WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ліна Костенко. Розповідь про поетесу - Урок

Ліна Костенко. Розповідь про поетесу - Урок

вона стала їхньою "предтечею", однією з тих, хто повертав поетичному слову естетичну повноцінність, хто рішуче ламав звичні художні критерії.
Вихід книжки "Над берегами вічної ріки" став справжньою літературною сенсацією. І не тільки тому, що нею Ліна Костенко поверталася в поезію: читач стужився за книжками, в яких проступає абсолютно не-залежне художнє мислення без авторових оглядань на цензорів і редакторів. "Вічна ріка" вміщує в собі життя окремої людини, збагаченої історичною пам'яттю, "вічна ріка" - це масштабне річище, в якому злилося йнерозривно поєдналося особисте й загальнолюдське.
Плинув час. Справдилися слова Долі про те, що поезія - її рідна сестра, а правда людська - мати. У 1987 році виходить збірка "Сад не-танучих скульптур", високо оцінена критикою. У цьому ж році за роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" Ліні Костенко було присуджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка.
У 1989 р. з'явилось "Вибране", де було вміщено твори з тих давніх, колись "розсипаних" інквізиторами збірок 1963, 1976 pp., а також нові твори Ліни Костенко, які промовисто сповістили про розквіт нев'янучого саду її поезії.
Все більше знавців її творчості приходить до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. У 1980 році в США відбувся Всесвітній конгрес "Ліна Костенко - поет і мислитель."
Коли в Україні відзначався ювілей письменниці, А. Дімаров у віталь-ному слові сказав: "Минули роки й роки. Топтуни й ревуни, які зганяли Вас із трибуни, де вони всі подівалися? Одні лежать нетлінно в землі... Інші ж уже встигли перебудуватися, і тепер ми бачимо лише їхні дубові потилиці, бо вони й сьогодні попереду, у перших, як то кажуть, рядах.
Ваша ж зоря як сяяла, так і сяє, гордо і чисто, на поетичному небосхилі України, якій ви офіруєте своє серце і душу, свій великий талант."
Коли у 1994 році вийшли "Інкрустації", перекладені італійською мовою, то Ліні Костенко присудили премію Франческо Петрарки.
Щороку 1 вересня у Києво-Могилянській академії виступають перед викладачами і студентами люди зі світовою славою. У 1999 році тут ви-ступила Ліна Костенко з лекцією "Гуманітарна аура, або Дефект головного дзеркала".
Пропонуємо учням послухати уривки з лекції.
"Коли ми чуємо: Іспанія, іспанці, - які це у нас викликає асоціації? Звичайно ж, Лопе де Вега, Кальдерон, Сервантес, Гойя. Або німці. Нація філософів і композиторів, хіба не так? Хто дав світові Бетховена, Гете, Шиллера, Гегеля, Канта, Ніцше? І хоч Бухенвальд недалеко від дуба Гете, і дуб той спиляний, і солдати вермахту відкривали на тому пні бляшанки, - все одно не Гітлер визначає образ нації з його Гебельсом, що хапався за пістолет при слові культура, і не Ельза Кох, а доктор Фауст і Лореляй над Рейном. Над Скандинавським півостровом, як північне сяйво, стоїть заворожуюча аура музики Ґріга, Сибеліуса, дивовижних казок Андерсена. Італія - це нація Данте і Петрарки, Рафаеля і Мікеланжело.
А чому б у таких самих діоптріях не подивитися на Україну? Якщо десь у світі чують - Україна, українці, які це асоціації викликає там? Хіба це не правомірне запитання? Ми вже держава. Тож чи не час замислитись, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, а якщо не маємо, то чому? Телескопом... у кожному суспільстві повинен бути весь комплекс гуманітарних наук, з літературою, освітою, мистецтвом, - і в складному спектрі цих дзеркал і віддзеркалень суспільство може мати об'єктивну картину самого себе, сфокусовану в головному дзеркалі. У нас же цей телескоп давно застарів, ніколи не модернізується, його обслуга часом не дуже й грамотна, а часом і недобросовісна. Маємо не ефект, а дефект головного дзеркала, місцями воно розбите, уламки розкидані скрізь по світу. Та й взагалі цей телескоп встановлений нам не нами. Запрограмований на систему анахронічних уявлень, він умисно спотворює обличчя нації.
Відтак і живемо в постійному відчутті негараздів, психологічного дис-комфорту, викривленої істини.
Ми були у складі імперії, вона робила свій імідж на експорт, кори-гувала систему ідеологічних дзеркал, створювала ілюзію своєї, а відтак і нашої присутності у світі. Коли ж з гуркотом упала залізна завіса, виявилося, що по той бік завіси нас нема. Україну мало хто знає, її все ще плутають із Росією...
Що повинна була відразу зробити Україна? Насамперед - об'єктивно оцінити ситуацію. Поставити свою оптику, свою систему дзеркал. Розробити свою гуманітарну політику, її стратегію та пріоритети.
Зафіксувати себе у свідомості людства парадоксом молодої держави з тисячолітньою культурою, що була досі заблокована в силу історичних причин. Бути відкриттям для світу, а не морально ущербленим народом в абераціях чужих віддзеркалень.
Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь. Ніхто з нас, нині живущих, не може нести відповідальності за давні неспокутувані гріхи. Але кожен з нас зобов'язаний їх не повторити і не примножувати.
Українці - це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, в результаті чого відбулася амнезія історичної пам'яті і якісні втрати самого національного геноциду. Вона чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців.
Тільки не треба чекати, щоб хтось вам зробив ваше власне індивіду-альне дзеркало і влаштував його в систему суспільних дзеркал. Кожен має зробити це сам.
Демократія тим і добра, що при демократії не держава руйнує людину, а людина будує державу. І саму себе, і своє гідне життя, і гуманітарну ауру своєї нації.
Запитання до учнів.
- Про що ви дізналися з лекції Ліни Костенко?
- Які думки вам найбільше сподобались?
V. Підсумки уроку.
Слово вчителя.
Нескореність Ліни Костенко перед тоталітарною системою - це її людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.
VI. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях поетеси. Прочи-тати поезії "Пастораль XX сторіччя", "Тут обелісків ціла рота", "Світлий сонет", "Вже почалось, мабуть, майбутнє", "Розкажу тобі думку таємну...", "Життя іде і все без коректур".
Оцінка:
Підпис учителя:
Loading...

 
 

Цікаве