WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота

Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота

лоботомічний,
м) манірний, маньєристичний, мертвотний, млявий,
н) надлишковий, неонекрофілійний, новоневротичний, нудний,
о) онтологічно марґінальний,
п) палімпсестичний, паразитарний, патовий, патологічно пересичений, перверзійний,
р) рекреаційний, ремінісцентний, роздери-рота-зівотний, розхристаний,
с) ситий, ситуативний, структуОїдний і сруктуроЇдний,
т) трансвестичний,
у) уранічний,
ф) фейлетонний, фемінізований, феллінізований, фраґментний, фукоїдний, фуфлоїдний,
х) хвороботворний, химеризуючий,
ц) центонічний, цинічний, цитатократичний,
ч) часопідсумковий,
ш) шаманічний,
щ) ще раз іронічний,
ю) юж сам нє в'єм які єще,
я) яловий.
Крім того, його характеризують як "постколоніальний" і "посттоталітарний".
Крім того, він "ніякий"" .
Віктор Неборак взагалі уникає терміна "постмодернізм", натомість застосовує дефініцію "стиль бубабу", оскільки "єдине, що можна твердити, виходячи з того, що закладено у самому терміні, це те, що постмодернізм з'являється після модернізму" .
Отже, модернізмом в українській літературі називаємо сукупність напрямів і течій, що виникли наприкінці ХІХ століття як заперечення традиційної народницької літератури, які стверджували нові форми вираження у художньому творі. Течії модернізму брали до уваги якийсь окремий аспект форми вираження, тому вони навзаєм доповнюють одна одну, хоча часом естетики їх є взаємозапереченням. Постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 80-х років ХХ - початку ХХІ століття. Для постмодернізму характерним є еклектика всіх попередніх напрямів літератури, цитатократичність, гра як спосіб існування автора, читача і самого твору.
РОЗДІЛ ІІ. Модернізм і постмодернізм: спадкоємність
Як поділяє в дисертаційному дослідженні Ірина Старовойт, постмодернізм має дві течії: це "постмодернізм примирення" і "постмодернізм спротиву". Перша "течія у стані пошуку джерел і витоків смислоутворення нашого часу, тому визначальним у постмодернізмі вважає його аморфність і трансгресію границь: співіснування розмаїтих стилів, підходів, стратегій, розмивання меж культури високої і низької, метрополітальної і периферійної" . "Активно вживаючи досвід модернізму, доповнюючи його щепами попередніх культурних епох, цей напрям оптимістично прогнозує нові ступені свободи та самовизначення людей і країн, пов'язані з глобалізацією і надрозвитком інформаційних технологій та організації знання" . "Друга течія займається підривом попередньої (дисциплінарної) шкали цінностей без видимої мети, без виходу на нові критерії і рамки. Вона підкреслює нечіткість і непрозорість тих раптових змін, які охопили сучасність і її засадничі тенденції" .
Виходячи із запропонованої класифікації, у цьому розділі розглянемо першу течію постмодернізму, тобто з'ясуємо спільні для модернізму і постмодернізму риси.
Насамперед варто зазначити, що в українській (як, напевно, і у світовій) літературі не було єдиного модернізму, їх було багато, і вони були різні. С. Павличко виокремлює їх хронологічно: модернізм початку століття, модернізм 20-х років, модернізм 40-х. Так само відбувається і з постмодернізмом. На думку польського дослідника Влодзімєжа Болєцького, існують не лише різні означення постмодернізму, але й різні постмодернізми. Цим, власне, він і зумовлює таку розмаїту систему тлумачень цього терміна, коли визначення постмодернізму бувають навіть протилежні одне одному. "Трапляється однак і таке застосування терміна, в якому зібрано всі вищевказані значення" . Отож, спадковою рисою постмодернізму є його розмаїтість, багатовекторність. Адже до фактографії модернізму зараховують абсолютно різні течії (неоромантизм, імпресіонізм, символізм, футуризм, декадентизм, дадаїзм, імажизм, кубізм, експресіонізм, сюрреалізм, конструктивізм тощо), які не завжди можуть визнавати одна одну, часто є запереченням між собою.
Як вважає Мирослав Попович, "у визначеннях терміну "постмодерн" ви знайдете такі речі, які дозволяють застосувати його принаймні до явищ, які ми називаємо модернізмом XX і навіть кінця XIX століття" . Він наголошує на тому, що "термін постмодерн і вся постмодернова візія бачиться як щось, що протистоїть класичному, чомусь, певним чином пов'язаному з класичним баченням світу". Власне, як і модернізм своїм завданням бачив руйнування традицій, які усталилися за часів, на українському ґрунті, народницької літератури. Модернізм виступав проти хуторянства, власне, як і урбанізований постмодернізм виступає проти закостенілості соцреалістичної літератури.
Як зазначає в монографії "Міфологічний горизонт українського модернізму" Ярослав Поліщук, "модернізм актуалізує у національному мистецтві культуру візії, міфів, фіктивних світів. Ламаючи стереотипи реалістичного мистецтва, він апелює до людської уяви, до культурного спадку минулих епох, до індивідуалістичного мислення та світосприйняття. Саме ці засадничі чинники зумовлюють характерність візійного простору раннього українського модернізму. Модерна творчість заперечувала позірно об'єктивний світ літератури ХІХ століття. Натомість у кожній минулій епосі, кожній національній культурі, кожній людській індивідуальності вона схильна була вбачати не так прояв загальних об'єктивних закономірностей, як неповторну "душу", особливу візію світу" . Автор наголошує, що український модернізм народжувався суперечливо, важко торуючи собі шлях до утвердження нових естетичних цінностей. Причину дослідник вбачає в консервативності українського суспільства на межі віків, яке не виробило скільки-небудь значущих новітніх культурних інституцій, на які могла б спертися європейська естетика модернізму . Можемо закинути консервативність і межі віків ХХ - ХХІ. Постмодернізм в українській літературі виник радше як заперечення соцреалізму. Він прагне зламати цензурні канони, запроваджені тоталітарним режимом. Так само традиційне суспільство гостро не сприймає світоглядних позицій прихильників і творців постмодернізму.
Я. Поліщук наголошує, що "модернізм вніс кардинальні зміни у світовідчування та естетичні орієнтації нового часу", саме тому "слід визнати за ним ту величезну заслугу, що її можна було б кваліфікувати як естетичну революцію. Це утвердження символізму художнього мислення, символічної образності, індивідуально-неповторної візії світу як надзавдання мистецтва. Ішлося про радикальне оновлення моделі національної культури в цілому, починаючи від її підвалин" . Власне, то саме ми можемо говорити і про постмодернізм, який продовжує руйнувати канон класиків. Зрештою, не йдеться про заперечення і знищення класичної літератури. Як модернізм, так і постмодернізм пропонують свою модель, відмінну від попередніх. Проте, на думку Андруховича, дляукраїнського постмодернізму характерне відверто вороже ставлення до "хуторянства", "рустикального дискурсу", "шістдесятництва" та стилістично й ідеологічно близьких явищ, які розглядаються як нецікаві та безнадійно профанічні . Зрештою, ця думка в деякій мірі підтверджує нашу тезу про
Loading...

 
 

Цікаве