WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Місце і роль творів І.Я.Франка в українській дитячій літературі. Особливості розвитку дитячої літератури ІІ половини ХХ століття - Контрольна робота

Місце і роль творів І.Я.Франка в українській дитячій літературі. Особливості розвитку дитячої літератури ІІ половини ХХ століття - Контрольна робота

"налив грозою... яри", "умив озерам очі", допоміг груші позбутися важких плодів. Персоніфіковані образи природи постають у новаторській інтерпретації: "Під рябими кущами вухатими, Де стерня босі ноги коле, Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле". Благодатний вплив фольклору позначився і у зверненні письменника до жанру вірша-пісеньки ("Гуси").
Досить високий рівень сучасної дитячої поезії на Україні засвідчує і творчість таких письменників середнього покоління, як Микола Сингаївський (збірка "Кличе матуся", "Я вже виросла", "Мій календар", "Ромашкове сонце", "Перепілка щастя носить".
Прилетіли гуси, сіли у
воротях.
Оті білі гуси в червоних
чоботях,
В червоних чоботях,
в хусточках рябеньких,
Загелгали гуси, що я ще
маленький.
Поезія Сингаївського не раз говорить чарівним голосом природи, захоплюючи дітей красою навколишнього світу, яку слід берегти і пестувати ("Голос природи".
Вірші Тамари Коломієць ("Недобрий чоловік Нехай", "Червоний пароплав", "Хто розсипав роси?", "Найперша стежечка") підносять дітей до розуміння висот поезії, збагачують духовно і естетично.
Зa своєю формою вірші Тамари Коломієць іноді нагадують казку ("Біб-бобище"), розгорнуту загадку ("Скинув шубку їжачок"), зрештою вона працює залюбки в цих жанрах (казка "Про мандрівку жабунця-хвастунця", цикл загадок "Веселиця"). В дусі народних трудових співанок написані вірші "Чобітки", "Котику-воркотику", "Капуста", "Відерце", в яких ненав'язливе говориться про радість від праці, про щастя багато вміти і знати.
Цікаві вірші й поеми для дітей-дошкільнят можна знайти в книжках І. Жиленко, В. Шевчука, В. Лучука, О. Сенатович, П. Ребра, С. Жупанина.
Оксана Сенатович. її вірші, розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні, легко "прописуються" в читанках, збірниках з позакласного читання. Серед них є й такі, що любі дошкільнятам. На казковій основі написаний вірш "Вчиться вересень читати" (який оригінальний аспект теми!). З широким використанням синоніміки - гляньмо тільки, який цікавий ряд слів: базіка, торохтій, пустомеля, говорун, патякало, балакуха - написані "Балакуни", а ось появляється загадка-слово, прочитане навпаки "Конадінс, або сніданок навиворіт", звичайна загадка, акровірш, вірш-лічилка "Біг вовчище на нас" і багато іншого, на що винахідлива О. Сенатович.
Якщо в минулому в галузі літератури для найменших переважали жінки-письменниці, то в 60- 80-х pp. активно взялися за виховання малят письменники-чоловіки. І виявляють вони неабияке вміння у цій справі. Андрій М'ястківський творить майстерні мініатюри на теми, здавалося б, давно опрацьовані в літературі про кицю, зайча і вміє показати ці образи в нових ракурсах ("Котики-воркотики"). Гарний, свіжий його гумор ("Ой сердитий"). Степан Жупанин добре працює і над віршем, і казкою, і загадкою. Як сказано у передмові до чудово ілюстрованої збірки "Смерековий край" (1985): "Колоритність, точність спостережень, гармонійна мелодійність і барвистість живописання словом, фольклорне начало...- характерні ознаки його стилю". Дмитро Чередниченко любить поетичні образи фольклорного походження ("Гачу, гачу гатку", "Писанка"), своєрідно осмислює народні безконечні пісеньки ("Дівчинка Ожинка"), а в лічилках використовує власні новотвори.
