WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ліна Костенко. Розповідь про поетесу - Урок

Ліна Костенко. Розповідь про поетесу - Урок


УРОК
Ліна Костенко. Розповідь про поетесу
Мета: ознайомити одинадцятикласників із життєвим шляхом поетеси, прокоментувати гоніння та заборони на вивчення її творчості; на прикладі життя і творчості Ліни Костенко виховувати в учнів національну гідність і свідомість.
Тип уроку: лекція.
Обладнання: портрет Ліни Костенко, ілюстративний матеріал, епіграф.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Перевірка засвоєних знань.
Запитання до учнів.
- Що ви знаєте про поетів-шістдесятників?
III. Повідомлення теми і мети уроку.
IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Епіграфом уроку хай стануть слова Ліни Костенко: Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться - У мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці.
Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її ди-вовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття і пристрасна емоційність трибуна. Поетеса живе і творить у Києві. Вона прийшла у світ української поезії у дерзновенний і обнадійливий час, коли молоде покоління шістдесятників потужно заявило про світанок нового дня в мистецтві і суспільстві.
Народилась Ліна Костенко 19 березня 1930 року в містечку Ржищів, розташованому за 80 кілометрів униз по Дніпру від Києва. Всього шість років прожила в ньому майбутня поетеса, та воно назавжди залишилось у її пам'яті. Своєрідний дух прадавнини витав над цими високими берегами Дніпра. Батько багато розповідав Ліні про народні повстання під проводом Павлюка, Гуні, Остряниці, які бачило містечко.
Коли Ліні Костенко було 6 років, сім'я переїхала до Києва. Над бере-гами вічної ріки зазнала її сім'я перших випробувань. Батька назвали * "ворогом народу" і став він в'язнем ГУЛАГу. Таких людей комуністична влада не любила, бо він багато знав, володів 12 мовами, був справжнім українським інтелігентом.
Коли Ліні минуло 11 років, розпочалася війна. їй довелося пізнати гірку долю біженців. Писати вірші почала з 14, а друкуватись - у 16 років.
Після закінчення школи у 1951 році стала студенткою Київського педагогічного інституту. Навчання не приносить задоволення юній Ліні. Задушлива атмосфера повоєнного життя в столиці України кінця 40-х років виявилася нестерпною, тому дівчина вдається до досить рішучого кроку: залишає його і, витримавши у 1951 році дуже вимогливий творчий конкурс, стає студенткою першого курсу Московського літературного інституту - єдиного на той час у світі вищого навчального закладу, в якому здобували освіту майбутні майстри художнього слова. В інституті витав дух вільнодумства, який мав велике значення для творчого визрівання молодої поетеси. Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Ліна Костенко - майбутня знаменитість.
Закінчивши з відзнакою інститут і повернувшись до Києва, молода поетеса відразу відчула, наскільки процеси десталінізації гальмуються в Україні. Та все ж зрушення відбувалися. Спочатку в літературі та мистецтві, потім - в інших сферах життя. Ліна Костенко видає дві поетичні збірки - "Проміння землі" (1957) та "Вітрила" (1958). Всі, хто стежив за літературним процесом, відчули, що в поезію прийшла неабияка творча особистість.
У 1961 році вийшла третя книга Ліни Костенко - "Мандрівки серця". Вона викликала схвальні відгуки, в тому числі і Василя Симоненка, який у цей час працював журналістом у Черкасах.
Ідея українського відродження набувала все більшого поширення. Це дуже турбувало партійне керівництво, яке тільки чекало команди з Москви, аби приструнчити покоління митців-шістдесятників. З 1963 року почався процес притискування, заборони всього, що дихало свободою і національним піднесенням. Саме у цей час Ліна Костенко готує до друку четверту збірку "Зоряний інтеграл", але вихід її спочатку затримали, а потім заборонили.
Почався довгий 16-річний період "мовчання" Ліни Костенко. її не друкували. Поетеса робила все можливе, аби прорватися до читача. На початку 70-х років вела вперту боротьбу за видання збірки "Княжа гора". У 1972 році вже готовий друкарський набір книжки було розсипано. Ліні Костенко пропонували змінити деякі рядки, відмовитись від деяких віршів, що увійшли до збірки, аби книжка побачила світ і стала видатним надбанням рідної літератури. Г. Клочек, дослідник творчості Ліни Костенко, пише, що геніальна творчість поетеси Системі на той час була не потрібна. Вона (Система) ненавиділа і панічно боялась її, відчуваючи в її вільному, незалежному слові серйозну для себе небезпеку. Своє переслідування прогресивних митців чиновники виправдовували демагогічними заявами про власну відданість "комуністичним ідеалам та своєму народові", на що отримали від Ліни Костенко убивчу відповідь:
Номенклатурні дурні, бюрократи,
пласкі мурмила в квадратурі рам!
Ваш інтелект не зважать на карати,
а щонайбільше просто на сто грам.
Поету важко. Він шукає істин.
Ми - джини в закоркованих пляшках.
А ви, хто ви, які ж ви комуністи?
Ви ж комунізм вдавили в пелюшках!
Ви вже його сточили, як хробаччя.
Поезія для ваших топок - торф.
Оце, щоб ваші методи побачив, -
від заздрощів би луснув Бенкендорф.
Нелегко нам. Криваві краплі глоду
крізь наші вірші виступлять колись...
Не говоріть від імені народу, -
розперетричі ви йому впеклись!
"Княжа гора" так і не побачила світу... Поетеса не пішла на жодні компроміси із владниками, з видавцями, які догоджали їм.
Я трохи звір, я не люблю неволі,
Я вирвуся, хоч лапу відгризу,-
писала Ліна Костенко.
Тільки у 1977 р. збірка "Над берегами вічної ріки" пробила штучну інквізиторську стіну. Через два роки Ліна Костенко опублікувала роман у віршах "Маруся Чурай", що став визначною подією українського пись-менства.
Творчість Ліни Костенко цього періоду - це афористично влучний вислів, рідкісна стилістична прозорість і лірична одухотвореність, абсолютна відсутність віршів "на тему", ура-поезій, без яких годі було й уявити бодай одну збірку.
Дебютувавши трохи раніше за "шістдесятників",
Loading...

 
 

Цікаве