WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Валерія Шевчука. Твір “На полі смиренному - Реферат

Життєвий і творчий шлях Валерія Шевчука. Твір “На полі смиренному - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Життєвий і творчий шлях Валерія Шевчука. Твір "На полі смиренному
ПЛАН
Вступ
1. Життєвий і творчий шлях В.Шевчука
2. Роман Валерiя Шевчука "На полi смиренному..."
Список використаної літератури
Вступ
Шевчук Валерій Олександрович - український письменник-шестидесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць. Народився 20 серпня 1939 року у місті Житомирі.
Шевчук Валерій - один з визначніших письм. покоління шестидесятників, майстер псих. прози на теми сучасности, родом з Житомира. Збірка оповідань і повістей: "Серед тижня" (1967), "Набережна 12" і "Середохрестя" (1968), "Вечір святої осени" (1969), "Крик півня на світанку" (1979), "Двоє на березі" (1984) та ін. Працює також над актуалізацією старокиїв. літ. тематики та літератури середньої доби: роман "На полі смиренному" (1982), роман-есей "Мисленне дерево" (1986), упорядкування в перекладах на суч. літ. мову зб. любовної лірики 16 - 19 ст. "Пісні Купідона" (1984), "Літопис Самійла Величка" у ж. "Київ" 1986 - 87, та ін.
1. Життєвий і творчий шлях В.Шевчука
Шевчук Валерій Олександрович народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія "Григорій Сковорода - український мандрований філософ" і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, "встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя".
У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: "Січ" (студія імені В.Чумака) і "Молодь", писав вірші, з 1960р. почав писати новели.
У 1961р. В. Шевчук дебютував оповіданням "Настунька" про Т. Шевченка в збірнику "Вінок Кобзареві", що вийшов у Житомирі.. Навесні 1961р. літературна студія "Січ" видала стінну газету "Заспів", в якій було надруковано оповідання В. Шевчука "Щось хочеться" (пізніша назва "Кілька хвилин до вечора" - збірка "Долина джерел"). На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті "За радянські кадри". За газету "Заспів", де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.
У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю "С. Васильченко в Коростишівській семінарії" для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах "Вітчизна" та "Літературна Україна". Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна - "Вона чекає його, чекає" - була навіть пізніше екранізована (І. Жилком як студентська робота).
Після закінчення університету В. Шевчук був відправлений до Житомира власним кореспондентом газети "Молода гвардія" В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
Повернувся додому у 1965р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі "Україна", протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі (враження від цієї роботи відбилися в повісті "Голуби під дзвіницею").
У 1966 р. закінчив повість "Середохрестя", в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи (причиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам'ятку часу статтю про процес над Погружальським. За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму).
У 1967р. вийшла книжка "Серед тижня". В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
У 1969 р. він написав повість "Золота трава" (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті "Мор", до якої повернувся в 1980р. і зробив остаточну редакцію в 1983р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка "Вечір святої осені", в якій було надруковано вісім нових оповідань.
У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати "для себе". Протягом 1979- 1999 pp. В. Шевчук видав книги: "Крик півня на світанку" (1979), "Долина джерел" (1981), "Тепла осінь" (1981), "На полі смиренному" (1983), "Дім на горі" (1983), "Маленьке вечірнє інтермеццо" (1984), "Барви осіннього саду" (1986), "Три листки за вікном" (1986), "Камінна луна" (1987), "Птахи з не видимого острова" (1989), "Дзиґар одвічний" (1990), "Дорога в тисячу років" (1990), "Панна квітів" (1990), "Із вершин та низин" (1990), "Стежка в траві. Житомирська сага" (у 2 т., 1994), "У череві апокаліптичного звіра" (1995), "Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення" (1995), "Око прірви" (1996), "Жінка-змія" (1998), "Юнаки з вогненної печі" (1999), "Біс плоті" (1999) та ін.
У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання "Заслужений діяч польської культури", наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман "Три листки за вікном".
З 1988 р. В. Шевчук - ведучий історичного клубу "Літописець" при Спілці письменників України. У 1999 р. винагороджений "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ст.
На сьогоднішній день В. Шевчук - викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: "Козацька держава", "Київ, культурний і державний", "Загадки і таємниці української літератури", "Цікаве літературознавство".
В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі
Loading...

 
 

Цікаве