Видатний педагог Василь Сухомлинський (1918- 1970) дуже дбав, щоб художнє слово залишало "глибокий слід у дітей", стало "школою емоційно-морального виховання". Яскраві суспільно-етичні та естетичні ідеали втілено у його власних казках та оповіданнях, що були видруковані посмертно у збірках "Гаряча квітка" (1978) і "Куди поспішали мурашки" (1981). Розвиваючи традиції Л. Толстого, К. Ушинського, В. Сухомлинський дає в невеликих за обсягом творах (мініатюрах) цікаві сюжети і образи виразного педагогічного звучання ("Ледача подушка", "Лялька під дощем", "Я вирощу внучку, дідусю"). Але повчання не засушує емоцію, а ще яскравіше підкреслює поетичність сприймання дитиною світу. Про троянду, що цвіте серед снігів, Оля говорить: "Вона гаряча, їй не страшно" ("Гаряча квітка"). Малий Сергійко, виконавши прохання брата-солдата, збагнув, що таке відчуття рідної домівки ("Пшеничний колосок"). У всіх творах услав-люється людська доброта, самовідданість, краса ДУШІ.
В кінці 50-х - на початку 60-х років в українську дитячу літературу прийшло чимало обдарованих прозаїків. Коло авторів дитячих книг поповнюється людьми найрізноманітніших професій. Поширюється, отже, і тематичне поле дитячої літератури - нові автори вносять до неї добре знайомий їм матеріал з різних життєвих сфер.
Серед найбільш обдарованих - Григір Тютюнник (1931 -1980). В одному із інтерв'ю письменник признався, що ідеалом для нього завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах. Цей ідеал освітив його твори для дітей. Чимало з них - про війну, яка вривається жорстоким дисонансом в життя і почуття маленької людини (Климко в однойменній повісті, Харитон в "Облозі"). У тяжких обставинах війни розкривається те заповітне, що лежить на дні душі героїв письменника, що робить їх здатними на героїчні вчинки ("Климко").
Г. Тютюнника свіжості і принадності.
Поглиблення психологічних характеристик дитячих персонажів, характерне для багатьох книг приблизно від середини 60-х років, виразно проявилось у творчості Віктора Близнеця (1933-1981). Починаючи з першої збірки "Ойойкове гніздо" (1963), він не облишав проблем, які догматичній критиці видавалися не відповідними до специфіки дитячого сприймання. Крім усього іншого, В. Близнець ще володів багатством уяви, здатністю включати в реальність фантастичні образи.
Письменник відкривав багатий світ фантастики у казковій повісті "Земля світлячків" (1978). Та фантастичні персонажі Сиз-стовус, Мармусія, Вертутій, Чублик і багато інших (подібних до них ми не зустрічали ні в народних, ні в літературних казках) зовсім природно входять у свідомість сучасної людини. А ще вони типи, характери, позначені яскравою індивідуалізацією, переплутати їх з героями інших казок неможливо.
В той час відчувається величезний потяг також до науково-фантастичної літератури. Художня фантастика має пропонувати свіжі гіпотези, передбачення. Головне в творах цього жанру - увага до людини і проблем сучасності, до майбутності світу. Наукова фантастика в українській літературі розвивається поки що повільно, хоч уже і має низку цікавих зразків.
Активно працює у жанрі науково-фантастичної повісті Василь Бережний. * В його повістях "Архео-скрипт", "Під крижаним щитом", "Молодший брат Сонця" та багатьох інших (а також книзі вибраного "По спіралі Часу", 1978) молодий читач знайде і осмислення космічної теми, і соціальну утопію, і проблеми сучасності, віддзеркалені у світі фантастичних ідей і образів.
B українській дитячій літературі є свої нерозв'язані проблеми. Не раз автори, що пишуть для дітей, спрощено реалізують вимогу актуальності тематики, від чого твори втрачають свою високу ідейно-художню якість. Не вистачає яскравої образності ліриці на суспільно-політичні теми, зокрема віршам про важливі події в житті країни, в яких передусім мусило б бути багато глибокого сердечного чуття, ліризму, поетичної краси, своєрідності. Небезпечним противником дитячих книжок ще залишається штамп, повторення відомого в сюжетах, образах, системі художніх засобів, до яких вдаються їхні автори. Мова дитячих творів не завжди вільна від фальшивого пафосу, багатослівності, сюсюкання з присіданням до дитини (для молодших читачів), від дерев'яної, а то й залізобетонної фрази, одноманітності інтонації.
Loading...

 
 

Цікаве