WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Проблема модернізму в сучасному українському літературознавстві - Дипломна робота

Проблема модернізму в сучасному українському літературознавстві - Дипломна робота

футуризм - авангард - модернізм" (четвертий розділ), автор простежує відмінність і подібність у трактуванні цих течій і напрямів польськими й українськими поетами і дослідниками. В. Моренець вважає, що модерний епізод, який у польській літературі прибрав назву "Краківського Авангарду", а в українській - в силу вельми слабкої своєї презентативності - назви не має, у систематиці монографії повністю відповідає явищу європейського конструктивізму . У п'ятому розділі автор детальніше підходить до аналізу конструктивізму на українському ґрунті, звертаючи увагу на те, що він був "трагічно редукованим до перших обережних, а проте цілком упізнаваних своїх конфігурацій" . Порівнюючи з "Краківським Авангардом", В. Моренець з'ясовує засадничі принципи поетики конструктивізму. Він виокремлює принцип образного "розквітання твору", а також еквівалентизацію почуттів. До українських поетів, завдяки яким конструктивізм почав набирати характеру напряму, автор відносить М. Бажана, В. Поліщука, почасти Б.-І. Антонича. Як вияв протесту проти соцреалізму В. Моренець ідентифікує неокласиків у шостому розділі монографії. Він називає їх "охоронцями літературної культури й духовного аристократизму" . Останнім розділом дослідник завершує "розгляд головних модерних пропозицій у поезії першої половини ХХ століття" . Автор звертається саме до польської перспективи, оскільки 30 - 40 роки в Україні не були монолітними щодо ідейно-естетичних явищ, українську поезію просто неможливо "підвести під якийсь один, достатньо переконливий еволюційний знаменник, виведений із її власної художньої практики" . Отже, українська і польська поезії ХХ століття, твердить автор дослідження, підлягають компаративному аналізу не лише через особистісні контакти авторів, але й через подібність філософських і світоглядних позицій. Зрештою, розглядаючи обидва модернізми, можемо скласти більш-менш повну картину цього літературного напряму, оскільки на сто відсотків він не виявився ані в польській, ані в українській поезії, тому модель модернізму автор створює, об'єднуючи риси, що їх виявляє в обидвох літературах.
Отже, зробивши огляд монографій про український модернізм, можемо сказати, що відповідно до хронології, часу написання і виходу у світ праць літературознавців спостерігаємо переакцентацію у дослідженні українського модернізму. Якщо перші дослідження вдавались до описів української літератури модерністського періоду, почасти оминаючи термін "модернізм", пізніші дослідження шукали аргументів на користь українського модернізму, то тепер маємо ґрунтовні аналітичні праці, які приймають як аксіому існування українського модернізму і створюють свої методологічні концепції цього напряму в українській літературі. Застосовуючи різноманітні підходи до аналізу модернізму (міфологічна критика, компаративістика), літературознавці відшуковують нові знаки в цьому ще дуже суперечливому дискурсі.
ВИСНОВКИ
У своєму дослідженні ми зробили спробу прослідкувати розвиток модернізму на українському ґрунті, з'ясувати, які явища зараховують до модернізму, встановити хронологічні межі модернізму, окреслити методологію кожного з авторів для аналізу модерної літератури.
У першому розділі ми з'ясували поняття "модернізм" у трактуванні різних дослідників, адже єдиного чіткого визначення цього поняття у літературознавстві ще немає.
Вважаємо, що модернізм в українській літературі таки існував, навіть якщо він не був тотожний світовому. Деякі дослідники схидьні до думки, що модернізм в українській літературі існує й дотепер. Український модернізм не був монолітним явищем, він складався з кількох модернізмів, розмежованих хронологічно та ідейно. Модернізм в Україні протистояв народницькій, хутірськійлітературі, заперечував її традиційність і канонічність, згідно з кращими зразками світового модернізму. Український модернізм має певні свої риси, які хоч і відрізняються від інших літератур, проте не суперечать їм. Тож з упевненістю можемо твердити, що модернізм - це світоглядна, філософська концепція, певна естетика, з якої вже випливає літературний напрям.
У другому розділі ми встановили хронологічні рамки українського модернізму і з'ясували його фактографію, визначили явища, що також відносять до модернізму. Початком модернізму в українській літературі вважаємо 1896 рік (це найраніша дата із запропонованих дослідниками). Т. Гундорова як модерністів називає Ю. Андруховича і "Нову дегенерацію", отже модернізм триває донині. Проте зараховувати вище названих представників сучасної української літератури до модерністів не вважаємо за потрібне, оскільки їхня творчість радше відповідає філософській концепції постмодернізму. До явищ, що так чи інакше належать до модернізму, відносимо декаданс, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм, футуризм, кубізм, дадаїзм, імажизм, авангардизм, неокласицизм тощо. Усі ці трансформації модернізму полягають в абсолютному запереченні попередників, неприйнятті жодної естетики, запровадженої раніше. Кожен із цих напрямів робить акцент на якійсь одній деталі художньої форми, на певній системі вираження власного світосприйняття, що, зрештою, не заперечує попередні знахідки. Проте кожен із цих напрямів є впертою дитиною попереднього, яка продовжує війну між батьками й дітьми, задекларовану багато сотень років тому.
У третьому розділі ми розглянули "авторські версії" модернізму, зробили огляд концепцій і підходів до модернізму.Отже, можемо твердити, що відповідно до хронології, часу написання і виходу у світ праць літературознавців спостерігаємо переакцентацію у дослідженні українського модернізму. Якщо перші дослідження вдавались до описів української літератури модерністського періоду, почасти оминаючи термін "модернізм", пізніші дослідження шукали аргументів на користь українського модернізму, то тепер маємо ґрунтовні аналітичні праці, які приймають як аксіому існування українського модернізму і створюють свої методологічні концепції цього напряму в українській літературі. Застосовуючи різноманітні підходи до аналізу модернізму (міфологічна критика, компаративістика), літературознавці відшуковують нові знаки в цьому ще дуже суперечливому дискурсі.
Вважаємо, що тема роботи є цікавою і доречною на нинішньому етапі розвитку українського літературознавства.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза. Київ, 1994.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2001.
3. Гундорова Т. Про-Явлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів, 1997.
4. Жінка як текст. Київ, 2002.
5. Ільницький М. Від "Молодої Музи" до "Празької школи". Львів, 1995.
6. Літературознавчий словник-довідник. Київ, 1997.
7. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. Київ, 2002.
8. Москалець К. Людина на крижині. Київ, 1999.
9. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. Київ, 1999.
10. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. Івано-Франківськ, 2002.
11. Словник іншомовних слів (Л. Пустовіт, О. Скопненко, Г. Сюта, Т. Цимбалюк). Київ, 2000.
12. Українська літературна енциклопедія: у 3-х томах. Київ, 1985-1995.
Loading...

 
 

Цікаве