WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Конспект уроку: Велич і безсмертя великого генія українського народу Т.Г.Шевченка - Реферат

Конспект уроку: Велич і безсмертя великого генія українського народу Т.Г.Шевченка - Реферат

подорож з Києва до Петербурга у сні. Поет летить у сонних мріях за совою над землею і бачить прекрасний, неповторний образ світанку на Україні:
І все те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою;
Споконвіку вмивається,
Зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає.
Серед такої казкової, чудової України поет бачить страшні картини людського горя, великого насилля: "Як із каліки знімають свитину, як беззахисну вдову розпинають за те, що не сплачує подушного податку, як її єдиного сина, останню надію заковують у кайдани, віддають у військо на 25 років, бачить матір, що на панщині жне, а її дитина з голоду вмирає". Шев-ченко шукає виходу і переймається нагальним питанням здеградованої дійсності:
Чи довго на тім світі
Катам панувати?
Поет летить далі понад країною і чує брязкіткайданів під землею. Це каторжні працюють на важких роботах, "щоб пельку залити неситому" (цареві). Пролітає поет над Москвою і затримується в Петербурзі, де бачить "плюгавих перевертнів", тих українців, які старанно прислуговували колонізаторському режиму царського самодержавства, бачить "гидкі сцени рабства, плазування", бачить царя й царицю, яких нещадно висміює. Цар "неситим оком за край світа зазирає", а сам "неначе з барлоги ведмідь виліз", А цариця: "...мов опеньок засушений, тонка, довгонога", "хита головою", "мов та чапля між птахами". Обоє: "мов сичі надуті".
Своїм гнівним словом, наче громом, поет критикує тих, "що правдою торгують", "людей запрягають у тяжкі ярма", "продають або у карти програють простих людей" і "луплять шкуру" з меншого брата.
Учениця. У поемі "Сон" Т. Шевченко згадує і історичне минуле, скільки козаків загинуло на будівництві царської столиці. Великим гнівом палає Т. Шевченко, бачачи пам'ятник Петру І, який тому встановила Кате-рина II. За колонізаторську і кріпосницьку політику поет засуджує Петра І, Катерину ІІ, а також правлячого на той час Миколу І:
Це, той Первий,
що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову - сиротину.
Кати, кати, людоїди!
Наїлися обоє,
Накралися!
Поетові вчувається голос гетьмана Полуботка, якого цар Петро І замучив голодом у тюрмі за те, що домагався, щоб Україні повернули її колишні вольності.
Учень. Безпощадну критику російського "темного царства" дав Шевченко у поемі "Кавказ" (1845 p.), де змалював боротьбу, яку вела Росія в 1843-1859 pp. з черкесами. Ця боротьба із свободолюбивими жителями Кавказу була довга, затяжна й з величезними обопільними жертвами. Автор показує величезні страждання, трагедію народу, трагедію війська, посланого царизмом завойовувати Кавказ:
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало,
А сліз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сліз!
А батькових старих,
кровавих
Не ріки - море розлилось,
Огненне море!
В символічному образі Прометея показав незламність народів царської Росії, а в образі орла-хижака - царизм, який людей "карає" і п'є кров трударів.
Як гімн нездоланності народу звучать слова поета:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І Шевченко закликає:
Борітеся - поборете...
Вчитель. Показ історичного минулого України Шевченко використав для пропаганди національних волелюбних ідей.
Учень. У поемі "Гайдамаки" поет змалював селянське повстання 1768 p., яке увійшло і історію під назвою "Коліївщина". Тарас Шевченко звеличив ватажків повстання М. Залізняка і І. Ґонту, які понад се любили волю, були наполегливими, стійкими борцями, прославили простий народ, кий повстав проти сваволі панів. Поема звучала як заклик до боротьби проти існуючого ладу.
Вчитель. Т. Шевченко любив свій край, в своїх поезіях оспівав не тільки красу української природи - Дніпра, ланів, степів, садів, а й історичне минуле українського народу, його тогочасне життя, а також висловлював тривогу за майбутнє України. Він вірив, що:
Встане Україна і розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
і помоляться на волі
Невольничі діти.
Учень. Спираючись на історичні джерела: "Історію русів", історичні праці Бантиш-Каменського, Миколи Маркевича змалював поет буйне козацьке життя, сміливі воєнні козацькі походи, тужив за величними постатями українських гетьманів. Шевченко пишався героїчним минулим українського народу, вірив, що козацька Слава не поляже! Не поляже, а розкаже, Що діялося в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти.
Учениця. У поемі "До Основ'яненка" Шевченко порівнював сучасне йому життя з минулим України. Він підкреслював, що вона тепер "обідрана, сиротою плаче за своїми дітьми". "Сумно скиглить чайка над буйними сте-пами, що вкрилися високими могилами, свідками колишньої слави". Поет переконаний, що нація, яка має таких героїв, таке минуле, не може загинути.
Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине. От де, люди, ваша слава, Слава України! Воля, боротьба з ордою, турками, поляками, сміливі походи на прибережні турецькі міста, аби визволити невільників - ось зміст його перших історичних творів. В них велич і краса наших славних лицарів - козаків, яка житиме у віках, їх хоробрість, висока мораль, любов до рідної землі є джерелом національної гідності українців.
Учень. У поемі "Іван Підкова" поет з великою тугою згадує про славні часи, коли на Україні "ревіли гармати", а запорозькі козаки "вміли панувати":
Було колись - а Україні
Ревіли гармати;
Було колись - запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю,
Минулося, осталися
Могили по полю.
Але з давньої козацької слави залишилися лише могили "німі свідки давнини", що з "вітром ведуть розмову про колишні часи". Поет захоплювався козацькою відвагою, їхнім лицарством, їхньою хоробрістю, як вони вперто і наполегливо пливуть своїми чайками, щоб визволити невільників з турецького ярма. І закономірно ставить запитання:
Де поділося козацтво,
Червоні жупани?
Де поділась доля
Loading...

 
 

Цікаве