WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поезії Богдана Лепкого 20-30-х років - Реферат

Поезії Богдана Лепкого 20-30-х років - Реферат

воєводи, сидячи по містах, поволі підпорядковували собі козацьку старшину, міщанство, духовенство, притягали на службу місцевих малоросів.
Уже на перших сторінках першої частини "Мотря" Лепкий вводить сцену розмови Петра І з Мазепою, де цар дорікає гетьманові, що його люди не хочуть вчитися російської мови та вважають росіян іноземцями, і нагадує, що один з нових пунктів накладає на гетьмана обов'язок зміцнювати зв'язки між українським і московським народами у першу через шлюби.
Лепкий показує роздуми гетьмана над цією проблемою. Треба було діяти обережно, щоб не викликати підозри Петра, протиставитися поведінці царської адміністрації, а рівночасно готуватись до збройного виступу. Сильніші мучилися в роздумах, гинули фізично в нескінченних царських походах по "Собиранию земель", слабші тягнулися під царську руку, поглиблюючи руїну землі своєї. Звідти поповнюється корпус землячків-малоросів, які стають царськими підніжками, займаються шпіонажем, доносами, вислужуванням.
Ці роздуми письменник відтворює вже в першій епопеї, виводячи їх від опису банкету, влаштованого в Києві на честь Петра І і його "право руки" - Олександра Мешникова. Звідти автор веде читача у вір генерального судді Василя Кочубея, розповідає про роман 60-літнього Мазепи з молодою донькою Кочубея-Мотрею, внаслідок чого мати її - Любов Федорівна - висилає дочку в монастир. Але друзі дорогою одбивають Мотрю і привозять її до гетьмана в Бохмач.
Увесь другий том цієї частини - то барвистий опис побуту героїні в Бахмачі. Показано тут і святкування Різдва на Україні. З кінцем другого тому завершується романтичний сюжет: закохані розуміють, що треба зректися особистого щастя, аби гетьман міг повністю присвятити себе визволенню батьківщини. Як свідчать історики, любов між гетьманом і його хрещеною була історичним фактом.
Фактом була і зрада Кочубея. Цьому присвячено третю книгу. Під впливом дружини, яка конче хотіла бачити в руках свого чоловіка гетьманську булаву, генеральський суддя України Василь Кочубей із полковником Іскрою донесли цареві, що Мазепа підтримує дружні стосунки з королем Станіславом Лещинський і збирається перейти на бік шведів. Цар не повірив доносові, а донощики в муках зізналися, що вчинили наклеп - і цар засудив їх на смерть, а виконання присуду доручив Мазепі. Хоч сумління кричало "Не вбивай" (така назва третьої книжки), гетьманові все ж довелося виконати царську волю. Перша частина завершується описом наради старшин, яких Мазепа втаємничує в свій план з'єднання зі шведськими військами.
Небагато було таких старшин, що вирішили боротися з царем. Виступаючи на з'єднання зі шведами, гетьман залишає Батурин, і гетьманську столицю здобуває відтак Меншиков, вирішуючи в ній понад 10-тисячну залогу.
"Батурин" - це книжка, в якій майстерно відтворено факт смертельної сутички, а потім жахливої різні, до якої спричинилась зрада полковника Носа, одного із старшин залог. Хоч Лепкий не був фаховим військовим, проте в описі батальних сцен він впевнив високу май стерніть.
У п'ятій і шостій книжках - "Над Десною" і "Бог", - об'єднаних спільним заголовком "Полтава", показано з'єднання військ Мазепи і Карла ХІІ, важку зиму, бойові сутички об'єднаних сил проти військ Петра І, нарешті, відтворено саму Полтавську битву.
Остання частина епопеї "Мазепа" - "З-під Полтави до Бендер" - відтворює окремі епізоди втечі шведко-українських військових частин, життя Мазепи на турецькій землі, його смерть і похорони.
Лейтмотив цього композиційного складного твору є показ визвольної боротьби українського народу проти російського та іноземного поневолення.
Епопея Б.Лепкого знайшла широкий відгомін не тільки в Україні. Її перекладено чеською, польською, англійською мовами.
