим сивим волоссям ми зберегли любов весни".
Помер Гюго в 1885 році 22 травня; цього дня був оголошений національний траур. Похорон письменника, де брало участь близько двох мільонів парижан, перетворився на демонстрацію визнання і вдячності французького народу своєму письменникові.
Неможливо уявити собі духовну історію людства у ХІХ столітті без Віктора Гюго. Його особистість і творчість залишили яскравий слід в умах сучасників і наступних поколінь. Гюго був найяскравішою постаттю французького романтизму і залишився романтиком до кінця своїх днів. Невичерпна уява підказувала йому найвеличніші образи, найсліпучіші фарби, найрізкіші контрасти.
Українською мовою перекладено значну частину літературної спадщини письменника. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні І.Франко, який високо цінував соціальні повісті "Останній день смертника", "Клод Ге", переклав деякі поезії з різних збірок, уривок з роману "Знедолені." Твори Гюго перекладали також Леся Українка, М.Старицький, П.Грабовський, М.Рильський, М.Бажан та ін. Творчість французького письменника досліджували О.Білецький, Д.Наливайко, Н.Модестова.
Якщо для англійського романіста В.Скотта було суттєвим показати, що історія в своєму розвитку, поряд з відомими історичними діячами, захоплює в коловорот подій багато рядових, нікому невідомих людей.., то французький романтик Віктор Гюго в "Соборі Паризької Богоматері" зближує жанр історичного роману і з романтичною поемою і драмою.1 Своїх вигаданих героїв він високо піднімає над прозою життям, надавши їм символічної масштабності та глибокої поетичної виразності, бо цьму сприяє піднесеність романтичного світосприйняття самого письменника.
________________________
1 Петрунина Н. Романы И.И. Лажечникова // Лажечников И.И. Соч. в двох томах, том 1.Последний Новик. - М., 1987.С.
1.2. Історія створення роману
Було літо 1830 року. На вулицях Парижу проходила революція. Залишалося дуже мало часу, а робота не йшла. Вкінці-кінців, втративши терпіння, видавець поставив суворі умови: кожен прострочений тиждень повинен коштувати автору тисячу франків.
Адель Гюго:
"... Термін був відкладений до 1 лютого 1831 року, що давало Віктору Гюго п'ять місяців з половиною.
Пізніше, звичайно, уже не залишалося ніякої надії на подальше відтермінування, і доводилось виконати умови за будь-яку ціну. Він купив собі цілу пляшку чорнила і в'язаний сірий шерстяний балахон, який окутував його з голови до ніг, і щоб не було спокуси вийти куди-небудь з дому, закрив на замок увесь інший одяг і почав працювати як в тюрмі. На душі в нього було невесело.
З того часу він почав писати, не відволікаючись з ранку до пізньої ночі, відпочиваючи тільки під час їди та короткого сну. Друзі не переставали провідувати його, але навіть, на розмови з ними він приділяв не більше години після обіду, іноді читаючи їм сторінки написані за день. Так він прочитав П'єру Леру один із розділів під назвою "Музика дзвонів", він відзначив, що такого роду мистецтво зовсім безкорисне.
З перших розділів його хвилювання пропало і творчість оволоділа ним цілком; він не відчував втомленості, ні зимового холоду; грудень уже покрив снігом вулиці, а вікна його кабінету все ще були відкриті навстіж".1
________________________
1 Цит. по кн.: Виктор Гюго и его время. По его запискам, воспоминаниям и рассказам близких, свидетелей его жизни - М., 1887.- С.321..
Андре Моруа:1
"На початку січня 1831 року Гюго завершив роботу над "Собором Паризької Богоматері". Цей роман він написав за шість місяців, представив
рукопис в останній термін, призначений видавцем Госліном. В дійсності йому потрібно було тільки все записати і системазувати, а матеріал він збирав три роки; він прочитав багато історичних праць, хронік, хартій, грамот, вивчав Париж часів Людовіка ХІ, оглядав те, що збереглося від старих будинків тої епохи. І головне, він докладно знав собор, його таємничі камерні коморки, старовинні і сучасні документи. В цьму романі він надіявся, що все буде історично точним: обставини, люди, мова. "Між іншим не це важливо в книзі. Якщо є в ній позитиви, то завдяки тому, що вона плід уяви, причуди і фантазії..." Насправді, якщо ерудиція автора була цілком реальна, то персонажі роману здаються нереальними. Архідиякон Клод Фролло - чудовище, Квазімодо, потворний великоголовий карлик, - один із гротескних образів, які були в уяві Гюго; Есмеральда - швидше всього видіння, ніж жінка".
Адель Гюго:
"14 січня роман було закінчено, разом з тим закінчилася і куплена ним пляшка чорнила, так що останній рядок Віктор Гюго дописав останньою каплею. Це на хвилину наштовхнуло його на думку змінити назву його роману і назвати його так: Що може заключати в собі пляшка чорнила. Кілька років потому він якось розказав це в присутності Альфонсо Карра.
"Чудовий заголовок! - Сказав відомий письменник. - Віддайте мені його, якщо він вам не потрібен"
Через два роки під цим заголовком вийшло в світ кілька романів Альфонсо Карра.
_______________________
1 Моруа А.Олимпио или жизнь Виктора Гюго.- М.,1971.- С.163.
Розділ ІІ. Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго
"Собор Паризької Богоматері"
Роман створювався в період підготовки і під час Липневої революції 1830 року, але Гюго звертається до подій ХV століття. Чому? Безумовно він наслідує принцип Скотта: від історії до сучасності і обирає ХV ст. невипадково. ХV ст. у Франції пройшло у боротьбі між старим і новим, між Середньовіччям і Ренесансом. Показуючи зміни у суспільстві на прикладі долі вигаданих особистостей Гюго звертається до скотівської моделі історичного роману, але інтерпретує її по-своєму. Його романтизм називають "живописним", і не випадковим. Гюго - знавець Середновіччя, знавець старого Парижу, його архітектури, його побуту. Він показує Париж з висоти польоту птахів, розповідає про історію міста, і особливо зосереджує увагу на духовному центрі середньовічного Парижу, на Соборі Паризької Богоматері, який народ будував віками, і який колись, до появи друкарства висловлював його душу. Тому головним персонажем роману є Собор, вічний і нерухомий. Цене просто величезна споруда на острові Сіте, яка об'єднує Париж університетський і Париж буржуазний, це - жива істота, яка спостерігає життя Клода Фролло, Есмеральди, Квазімодо, і скоріш за все, ставиться до них байдуже. Собор втілює вічний закон "ананке", вічний закон необхідності смерті одного і народження іншого. Невипадково грецьке слово є накреслене невідомою рукою на стіні однієї з його веж.
Романтичне мистецтво створює не типові, буденні, а надзвичайні образи. Гюго розумів Шекспіра у романтичному дусі і зосередив увагу на такій якості його образності, як універсальність. Універсальні образи поєднують у собі конкретику і величезне узагальнення, за ними стоїть певна філософська проблема, яка віками не втрачає своєї актуальності. Такими є образи Дон Кіхота, Гамлета, Макбета, короля Ліра. Такими є образи роману Гюго. Романтики намагалися творити образи, які б далеко виходили за кордони сучасного життя. Вони творили індивідуальну міфологію на рівні міфології античної, або християнської, і будь-яку міфологію сприймали як абсолютну правду. Клод Фролло

 
 

Цікаве

Загрузка...