WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Коцюбинського Михайла Михайловича - Реферат

Життєвий і творчий шлях Коцюбинського Михайла Михайловича - Реферат

поведінці особистості. Одним з творців цього жанру поряд з Василем Стефаником, Ольгою Кобилянською, Михайлом Яцківим, Миколою Чернявським був і Коцюбинський, якого Франко назвав серед чільних представників "нової белетристики".
Характеризуючи художнє новаторство письменників молодого покоління, Франко підкреслював, що воно полягає в нових підходах до зображення дійсності. "Коли старші письменники (він мав на увазі реалістів XIX ст., таких, як Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Олександр Кониський, відносив до них і себе.- Ред.) виходять від малювання зверхнього світу - природи, економічних та громадських обставин - і тільки при помочі їх силкуються зробити зрозумілими даних людей, їх діла, слова й думки, то новіші йдуть зовсім противною дорогою: вони, так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, освічують усе окружения".
Справді, у новелі Коцюбинського "Лялечка" (1901) через розкриття внутрішнього світу земської вчительки Раїси Левицької висвітлено ідейний крах народницької теорії "малих діл". Дочка убогого сільського дяка, вихо-ванка духовної школи, Раїса пройнялася такою любов'ю "до нещасного народу", що готова "була вмерти для нього", але, зустрівшись у селі не з "народом", а з "мужиками", передумала і залишилася жити. Спочатку не мирячися з втручанням попа в шкільні справи, згодом вона повністю попала під його вплив, стала "лялечкою", заплутавшись у сітях "павука". Водночас образ лялечки передає й драматичну самотність героїні, яка ладна по-жертвувати всім заради сімейного затишку.
У новелі "На камені" (1902), в якій йдеться про трагічну долю кримської татарки Фатьми, що, не змирившись з хатнім деспотизмом, насаджуваним патріархальними звичаями, залишає осоружного чоловіка і закінчує життя самогубством, вражають не тільки глибокий психологізм, а й майстерність використання імпресіоністичної поетики. Коцюбинський назвав свій твір "аквареллю", підкресливши його спорідненість із малярськими творами. В ньому справді впадають в око м'якість у передачі кольорів напівекзотичної для українського читача кримської природи, мальовнича образність картини татарського села, навколишніх гір, неспокійного хвилювання моря.
Коцюбинський є одним з найкращих наших письменників-мариністів. Як засвідчує Леопольд Стафф, Коцюбинський, милуючись краєвидами острова Капрі, говорив, що, навіть спостерігаючи одні й ті самі картини багато разів, можна помічати щоразу все нове й нове, відкривати раніше не помічені переливи барв: "Колір моря, скель, нюанси зелені і неба асоціювалися у нього з різними людськими переживаннями". Картини наростання шторму відзначаються незвичайною свіжістю барв, що безперервно змінюються, багатством звуків, оригінальністю тропів, які відбивають найнесподіваніші асоціації спостерігача:
Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались до берега, падали на пісок і розбивались на білу піну. Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах... Вода при березі починала каламутитись і жовкнути; разом з піском хвиля викидала зо дна моря на берег каміння і, тікаючи назад, волікла їх по дну з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало.
Новеліст виявив високу майстерність у користуванні поетичними фігурами, тобто засобами синтаксичної організації художньої мови. Так, стилістичний прийом града - передає наростання бурі на морі. Монотонний гуркіт хвиль, що переходить у бухання, спочатку "глухе, як важке сапання, а далі сильне і коротке, як далекий стріл гармати". Гнівне скаженіння стихії, коли вже не хвилі,
а "буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими гребенями, од яких з луском одривалися китиці піни і злітали догори",- такі яскраві слухові і зорові образи у своїй сукупності створюють пластичну картину шторму.
Письменник небагато уваги приділив взаєминам Фатьми і молодого наймита-дангалака Алі, однак втеча молодої жінки від кривоногого хазяїна кав'ярні Мемета психологічно зумовлена. Дівчині з далекого гірського села було все тут ворожим, чужим, одворотним: і різник, "противний, неласкавий, чужий", що "заплатив батькові більше, ніж могли дати свої парубки, й забрав її до себе", і всі інші люди, і сам цей надморський край. Навіть море докучало Фатьмі: "вранці сліпить очі його блакить", "в годину дратує своїм спокоєм, в негоду плює на берег і б'ється, і реве, як звір, і не дає спати... Навіть в хату залазить його гострий дух, од якого нудить... Од нього не втечеш, не сховаєшся... воно скрізь, воно дивиться на неї..."
Так за допомогою виписаних у імпресіоністичному дусі пейзажів, через акцентування деталей розкривається психіка героїні, створюється психологічний настрій, що надає цій "акварелі" неповторної своєрідності. Іншого автора могла б зацікавити побутово-етнографічна сторона крим-ського життя, а Коцюбинський поклав центр ваги на лірично-емоційне, психологічне розкриття теми, і в цьому загальнолюдське звучання його новели.
Органічне поєднання психологічного заглиблення у внутрішній світ персонажа з яскраво виявленим авторським ставленням до зображуваного -- ця характерна риса стилю Коцюбинського виявляється в етюді "Цвіт яблуні" (1902). Лірична схвильованість звучання твору досягається завдяки формі оповіді, яка ведеться від імені батька, на очах якого впродовж кількох діб помирає малолітня дитина. Буквально кожна деталь, своєрідно пе-реломлена крізь збуджену, схвильовану психіку героя, передає його душевні й фізичні страждання. В уяві батька, котрий вже третю безсонну ніч міряє кроками свій кабінет, проносяться десятки різноманітних картин, поєднаних болісними роздумами про смертельно хвору доньку, про трагічний кінець, який наближається з фатальною неминучістю.
Герой перебуває у болісному напруженні, в нього обривається серце від кожного шелесту чи стуку в кімнаті, де лежить дитина. Він у такому стані, що може повірити в неймовірне: "Мені здається, що зараз станеться щось незвичайне: проникне крізь вікно якась істота з великими чорними крилами, просунеться по хаті тінь або хтосі раптом скрикне, й обірветься життя". Тривожний настрій підкреслюється й за допомогою символічних деталей, ко-трі за принципом контрасту вказують на антагоністичне протистояння життя і смерті. Батько з жахом спостерігає за вогником лампи, який то спалахує, то починає гаснути: "Я чую, що тріщить ґніт, і бачу, як блимає світло - то підіймається, то падає, мов груди моєї дитини. Я з жахом вдивляюсь у сю боротьбу світла з життям, і мені здається, що в той момент, як воно погасне, одлетить душа моєї Оленки".
Психологічний сюжет етюду ускладнюється тим, що в страшній ситуації перебуває не просто батько вмираючої дитини, а ще й митець, зір і слух якого натреновані на уважне спостереження, сприймання життя.До краю напружена пам'ять героя мимоволі фіксує всі моменти, всі подробиці трагедії. Його очі ловлять і записують у пам'яті і "велике ліжко з маленьким тілом, і несміливе світло раннього ранку, що обняло сіру ще хату... і забуту на столі, незгашену свічку, що крізь зелену умбрельку кидає мертві тони на вид дитини... і порозливану долі
Loading...

 
 

Цікаве