WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Драматична творчість Лесі Українки - Реферат

Драматична творчість Лесі Українки - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Драматична творчість Лесі Українки
?
ПЛАН
1. Безсмертна іскра Прометея.
2. Перші справи в жанрі драматургії.
3. Драматичні твори:
- "Вавілонський полон";
- "В катакомбах";
- "Осіння казка";
- "Руфін і Трісцілла";
- "На полі крові";
- " У пущі";
- "Лісова пісня"
4. Гідна дочка свого народу.
5. Список використаної літератури.
Світ не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем. В промінні цього вогню світ пізнав творіння української поетеси, пройняті філософськими роздумами про людину очікуваного майбуття, сповненні незборимої сили заперечення зла і ствердження добра, Ця поетеса - Леся Українка.
Вона проводила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було дня неї зброєю в боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.
Перші спроби Лесі Українки в жанрі драматургії стосуються середини 90-х років. Це написані прозою драма "Блакитна троянда", діалог "Прощання". "Блакитною трояндою" Леся Українка доводила можливість і потребу писати для українського театру драми з життя української інтелігенції.
Першим драматичним твором Лесі Українки, написаним віршами, була "Іфігенія в Тавріді", твір про тяжкий і почесний спадок Прометея. Його, як належне, приймає Іфігенія задля рідної країни.
Наступні твори написано на сюжети з часів стародавньої Іудеї й Вавілона. Це "Одержима", "Вавілонський полон" і "На руїнах" - пристрасне заперечення покори й болісні роздуми над покликанням співця.
Що робить співець, коли народ у полоні? Що він робитиме, коли народ підніметься на рішучу боротьбу, перейде в наступ на поневолювачів? Де тоді місце співця? Ці питання становили одну з постійних проблем творчості Лесі Українки. Вони постали і в "Вавілонському полоні", і в "На руїнах". На вавілонських торжищах співець не повинен продавати свій талант, але він має право і повинен говорити про незгаслий вогонь боротьби в своєму наро-ді, говорити про його нездоланність і щохвилинну готовність до боротьби. Не завжди народ розуміє своїх співців, і покликання поета-співця - терпеливо роз'яснювати народові шляхи, що приведуть його до боротьби й визволення. Співець повинен боротися за повне визволення людини з пут всілякого гніту - соціального, економічного, національного, духовного.
Закликом до духовного прозріння, визволення трудящої людини з тенет рабства сповнена написана в дні першої російської революції драматична поема "В катакомбах". Неофіт-раб, шукаючи шляхів до повсталих рабів, визволяючись з пут духовної неволі, мріє побачити картину майбутньої "громади вільної без пастиря, дозорця і без пана". "В катакомбах" належить до найвидатніших антирелігійних творів у нашій літературі. Залізна логіка й переконливість думок Неофіта і його рішення йти до повсталих рабів мали велику революціонізуючу силу. Поема говорила про можливість цілковитої перемоги матеріалістичних поглядів над християнством, про потребу духовного прозріння трудящих, особливо важливе в умовах початку XX ст., коли боротьба з різними реакційними теоріями за визволення думки робітничого класу набула особливої гостроти. Важко було б у всій світовій літературі того часу знайти художній твір на подібну тему, що міг би силою своєї переконливості і ясністю поставленої мети зрівнятися з поемою "В катакомбах".
Не випадково Неофіт, усвідомивши, що він не піде помирати ні за царя, ні за тиранів, ні за богів, ні за потойбічне царство, проголошує знаменні слова:
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвітнім, і прокляв,
віщуючи усім богам погибель.
Я вслід йому піду.
Філософська поема "В катакомбах" спрямована на . пропаганду революційних поглядів. Значною мірою цим керувалася Леся Українка й тоді, коли писала свою "Осінню казку" - остаточно не викінчену фантастичну драму, в якій відбилися перші події революції 1905 року і роздуми поетеси над ходом повстання. В листі до А. Кримського Леся Українка в листопаді 1905 року писала про той настрій, який опанував її в дні революції: "...в поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї музи з громадським настроєм (се далеко не завжди бувало!). Мені якось не приходиться навіть наказувати сій свавільній богині про її "громадські обов'язки", так обмарив її суворий багрянець червоних корогов і гомін бурливої юрби".
Цей настрій видно і в "Осінній казці". В образі Лицаря Леся Українка геніально розкрила шляхи падіння всіляких дрібнобуржуазних "революціонерів", які починали з палких промов про волю, "розпиналися за хлопів" і погрожували тиранам, але їх "революційність" обмежувалася пишномовними словами. Потім ці "революціонери" при перших же невдачах втрачали віру, відраджували інших від боротьби і, зрештою, кінчали тим, що брудом і багном обкидали чесних борців, а самі пристосовувалися до правлячих кіл, здаючись на їх ласку.
Чільне місце в фантастичній драмі належить робітникам. Вони штурмують крижану гору - твердиню самодержавства, виступають як руйнівники старого світу. Ватажок робітників Будівничий вказує шлях до перемоги. Це шлях збройного повстання під червоним прапором. Хоч яка важка боротьба, але борці впевнені, що їхня справедлива справа "скінчиться справжньою весною". В "Осінній ' казці" вперше в дожовтневій українській літературі, багатій на образи робітників, виведено робітників як представни-ків свідомого класу для себе, а не класу в собі.
Поетеса, що однією з провідних тем своєї творчості обрала тему покликання поета, співця, його місця у визвольній боротьбі, не могла обійти цього і в творі, присвяченому рушійним силам революції. У вчинках Принцеси, яка зневірилася в Лицарі і разом з робітниками пішла на приступ крижаної гори в боротьбі за волю, вказано шлях, яким має іти поет. її слова, звернені до робітників, це слова самої поетеси, яка ще 1901 року писала в циклі "Ритми":
Непереможно прагну я поставить
там високо червону короговку,
де й сам орел гніздо не сміє звить!
Через чотири роки Принцеса вручає робітникам червоне покривало з словами:
Візьміть моє червоне покривало,
не день, не два його я шовком шила,
а золотом рубила у неволі,
співаючи невільницькі пісні,
чекаючи просвітлої години.
Тепера час - пора покрасуватись
мережанці.
Письменниця великого творчого діапазону, Леся Українка в своїх драмах буремних років революції головну увагу приділила найгострішим питанням політичної ідейної боротьби трудящих мас.
1905-1907 роки в драматургії Лесі Українки - роки невеликих творів, одно- або двоактних поем, діалогів.
Loading...

 
 

Цікаве