Проте, це зовсім не означає, що вона цілісний, художньо викінчений твір. Не скрізь і не в усьому вдалися письменнику позитивні образи. Це передусім стосується образу самого Івана Мазепи - складної, суперечливої постаті. Був це чоловік високоосвічений, мудрий політик і гарячий патріот. Автор намагався показати його всебічно, тому герой багато говорить, виголошує політичні тиради. То ховається зі своїм планом, то вже на початку твору неодноразово натякає на це у строкатому товаристві. Наказує боронити Батурин, а сам зі шведами марнує час, поспішає на допомогу козакам, навіть не підтримує зв'язку з залишеним гарнізоном, тощо.
В епопеї "Мазепа" багато персонажів. Глибоко виписаний у творі передусім образ Петра І. Показаний цар як деспот, що замкнув у монастирі свою сестру й жінку, закатував свого сина, не цурався найрадикальніших засобів у боротьбі із власним народом. Розповідаючи про діяльність Петра І на Україні, автор не ототожнює царя з російським народом. Малюючи сцени жахливої поведінки царських солдатів у Батурині, Лепкий підкреслює, що вони тут відіграють роль лише сліпого знаряддя.
Досконало охарактеризований в епопеї образ Олександра Меншикова. Колишній помічник пекаря став царським улюбленцем, учасником його оргій, а при потребі й ката заступав. Груба кровожерна натура імпонувала Петрові.
Щодо образів Орлика, Войнаровського, Апостола, Ломиковського, то накреслені вони пунктирно. Такі невиразні й офіцери штабу Карла ХІІ. Мало в творі жіночих образів, зате вони глибоко виписані. Мотря, її мати Любов Федорівна, сестра Мотрі, мати Мазепи, героїчна Одарка - всі вони по-своєму оригінальні і займають належне місце в творі.
Інтерпретація художньої спадщини Лепкого вимагає сьогодні глибокої обізнаності з його літературно-критичною спадщиною, спогадами та епістолярієм. Насамперед вражає діапазон Лепкого -літературознавця. Йому належить "Начерк історії української літератури", він написав розвідку про обрядові пісні українського народу.
Саме в поетичній спадщині Лепкого найбільш повно відбилась різноманітність його творчих інтересів. Літературознавець М.Ільницький пише: "Богдан Лепкий не належить до поетів гострого соціального бачення, так само як і до митців концептуального філософського мислення, натура його радше споглядально-рефлективна, звернена до душі ліричного героя.
Ліричне "Я2 тут переважає над ліричним персонажем, момент ставлення - над моментом зображення, внутрішній світ - над оточенням. Навіть тоді, коли поет чимось захоплюється, він щонайбільше досягне внутрішнього умиротворення, злагоди зі світом, а найприродніший стан його - туга. Туга - це та домінантна поета, яка визначає романтичний тип його почування і мислення. Та "перебендівська" натура, що "Заспіває, засміється. А на сльози зверне". Та Лепкий своєю тугою ще ближчий до Марка Черемшини - поета чистої туги..".
Видиш, брате мій.
Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Кличуть: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу.
Крилоньки зітру.
Мерехтить в очах,
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Жулинський М. Богдан Лепкий (1872-1941), К., 1990. - с. 81-85.
2. Погребенник Ф. Б.Лепкий - поет, прозаїк, вчений // "Жовтень" - 1988. - №1.
3. Ільницький М. Найпопулярніша постать на галицькому грунті... // Лепкий Б. Товри у 2-х т. - К., 1991.
4. Ільницький М. Настроєний життям, як скрипка // Лепкий Б. Поезії - К., 1990.
5. П.П.Кононенко. Українська література. Вища школа.
6. М.І. Дубина. Українська література.
7. І.О.Ладоня. Українська література. Вища школа.
8. Лепкий Б.С. Поезії / Рядком: В.В. Біленко та ін., Упорд. вступ. ст. і прим. М.М. Ільницького . - К. Рад. письменник, 1990. - 383 с.
9. Лепкий Б.С. Твори: в 2 т.- К.: ЖДн7іпро, 1991. - Т.1:- Поезія.
Loading...

 
 

Цікаве