WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Лірична творчість ЛесіУкраїнки - Реферат

Лірична творчість ЛесіУкраїнки - Реферат


До збірки ввійшла також пейзажна та інтимна лірика - цикли "Подорож до моря", "Кримські спогади", "Зоряне небо". Світ природи в уяві поетеси - це країна сонця і золистої блакиті. Таке світобачення відповідало цілісному поетичному настрої книжки, хоч і порушували його надмірні зітхання, жалі, сльози. Найслабшою виявилась інтимна лірика, якій ще бракувало художніх знахідок, заважали сентиментальні атрибути альбомного віршування. Ранні твори поетеси не позбавлені прикмет учнівства, наслідування письменницьких авторитетів.
Перша поетична збірка Лесі Українки "На крилах пісень" засвідчувала прихід в українку літературу нової сили, потенціальні можливості якої були незаперечними. Вона збагачувала національну поезію новими мотивами, образами, урізноманітнювала ритмічну і строфічну будову вірша. Слідом за Франком її автор застосовує в українській поезії принцип циклування, який розширював межі й можливості ліричних жанрів.
1899 року у Львові виходить друга збірка поезій Лесі Українки - "Думи і мрії". Це було етапне явище української поезії кінця ХІХ - початку ХХ століття.
Нова поетична збірка Лесі Українки відзначалася чіткою, викінченою композицією, ідейно-тематичною цілеспрямованістю. Її відкривала поема "Давня казка", і цей зачин звучав як голос поета-громадянина, з позиції якого виступив автор. Він утверджував силу поетичного слова-діла, високе призначення митця як виразника інтересів народу.
Наступна поема - "Роберт Брюс, король шотланський" - це хвилююча розповідь про доблесного ватажка шотланського народу в боротьбі проти англійських завойовників. Темою патріотизму, героїчним пафосом поема органічно єдналася з цілеспрямованістю, головним збірки.
За поемами йшли три поетичні цикли: "Мелодії", "Невільничі пісні", "Відгуки", які далі розвивали тему покликання поета, Вона особливо гостро і безпосередньо знайшла втілення у віршах із красномовними заголовками - "Поет під час облоги" та "Слово, чому ти не тверда криця". Останній став програмним у творчості Лесі Українки.
Другою важливою прикметою нової збірки було утвердження героїчного, що характеризувало авторську концепцію нової людини, сформованої на межі двох століть. Зміст і форма художнього вираження героїчно відповідали духові часу, його вимогам і потребам
Цей "дух часу" так характеризує А. В. Лучанський, який належав до близького поетесі кола київської молоді. "Говорячи від імені молоді, з якою я пізніше ріс, і зрів, і яка пізніше, приєднавшись до передового пролетаріату, врешті-решт здійснила найбільший акт в історії Росії, я можу сказати, що ми прагнули героїзму".
Найхарактернішим у цьому плані був цикл політичної лірики "Невольничі пісні" - один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об'єднує наскрізна думка: "Що сльози там, де навіть крові мало!", а також загальний героїчний пафос полягає у вираженні "образу часу". Завершуються "Невільничі пісні" зверненням до сучасника:
Брати мої, нащадки Прометея!
Вам не орел розшарпав груди горді, -
Бридкі гадюки в серці уп'ялись…
Гей, Царю тьми!
Наш лютий вороже! Недарма ти боїшся
Кайданів тих залізної музики!..
"Хай буде тьма!" - сказав ти, - сього мало,
Щоб заглушить хаос і Прометея вбить.
Цикл "Мелодії" - це інтимна, особиста лірика поетеси з явно вираженим сюжетом, розвитком настрою, в основі якого лежить музикальний принцип. Вже заголовок свідчить про важливу тут функцію музики, тяжіння автора до синтезу поезії і музики. А кожен з двадцяти віршів - це переливи душевного стану-настрою ліричного героя, зміни почуттів і переживань людини. З їх зміною, рухом змінюється й ритміко-інтонаційна структура вірша, з'являється нова поетична мелодія, де трепетно звучить музика слова. Так музичне тло, звукові враження сприяють відтворенню складних душевних змін ліричного героя, його слова. Так музичне тло, звукові враження сприяють відтворенню складних душевних змін ліричного героя, його переживань.
