WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поезії Богдана Лепкого 20-30-х років - Реферат

Поезії Богдана Лепкого 20-30-х років - Реферат


Поезії Богдана Лепкого 20-30-х років
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Життєвий шлях Б.Лепкого
3. Творчий шлях Б.Лепкого
4. Характеристика творів і образів у поезіях Лепкого
5. Трилогія "Мазепи"
6. Вислів про поета М.Ільницького та Ф.Погребенника.
ВСТУП
В українську літературу повертається ще одне несправедливо замовчуване ім'я - Богдана Лепкого - людини непересічного таланту, поета, прозаїка, перекладача, літературознавця, видавця. Його постать ясною зорею світить нам у колі його старших сучасників і ровесників, з-поміж яких назвемо Івана Франка, Василя Стефаника, Ольга Кобилянська, Катрю Гриневичеву...
До читача, нарешті, йде письменник, без знання творчої спадщини якого неможливо уявити цілісну картину розвитку української літератури першої половини ХХ ст.. ІЧ належно оцінюваній як народній пісні "Чуєш, брати мій", створеній за віршем "Журналі", нарешті повернути ім'я її автора.
Без творчості Богдана Лепкого українська література буде неповною, збідненою, як і без творчості багатьох його сучасників.
Творчість Лепкого тривала майже півстоліття.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ БОГДАНА ЛЕПКОГО
Батьківщина Богдана Лепкого - Поділля край благословенний, багатий, овіяний легендами, піснями. Сам поет написав про нього в одному з ранніх своїх віршів - "Заспів":
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливаю на сонні вії
Степового запах зілля.
А уособлювало це Поділля мальовниче село Крегулець, тут народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року в родині сільського священика Сильвестра Лепкого.
Батько Богдана був людиною освіченою, він закінчив Львівський університет.
Богдан був першою дитиною в родині Сильвестра і Домни Лепких.
Перші роки Богдана були безхмарними, та вже п'ятирічним хлопчиком пережив велике горе: раптом, однієї ночі померли дві його сестри і брат від дифтерії. Це дуже вплинуло на нього і він сам мало не помер.
Перші роки освіти і виховання майбутній письменник здобув у батьківському домі. Швидко - за одну зиму навився читати, писати й рахувати.
Домашній учитель Богдана, Дмитро Бахталовський, знайшов його не тільки з основами шкільної науки, а й з творами літератури, уже в дитинстві він знав напам'ять багато віршів Т.Шевченка.
Після "Нормальної" школи Богдан Лепкий вступив у гімназію в Бережанах. Гімназія була польською з класичним ухилом.
Серед друзів Лепкого гімназійних років треба назвати Сильвестра Яриченського, пізніше - українського поета, прозаїка і драматурга.
Богдан Лепкий і Сильвестр Яричевський написали письму роботу з української мови про зимовий день на селі: Лепкий - прозою, а Яричевський - віршами.
Лепкий почав писати дуже рано. Ще в другому класі гімназії він написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона пропала. Він серйозно готувався стати художником. Богдан пізніше став відвідувати лекції і Віденському університеті. Далі він переходить до Львівського університету.
Богдан Лепкий пише: поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями. З 1895 року, його твори починають усе частіше з'являтися на сторінках "Діла", "Буковини" і інші. Але в тому ж 1895 році поет захворів від перенапруження, і лікарі порадили йому відпочити.
Частим гостем у родині Лепких був письменник Андрій Чайковський.
У село Жуків Богдан Лепкий приїздив часто, тут він задумав написати цілу низку віршів (цикл "Село") та оповідань ("Мати, "Кара", "Небіжчик"). Тут молодий поет знайомиться з Іван Франком. Пізніше він написав нарис-спогад про Франка, сповнений поваги до свого вчителя.
Після закінчення Львівського університету (1895 р.) - Богдан Лепкий, стає вчителем в місті Бережани, викладає українську, німецьку мови та літератури. Тут вийшла ціла низка віршів, оповідань ("Стрічка", "Для брата", "В світ за очі", "Дивак"). Написав п'єсу "За хлібом", яку поставив театр "Русої бесіди".
