WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота

Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота

передовсім, цінностей й артистичних прийомів. Треба так само зрозуміти, що з причин самої динаміки української літературної культури український модернізм був насправді значно слабшим за, скажімо, польський модернізм із-за стриманості й плутаності початкового дискурсу на предмет модернізму". Г. Грабович висуває гіпотезу, що український модернізм насправді включає значно більшу кількість авторів, ніж ми звикли бачити, і висловлюється за необхідність створення нової, гнучкішої й історично зорієнтованішої моделі модернізму" .
Літературознавчий словник-довідник дає таке визначення терміна "постмодернізм": загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникла після модернізму та авангардизму. Цей термін з'явився раніше (вперше згадується у 1917), він поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та програмового техніцизму, а невдовзі - у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, "новий реалізм", гепенінг та інші). Основним джерелом постмодернізму в аспекті пізнання виявилася "деструкція", визнання прогресу лише у вигляді неспростовної ілюзії, загострене, перейняте "еклізіастівським" пафосом відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважалося варіювання усіх - і найдавніших, і нових - форм буття" .
В.Пахаренко в своєму "Нарисі української поетики" визначає постмодернізм як "світоглядно естетичний напрям, що в останні десятиріччя приходить на зміну модернізму. Продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування суперсистем - світоглядно-філософських, економічних, політичних ".
Лариса Залеська-Онишкевич постмодернізм називає напрямом-реакцією на попередній період модернізму. "Постмодернізм раніше дехто називав поставанґардизмом; він не має точної періодизації, бо одні вважають, що він існував уже 1939 року, а інші - що аж 1950 року" . На думку дослідниці, в Україні материковій постмодернізм почав розвиватися в 1980-х роках і поширився в 1990-х роках. Але українській літературі діяспори він появився ще 1946 року, зокрема у творах Ігоря Костецького і частково у Людмили Коваленко. П'єси Костецького випередили стилем п'єси відомих Южена Йонеско ("Лисе сопрано" або "Голомоза співачка", 1949) та твори Самуеля Беккета ("Чекаючи на Ґодо", 1953).
Мирослав Попович вважає, що термін постмодерн був вперше вжитий у травні 1980 року. Термін американського походження, спочатку означав ті явища в літературі і взагалі в культурі, які можуть мати більш давнє походження. У визначеннях терміну "постмодерн" можна знайти такі речі, які дозволяють застосувати його принаймні до явищ, які ми називаємо модернізмом XX і навіть кінця XIX століття. Отже, це якийсь надзвичайно модерний модерн. Отже, постмодерн і вся постмодернова візія бачиться як щось, що протистоїть класичному, чомусь, певним чином пов'язаному з класичним баченням світу. "Постмодернове гасло полягає в тому, що я не хочу, не змиряюся з цією реальністю. "Я не хочу, щоб так було, і все!" Оце, власне кажучи, те, що може об'єднувати дуже різні за своїм характером постмодернові течії" .
Ірина Старовойт у дисертаційному дослідженні зазначає, що відлік постмодерності почався приблизно з кінця 1960-х років. Спершу префікс пост- дослідники прикладали лише до митців останнього на тоді двадцятиліття (1950-1960) - порушників "рівноваги" модернізму, - але щоразу наполегливіше проштовхували сам термін до початку століття .
Польський дослідник Влодзімєж Болєцький вбачає в терміні "постмодернізм" чотири відтінки значення: а) "присмерк" доби модернізму (або ж особливе продовження його естетико-філософського потенціалу); б) доба, що приходить "після" модернізму і є його радикальним запереченням; в) течія, що існує "осторонь" модернізму; і, насамперед: г) усі ті мистецькі практики та інтелектуальні пошуки, що будь-коли були висловлені "інакше" .
М. Ожеван називає постмодернізм строкатим і неоднорідним духовним явищем, якому в цілому притаманні наступні характеристики: "принципова неточність висловлювань та уникання визначень, схильність до двозначностей; фрагментація текстів; деканонізація й деміфологізація; втрата співвіднесення (референтності) "Я" із зовнішнім світом; непрезентабельність і нерепрезентативність; іронія і багатозначність; втрата стилю, гібридизація стилів і напрямів; децентрованість світосприймання та його карнавалізація; конструкціонізм й ситуаціонізм, які виходять із припущення, що світ не даний нам раз і назавжди, а є процесом невпинної генерації множини конфліктуючих між собою версій; скепсис щодо реальності причинно-наслідкових і статистичних зв'язків; заперечення довготривалого планування; ототожнення безпосередньо сприйнятої реальності з ілюзіями та фантазмами і зумовлена цим її віртуалізація; заперечення "консенсусних" культур, що вважаються небезпечними та репресивними" .
За Юрієм Андруховичем, постмодернізм характерний тим, "що він:
1) перейнятий майже виключно цитуванням, колажує, монтажує, паразитує на текстах попередників;
2) абсолютизує гру заради гри (за Єшкілєвим, "ситу гру"), виключивши поза дискурс живу автентику оповіді (наративу), переживань і настроїв;
3) підриває віру в Призначення Літератури (хто би і що би під цим призначенням не розумів);
4) іронізує з приводу всього на світі, в т.ч. й самої іронії, відкидаючи будь-які етичні системи і дидактичні настанови;
5) комбінує параіндивідуальне авторське "я" з уламків інших авторських світів, убиває автора як творця власного індивідуального авторського світу;
6) "карнавальною" (бо насправді всього тільки посткарнавальною) маскою відмежовується від будь-якої відповідальності перед Навколишністю і за Навколишність;
7) тупо експериментує з мовою (-ами);
8) рабськи плазує перед віртуалом, мультимедіальними безоднями й бестіями, прагне підпорядкувати мистецтво електронним імперіям та навіки поховати його дух в їхній інтерпавутині;
9) заграє з масовою культурою, демонструючи несмак, вульгарність, "секс, садизм і насильство";
10) руйнує ієрархію, підмінює поняття, позбавляє сенсу, розмиває межі, бере слова в лапки, хаотизує й без того хаотичне буття.
Таким чином, про постмодернізм залишається сказати, що він
а) агностичний, агонізуючий, амбівалентний, американський, анемічно-немічний, антологічний,
б) "безмежно відкритий глухий кут", безплідний, бі (і більше)- сексуальний,
в) варіативний, вторинний, вульґаризаторський,
г) гермафродитичний, гетеросемантичний, гомоеротичний,
ґ) ґвалтовно-претензійний,
д) дискурсивно дефекаційний,
е) еґалітарний, ентропійний, "елліністичний", еклектичний, епігономний,
є) євнухоморфний,
ж) жартоцентричний, жидомасонський,
з) закомплексовансько-збоченський,зомбінативний,
і) імітативно-плаґіативний, імпотентний, інтертекстуальний, інцестуальний,
к) кліповий, колажний, колаптичний, комбінаторно-компілятивний, компіляторно-комп'ютерний, конформістський, консумптивний,
л)
Loading...

 
 

Цікаве