WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Коцюбинського Михайла Михайловича - Реферат

Життєвий і творчий шлях Коцюбинського Михайла Михайловича - Реферат

обмежений Лазар - усвідомлює злочинність дій, на які його штовхнули тюремники. Вішатель підноситься до розуміння знищення самодержавної, деспотичної системи як найстрашнішого зла. Така ідейна настанова твору свідчила про громадянську мужність письменника, який і в час розгулу царських опричників обстоював принципи соціальної справедливості, продовжував боротьбу проти темних реакційних сил.
Новаторство Коцюбинського виявилося в тонкій майстерності психологічного аналізу образу бажаної особи (так у перекладі звучить назва оповідання). Вже при першому знайомстві з Лазарем-в'язнем новеліст вказує на ті разючі зміни, які відбувалися в його житті. Тюремний наглядач, який не раз спиняв погляд на кремезній постаті арештанта, якось загадково сказав йому, що незабаром може його життя стати кращим. А після цього Лазаря викликали в тюремну контору, про щось з ним довго розмовляли, і виніс він звідти в собі "якийсь посів, що давав проріст десь в глибині". Письменник ні словом не обмовився про тему розмови, але, за висловом Франка, "розкопки" в душі персонажа, в його психіці, передані за допомогою внутрішніх монологів, прояснюють картину. Лазар пригадує вчинені злочини, забитих людей у корчмі і ставить собі запитання: "Як буде тепер? Трудно чи легко? Страшно чи, може, звикне? І враз згадалось, як ще малим хлопцем повісив кота. Нещасного, з обдертим хвостом і вухами, зацькованого псами кота..."
Стає ясно, що царська тюрма вирішила використати вбивцю для страти революціонерів. Новеліст уникає докладних описів, але через глибокий аналіз психіки людини досягає художньої сконцентрованості в розкритті порушеної злободенної проблеми. Такий підхід позначається й на композиції твору: виклад стає стислим, лаконічним, психологічно напруженим, перед читачем проходить не тільки сучасне в житті персонажа, а й його минуле, навіть просвітлюється майбутнє, важливу ідейну функцію виконують художні деталі. Психологічний аналіз сприяє сконцентрованості відображуваного, його максимальному ущільненню, що так важливо для твору "малої прози".
Коцюбинського цікавлять "душевні конфлікти" в психіці "бажаної особи", і він їх глибоко досліджує. Професія ката зробила Лазаря "паном": його перевели в іншу тюрму, виділили окрему камеру з чепурно засланим ліжком, м'яким, правда, ззаду обдертим кріслом, на стінці приліпили "царський портрет, трохи засиджений мухами". Йому до послуг виділили двох наглядачів, з ними він грав у карти, їв і спав досхочу, пив горілку.
Перша страта дівчини-революціонерки внесла сум'яття в голову Лазаря. Він чекав, що доведеться мати справу з людиною, яка опиратиметься, а виявилося, що "злочинцем" було якесь дівча з ясним, як льон, волоссям. Лазар відчув те, що ніяк не в'язалося зі "злочином" - щирість і відвертість її погляду, запам'ятав, як вона гукнула щось "твердо, голосно, ясно, так наче крикнула чайка", тоді як усі "пани й солдати стояли бліді, винуваті...".
Масові вбивства пробуджують проблиски свідомості навіть у темній голові ката. Він починає вередувати, бешкетувати, згонить свою злість на наглядачах, бо його переслідують нічні кошмари. Письменник, розкриваючи сум'яття в душі Лазаря, вдається до діалогізованого монологу, коли внутрішня мова людини ніби розпадається на окремі "голоси" - при уявних розмовах ката зі страченими. Остаточне слово сказала "та, перша, з русявим волоссям". Кинувши Лазареві пекучі слова докору ("- За що ти вбив?"), розповівши про себе, "бліде, як хмаринка, дівча немов вгадало його бажання: - А все ж ти кращий за тих, що звеліли вбивати, бо не сокира рубає, а той, хто її держить..."
Прозріння ката супроводжується шуканням того, хто наказує страчувати невинних, чесних людей. Лазар у думці перебирає їх - жандарма, наглядача, їхнє начальство і, зрештою, усвідомлює, що зло виходить з одного місця, втілене в комусь одному, найголовнішому. Кат проймається бажанням розправитися з ним і вперше після "утоми і знеохоти, після огиди до своєї роботи - уперше почув ... смак душогубства. Почув ненависть у серці і розкіш муки". Характерно, що й саме ім'я ката вибране письменником не випадково, адже ж воно асоціативно перегукується з біблійним Лазарем, що воскрес. Саме в такому ключі розгортається й історія з прозрінням вбивці й ката у новелі.
СКЛАДНІ ШЛЯХИ І ДОЛІ БОРЦІВ ПРОТИ ТИРАНІЇ
Ця тема постійно хвилювала Коцюбинського, до неї він звертався в багатьох творах другого періоду. Вона, як бачимо, звучить і в новелах, присвячених осуду катівської системи царизму. За спогадами Івана Крип'якевича, Коцюбинський навіть у 1912 р. із захопленням розповідав про визвольний рух в Україні, про геройство молоді, яка, незважаючи на жорстокі переслідування, вела боротьбу проти самодержавства.
Етюд "Невідомий" (1907) - це схвильована пісня про мужність революціонера, що виконав свій священний обов'язок, помстившись карателеві, за яким "курились села", "стікали кров'ю" замучені люди. Новеліст, обравши форму ліричного монологу засудженого до страти героя, глибоко розкрив подвиг революціонера і стимули, які надихнули його не просто на вбивство одного з царських катів, а на герць з усією деспотичною системою.
Поштовхом до написання твору послужив замах на чернігівського губернатора Хвостова, вчинений на початку 1906 р. До речі, прізвища терориста встановити не вдалося, в усіх жандармських і судових справах він значиться як "невідомий". Коцюбинський кількома штрихами пов'язує справжню подію із зображеним в етюді вбивством царського сановника. Той, кого вистежує революціонер, живе в жовтому великому холодному будинку, біля якого "казенна будка й казенний сторож". У поїздці по місту його супроводжують козаки. Неназваний сатрап наділений деякими рисами чернігівського губернатора: "восковий профіль, навислі брови і біла борода". Письменник Микола Чернявський, який тоді теж жив у Чернігові, так характеризував Хвостова: "... високого зросту дідуган з Марсом в очах й річах".
Зіставлення вірогідної події та її художнього моделювання в творі дає змогу простежити своєрідність реалістичної типізації дійсності в мистецтві. Головне для письменника в даному випадку полягало у піднесенні героя, який виконав свій нелегкий обов'язок і йде на смерть з піднятим чолом і чистим серцем, бо в ньому "зіллялись всі людські сльози і полум'ям знявся народний гнів".
Образ героя оповито щирим ліричним почуттям. Юнак пристрасно любить життя, всією душею відчуває красу земного. Його, що прибув у незнайоме місто з небезпечнимзавданням, чарують блакитне небо, високе і чисте, "золотий сміх сонця", "прозорі згуки" дзвіночків на конях. Він з вдячністю згадує мимовільну зустріч з незнайомою дівчиною, яка ловила його погляд "з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки. І сей роман на мент - гарний й короткий, немов летюча зірка... Ти кинула квітку у моє серце, а я піймав її і понесу, може, до самого гробу".
Емоційна схвильованість сповіді смертника забезпечується насамперед його трагічною долею: герой усвідомлює фатальність неминучого кінця, розуміє, що передчасно обірване молоде життя нікого не сколихне, адже він залишиться навіки невідомим. Замкнений у
Loading...

 
 

Цікаве