Одна за одною виходять книжки його оповідань "З села" (1898) "Оповідання" "Щаслива година" (1901), "В глухім куті" (1903), "По дорозі життя" (1905), "Кидаю слова" (1911), збірка віршів "Стрічки (1901), "Листки падуть" (1902), "Осінь", "На чужині" (1904), "З глибини душі" (1905), "Для ідеї" (1911), "З-над моря" (1913); літературознавчі дослідження "Василь Стефаник" (1093), "Начерк історії української літератури" (1904), "Маркіян Шашкевич" (1910), "Про життя великого поета Т.Шевченка (1911), переклади польською мовою "Слово о полку Ігоревім" (1905) та збірки оповідань М.Коцюбинського "В путах Шайтана" (1906).
Помер письменник 21 липня 1941 року, похований у Кракові на Раковецькому, цвинтарі. В 1972 року на його могилі було встановлено барельєф, а його ім'ям названо одну з вулиць міста.
Лепкий своє життя, свій талант присвятив рідному народові, збагаченню його культури, літератури. Він на кожному кроці бачить соціальну несправедливість, з болем пише про "голод - сіл, щорічний гість", він бачить разючі контрасти:
Там лан - як полонина,
Там стерня - як щетина,
Там скирти - наче вежі,
А тут лиш межі, межі.
Там збіжжя - як би злото,
А тут саме болото,
І кров, і поту ріки
І так навіки -віки!
В 20-30-ті рр., письменник виступає переважно в жанрі історичної прози. До поезії звертається він лише час від часу, продовжуючи передусім мотиви довоєнної лірики, та час від часу публікує вірші до певних дат, ювілеїв письменників, але ці твори, за деякими винятками, не мають самостійного художнього значення. За цей час вийшла лише одна його збірка - "Сльота" (1926), окремі публікація з'явилися на сторінках періодичних видань "Літературно-науковий вісник", "Світ", "Назустріч", "Дажбог" та інші.
Часи більше віддаляються у часі, тим ясніше й виразніше проступають у спогадах дні дитинства і ранньої юності, поля, засіяні пшеницею, туга за коханням. Ось зразок цієї пізньої, просвітленої лірики Лепкого:
Не прошу любові, ані ласки,
Бо любові випрохать не можна
Будь мені, яке королева з казки,
Що заснувала серед срібних рож.
Будь мені, як тая біла дама,
ЩО по замку в тиху північ йде
Будь мені неначе скарб Сезама.
Ключ пропав... Ніхто не віднайде.
Таким же прагненням до ідеалу сповнена й проза Богдана Лепкого, зокрема, в його оповіданнях бачимо конфлікт між "глухим кутом" і поривом до свободи, кохання, щастя, що його зупиняє сувора дійсність.
Прозу Б.Лепкого недарма називали ліричною. Цей ліризм виявляється не лише в настроєності, де спосіб оповіді визначає не конфлікт і характер, а певна емоційна тональність.
Тут йдеться про наскрізний ліричний сюжет оповіді, провідний мотив, що об'єднує твори на різні теми, прорізні життєві історії, йдеться про ліризм як домінанту таланту. Переважна більшість цих оповідань - із селянського життя та добре знаного письменникові попівського середовища.
В 20-3-х рр. у Богдана Лепкого був так званий "глухий кут" в оповіданнях Лепкого не простот глуха провінція, а своєрідний духовний мікроклімат з певнимиусталеними поняттями, нормами поведінки, моральними орієнтирами.
Нові погляди, ідеї, які проникають, поступово і в ці закутини, зустрічають переважно опір з боку старшого покоління, а якщо й старші усвідомлюють необхідність змін, то вступають у конфлікт зі своїм середовищем ("Медвідь"). Над персонажами Б.Лепкого, як якийсь фатум, висить приреченість, навіть тоді, коли вони перед смертю спромагаються виконати важливий для себе вчинок, чи то проголосувати за селянського кандидата, як Микола Миколишин з оповідання "Дочекався". Щоправда, є в оповіданнях Богдана Лепкого і сильні натури: одні вибирають самогубство як вияв протесту проти знущання над людською гідністю.
Така ж жертовність - в мініатюрі
Loading...

 
 

Цікаве