WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота

Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння - Дипломна робота


Дипломна робота
Модернізм і постмодернізм: спадкоємність і протистояння
ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................……..3
Розділ І. Поняття модернізму і постмодернізму в українському літературознавстві.……………………………………………………..…..…8
Розділ ІІ. . Модернізм і постмодернізм: спадкоємність..................................................................…........................26
Розділ ІІІ. Модернізм і постмодернізм: протистояння ................................40
Висновки.....................................................................................…….......56
Список літератури........................................................................…….....58
ВСТУП
З'ясування сутності літературних напрямів, методів, стильових течій, а також межі цих понять, їхня принципова різниця завжди були в полі зору теорії літератури. Часто терміни "напрям". "метод", "стиль" у літературознавчих дослідженнях вживають як абсолютні синоніми, тому вважаємо за необхідне обумовити аналогічне використання цих термінів у своїй роботі.
Об'єктом дослідження стали два потужних явища літератури: модернізм і постмодернізм. Зважаючи на усталеність і визнаність їх у світовому літературному процесі, прагнемо "узаконити" їх в українській літературі, оскільки ще точаться суперечки щодо правомірності вживання термінів "модернізм" і "постмодернізм" на українському ґрунті. Власне, ці суперечки зумовлені історичною ситуацією в Україні.
Більше століття вже минуло з того часу, як у мистецтві і, зокрема, в літературі виник модернізм. Не зважаючи на несприятливі умови, українська література також приєдналася до світового літературного процесу і в той чи інший спосіб прагнула не бути самодостатньою, а залучалась до європейського руху. Історичні умови гальмували процес наближення української літератури до відповідного європейського рівня. Було створено залізну завісу, штучно стримувались будь-які тенденції, що виявляли модерністскість українського мистецтва. Пізніше в наукових дослідженнях будь-які вияви модернізму у мистецтві таврувались із посиланнями на класиків марксизму-ленінізму. Та й дотепер у шкільному курсі літератури не прийнято визнавати певні твори й авторів модерністськими. Ще не подолано комплекс меншовартості української літератури.
Також сучасне українське літературознавство не має повноформатних розвідок про постмодернізм. Причиною такого стану в літературознавстві вважаємо незавершеність і, відповідно, несформованість феномену постмодернізма. Дослідники не можуть відсторонено проаналізувати це явище, оскільки перебувають всередині цього процесу.
Для більшої об'єктивності окреслення постмодернізма, порівняємо його з його ж попередником - модернізмом, спробуємо з'ясувати дотичні моменти цих літературних напрямів. Модель постмодернізма розглянемо у спадкоємності і протистоянні модернізмові.
Отже, метою дослідження є спроба прослідкувати хронологічні рамки двох явищ, з'ясувати їхню фактографію, тобто окреслити "під'явища" досліджуваних літературних напрямів, також описати загальну модель модернізма і постмодернізма, яка складається із праць літературознавців.
Предметом аналізу стали окремі статті і монографії, інтерв'ю українських літературознаців, політологів, культорологів, у яких вони розглядають проблеми модернізма і постмодернізма. Проводячи дослідження, будемо послуговуватись методом зіставлення і порівняльного аналізу різних праць, методом метакритичного аналізу, тобто проведемо аналітичну роботу на основі вже написаних досліджень про модернізм і постмодернізм.
Відповідно до методу дослідження і поставлених завдань структура роботи передбачає три розділи.
Оскільки метою дослідження є порівняння модернізма і постмодернізма, будемо послуговуватись методом порівняльного аналізу, тому для початку з'ясуємо основні засади компаративістики.
Як подає літературознавчий словник-довідник, компаративістика - це "порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу). Предметом компаративістики є генетичні, генетично-контактні зв'язки і типологічні збіги (аналогії) в національних, регіональних і світових літературах" .
Теоретичні засади компаративістики розглянуто в праці словацького вченого Діоніза Дюришина "Теорія порівняльного вивчення літератури". Звернемось до цієї студії, аби з'ясувати наш підхід до аналізу явищ модернізма і постмодернізма.
"Компаративістика виникла з прагнення пізнати літературний процес у більш широкому міжлітературному контексті і була результатом розвитку літературознавства. Після цього виникло "порушення кордонів" однієї національної літератури і вивчення зв'язків спочатку в межах кількох літератур етнічно, географічно і за мовою близьких народів, а на кінцевій стадії - у рамках світової літератури. З'ясування зв'язків і подібностей між літературами, які з точки зору кінцевої мети літературознавства - пізнання генезису і сутності літературного явища - становить усього лиш певну сходинку у процесі пізнання, перетворилось у кінцеву стадію дослідження" .
Метою літературної компаративістики дослідник вважає з'ясування типологічної і генетичної сутності літературного явища (зображальних засобів, художніх творів, творчого доробку письменників, літературних шкіл, жанрів, стилів тощо), розкриття внутрішніх закономірностей, притаманних літературному явищу як історичному феномену і одночасно як літературному фактові взагалі, без урахування його конкретно-історичної обумовленості.
Автор виділяє таку форму літературних відносин, як контакти зовнішні і внутрішні. Зовнішні контакти характеризуються тим, що вони не мають явного прямого впливу на літературний процес, а внутрішні контакти - це ті, при яких взаємність національних літератур набуває прямого художнього відображення.
Д. Дюришин твердить, що "з точки зору функціональної класифікації на більш високому щаблі перебувають внутрішні контакти. Вони виявляються в ході зіставлення літературних явищ, тобто шляхом аналізу і порівняння таких історико-літературних одиниць, як, наприклад, твір, автор, школа, національна література тощо, а також засобів художньої виразності у найширшому значенні цього слова. При цьому порівняння художніх течій, методів, літературних жанрів, творів і художніх засобів передбачає - на відміну від методики "впливів" - послідовне звернення до літературних і громадсько-історичних умов" .
Отже, на думку Д. Дюришина, "на першому етапі порівняльного аналізу ми керуємось ідеєю еквівалентності явищ, тобто принципом подібності, а в подальшому - принципом відмінності" .
Оскільки ми досліджуємо два явища, які не існували синхронно, то можемо твердити, що хронологічно пізніше явище перебуває під впливом того, що виникло в часі раніше. Згідно з теорією Д. Дюришина, "при компаративному дослідженні в першу чергуважливо визначити спосіб, характер засвоєння прийнятих рис,
Loading...

 
 

Цікаве