Елегійна "Нічка тиха і темна була…" змінюється скорботним, журливим - "Не співайте мені сеї пісні…". Третій вірш циклу - це вибух довго стримуваного почуття, поезія трагедійного звучання, що розкриває глибини душевних потрясінь. Останній, кульмінаційний акорд вірша звучить вражаюче:
Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
("Горить моє серце").
А далі - "Знов весна і знов надії", "Дивлюсь я на яснії зорі…", "Стояла я і слухала весну…". Ці весняні мотиви після того, як "горить" серце, "плаче" душа, відбивають складність, часом незбагненність "біографії душі" героя, плинність і діалектику людського буття.
Сама ж поетеса в часи найтяжчих життєвих бур поринала в творчість, заглиблювалася в неї, рятувалась її могутньою силою. Тому закономірним визнанням є наступний вірш циклу - "Хотіла б я піснею стати…", за ним - "Перемога", звернення "До музи"… Всі ці заголовки - ніби сходинки в логічних переходах сюжету.
Остання поезія циклу "У чорную хмару зібралася туга моя…" закінчується оптимістичним, характерним для автора "Conta spem spero", акордом:
Весняна сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні,
Її до землі не прибили тумани важкі,
Її не розбила і ся перелітная буря весняна
Я вийду сама проти бурі
І стану, - поміряєм силу!
Так особиста, інтимна лірика поетеси влилася в загальну тему героїчного.
Третій поетичний цикл, уміщений в збірці "Думи і мрії", - "Відгуки". Він являє собою справді своєрідні відгуки на різні життєві події і явища. Деякі з них - це вірші-послання до друзів: "До товариша", "Весна зимова", присвячені Михайлу Кривинюку, "…Порвалася нескінчена розмова…" - Сергієві Мержинському. В цьому циклі привертає увагу широке використання автором мотивів і образів світової літератури, їх оригінальна інтерпретація.
Цілковиту роль мав Франко, коли в статті "З останніх десятиліть ХІХ віку" писав: "Говорячи про українських поетів сеї доби, може, на перше місце поставити Лесю Українку. Се талант сильний, наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації й ніжності".
У 1902році з ініціативи студентів університету у Чернівцях виходить третя поетична книжка Лесі Українки "Відгуки". До неї увійшли нові віршовані цикли: "Із циклу "Невольницькі пісні", "Ритми", "Хвилини", написані протягом 1900-1902 років, шість легенд та драматична поема "Одержима".
Нова збірка засвідчила, Що її автор досяг творчої зрілості і торував дорогу дальшому розвитку української поезії у новому ХХ столітті. В цьому плані особливо помітна всезростаюча філософська заглибленість поетичного мислення, згущення думки, а також вагомість епічного і ліричного елементу в ліриці, посилений інтерес до ліро-епосу і ліро-драми. Мистецьки воно виявилось по-різному, але загальна тенденція до осмислення філософської суті явищ, до поглибленого відображення ідеологічної боротьби і водночас збагачення і урізноманітнення жанрових форм і версифікаційних засобів очевидна.
Особливо ясно виявився перехід поетеси від лірики медативної до ліро-епосу і драматичного монологу, від вірша римованого до вільного. Для збірки характерна строфічна і жанрова розкованость і розмоїтність. Це були ознаки якісно нового для уккраїнської поезії типу художньої творчості.Сучасна поетесі критика високо оцінила її нову збірку, яка стала популярною серед читачів.
Список використаної літератури
1. Міщенко Л. І. Леся Українка - Київ,1986. - С. 27-103.
2. Франко І. Збір. творів: У 50 т. - 1981. - Т. 31. - С.15-262.
3. Луначарський А. Гергарт Гауптман в России // Культура театра. - 1922. - № 1-2. - С.3.
4. Спогади про Лесю Українку. - С.329.
5. Старицький О. Леся Українка. - Київ, 1970. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве