WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → “Мальви”, “Журавлиний крик” – історичні романи Романа Івани-чука - Реферат

“Мальви”, “Журавлиний крик” – історичні романи Романа Івани-чука - Реферат


Реферат на тему:
"Мальви", "Журавлиний крик" - історичні романи Романа Іваничука
"Мальви" - це перший історичний роман Романа Іваничука. Він і приніс письменнику найбільшу славу та здобув у читача найбільше визнання. Ось як говорить про "Мальви" Михайло Слабошпицький: "Не знаю, як для кого з численних шанувальників Іваничука, а для мене "Мальви" - улюблений його роман. Цим, звісно, анітрохи не хочу принизити інші Іваничукові твори. Як на мій погляд, "Мальви" - не тільки роман з драматичною літературною долею, не тільки програмний твір письменника, не тільки відкриття проблеми, яка й далі асоціюється з іменем Айтматова. "Мальви" - абсолютно гармонійне поєднання матеріалу твору і його стильового вираження. Такий художній синтез не часто зустрічається в нашій прозі".21
До написання твору Роман Іваничук дуже ретельно готувався. Він побував у Туреччині, кілька разів їздив до Криму, де педантично вивчав історичні документи, досконало пізнав епоху, про яку збирався писати.
"Найстрашнішим злом того часу ( а чи тільки того?) вважав яничарство, - згадує письменник, - і найбільше мучила мене гірка правда, сформульована у Франкових словах: "Чому відступництва у нас так много і чом відступництво для нас не є страшне?"
І враз - ніби проблиск, ніби раптове наближення до Бога: я напишу історію яничарів! Дам у романі волю роздумам над долями імперій, які неминуче приходять до упадку; над закономірністю пробудження поневолених народів; над причинами тимчасових ворожих перемог, а теж фатальних невдач у боротьбі за визволення з-під чужоземного ярма... Я покажу різні соціальні типи, характерні для суспільних формацій, в яких панує самовлада окремої людини або кліки: тиранів, самодурів, підлабузників, некоронованих правителів, мудрих, але безсилих політичних імперських діячів, героїв, перевертнів, рабів; прослідкую процеси формування вождя й прозріння відступника, винесу на світло денне проблему солідарності народів, які борються за своє визволення, а теж прозріння народу, котрий в силу історичних обставин був змушений поневолювати народи інші.
Я перенесу образ більшовицької імперії в історичну площину і назву свій перший історичний роман "Яничари". Та не міг я ще тоді знати, що вся ця безліч проблем буде втілюватися не в одному, а в цілому десятку романів."22 Тут письменник має на увазі вже вищезгадану ідею.
"Історичною площиною для роману "Яничари" я вибрав десятиліття "золотої волі" польської шляхти й безгетьманства в Україні 1638-1648-х років, найвищого розквіту яничарського корпусу в Туреччині та безкарної сваволі кримських татар, які забирали в безборонної України багатий ясир. Крім того, аналогія між епохами вбачалася мені ще й у тому, що зримий вже занепад більшовицької імперії нагадував упадок імперії турецької, яка ще панувала на трьох континентах, але вже була неспроможна економічно володіти надто великою територією й асимілювати безліч народів, переобтяжена імперією надмірна мілітарна сила, а яничари, ті справжні турецькі партократи, перетворилися у касту, яка стала над народом корумпованою мафією, що зверху розкладала імперію.
Настала для мене врешті пора інтенсивного і копіткого збирання матеріалів: на протязі майже трьох років я сліпав у архівах та бібліотеках і подорожував. Кілька місяців квартирував у Бахчисараї, де мені допомагала опанувати тюркський матеріал директор музею Марія Кустова, яка знала татарську мову і вміла читати в'язь; відвідав, як турист, Стамбул, східний базар спостерігав аж у Марокко, у мусульман Сенегалу побував у гостях у байрам. Врешті поїхав з дружиною на відпочинок у кримський будинок творчості "Коктебель".
Треба було починати писати роман, а мені опускалися руки: видавці навіть і говорити не хотіли про публікацію роману під заголовком "Яничари", а придумати іншу назву я ніяк не міг.
Мої колеги по пляжу хворіли "камінною" хворобою - шукали сердоліків і "курячих богів", ми ж з дружиною блукали степами й горами Криму, займаючись не властивим для нас заняттям - збиранням квітів для гербарію. Я вперто шукав квітку, дерево чи рослинку, яка б дала назву моєму романові, що вже просився на папір. Іноді здавалося - знайшов! Держидерево - колюче, загребуще - хіба поганий символ для імперії? Ось неопалима купина - символ вічного живучого народу. Тирса!.. Але все це вже було, все збите.
Аж одного дня я нахилився над голівкою звідкись добре знайомої жовтої квітки, пришпиленої коротеньким стебельцем до потрісканої кримської землі. "Що це за квітка?" - спитав я в дружини. Вона здивувалася, що я не можу розпізнати цвіту наших мальв. "Але ж вони у нас високі, вищі за соняшники!" - "Видно, грунт для них не той", - відказала дружина.
І в цю мить прийшло до мене моє "евріка". Мальви! Мій історичний роман буде називатися "Мальвами". Бо це трагічний символ українського народу - гожого вродою, пишного на своїй землі й знищеного духовно та фізично на чужині.
Нині я повертаю творові первісну назву "Яничари". Чи добре чиню - не знаю, адже читач звик уже до "Мальв". Однак мушу це зробити - стара назва набагато точніша".23
Стосовно питання про назви, то тут існують дві думки, наприклад добра знайома Іваничука, Ніна Бічуя, не поділяє думки письменника: "...Але ж "Мальви" мають свою літературну історію, саме "Мальви" виконали ту місію, яку покладав на роман автор - чи варто було перекреслювати цей позитивний відтінок - мальви"24
У творі зображується своєрідний мотив шукання матір'ю своїх дітей на тлі початку визвольної війни українського народу, побаченої немовби з Криму, очима невольників. Цей мотив ускладнений мотивом повернення та неповернення до втраченої вітчизни, віри й роду, мотивом пам'яті.
Головні герої роману - Марія, Мальва, Стратон, Алім, Селім поєднані одною бідою: проживанням у чужому краї, та ще й у краї з іншою релігією. Перед ними у різний час постає одна й та ж проблема: змиритись та підкоритись чужій системі або все життя страждати, але залишатись вірним своїй релігії та вітчизні. Кожен з них вибирає свій шлях. Алім - підкоряється і служить чужинцям, проте, як пише Ніна Бічуя про нього, яничарство Аліма у "Мальвах" - відступництво майже неусвідомлене, частково вимушене, на рівні півсвідомості (справді "пів", а не "під")."25 Селім навіть не обирав, оскільки швидко піддався впливу чужої цивілізації, проте він намагається щось зрозуміти зі свого минулого і розібратись у теперішньому. Марія - живе у чужій системі, зовні підкоряючись їй, а всередині, повністю заперечуючи, намагається не піддатись їй і пам'ятати про
Loading...

 
 

Цікаве