WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Рима. Види рим. Способи римування - Реферат

Рима. Види рим. Способи римування - Реферат


РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Рима. Види рим. Способи римування
Рима (гр. rhythmos - мірність, сумірність, узгодженість) - суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Інакше кажучи, - це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Закінчення віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу, називаєтья клаузулою (лат. clausula - кінцівка, замикання). Таким чином, співзвучні клаузули утворюють риму. При цьому слід мати на увазі, що рима - явище звукове, а не графічне: в ній збігаються звуки, а не букви.
Функції рими:
1) підсилює зміст, ідейне й емоційне звучання вірша, бо слова, включені в риму, самим своїм місцем у рядку привертають до себе особливу увагу читача;
2) створює багатий звуковий повтор, який посилює музикальність віршованої мови;
3) є важливим елементом ритму у віршах, оскільки чітко підкреслює завершеність кожного віршового рядка, що є одиницею ритму;
4) має велике композиційне значення, бо за допомогою рим віршові рядки об'єднуються у строфи.
В. Маяковський писав: "Рима вертає вас до попереднього рядка, примушує згадати його, змушує всі рядки, що оформляють одну думку, триматися купи.
...Я завжди ставлю найхарактерніше слово на кінець рядка і добуваю для нього риму за всяку ціну..." (В. Маяковський, "Як робити вірші?").
ВИДИ РИМ
Д. Павличко зауважив, що "буденне" і "сіре" слово, як тільки воно стає римою, перетворюється на очах, ніби в ньому оживає молодий голос, душа його оновлюється й розквітає. Стаючи римою, слово поєднується з іншим словом чи групою слів, причому це поєднання радісне,бажане, коли вібрація одного звука вільно входить у звук інший і слова обмінюються навзаєм як звуком, так і певними елементами свого внутрішнього змісту" (Д. Павличко. "В глибини слова").
Рими класифікуються:
1. За місцем ритмічного акцену (наголосу) в суголосних словах на:
- окситонні (чоловічі);
- парокситонні (жіночі);
- дидактичні;
- гіпердактилічні.
Походження термінів "чоловіча" і "жіноча" рима пов'язане з французькими прикметникам, що в чоловічому роді мають наголос на останньому складі (vif - живий), а в жіночому наголос падає на передостанній склад (vive - жива), бо "е" на кінці глухе.
Окситонною (чоловічою) називається така рима, в якій наголос на останньому складі (чужин? - мен?); ця рима має сильне звучання. З особливою силою і експресією звучать чоловічі рими у Бажана:
Козак на північ прудко мчить,
Козак не хоче відпочить.
Копито сніг примерзлий б'є,
Луною дзенькіт оддає.
Безлюддя й пустка навкруги.
Кошлаті гачарі. Сніги.
(М. Бажан. "Гонець").
Цей чотиристопний ямб з чоловічими римами звучить і уривчасто падає, як удар меча, що вражає свою жертву. Пружність, енерґія і звучне одноманітне падіння його надзвичайно гармонує з зосередженим почуттям, незламною силою могутньої натури й трагічним становищем героя твору.
Парокситонною (жіночою) називається така рима, в якій наголос на передостанньом складі (б?ду - заб?де). Жіноча рима надає закінченню рядків м'якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості.
Наприклад:
Тихий сон на горах хЩдить,
За рученьку щастя вЩдить.
І шумлять ліси вже т?хше,
Сон мені квітки кол?ше.
Спіть, мої дзвіночки с?ні,
Дикі рожі в полон?ні!
(О. Маковей. "Сон").
Дактилічною називається така рима, в якій наголос падає на третій від кінця склад (в?ченьки - н?ченьки). Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру, ще в більшій мірі відчувається співучість вірша. Наприклад:
Гори багрянцем кривавим спал?хнули,
З промінням сонця західним прощ?ючись,
Так моє серце жалем загор?лося,
З милим, коханим моїм розлуч?ючись.
(Леся Українка. "Східна мелодія").
Гіпердактилічною називається така рима, в якій наголос падає на четвертий або п'ятий від кінця склад (к?шечкою - усм?шечкою). До цієї рими вдаються тільки тоді, коли треба надати віршеві особливої повільності. Наприклад:
Як була я молодою преподЩбницею
Повісила фартушину над вікЩнницею.
(Т. Шевченко. "Гайдамаки).
Цікавий приклад гіпердактилічної рими з вірша Дм. Білоуса "Лука лукавий":
Він мурличе, бува,
Ходить к?шечкою.
Кусь - і зубки схова
За усм?шечкою.
Рима в непарних рядках чоловіча (був? - схов?), а в парних - гіпердактилічна (к?шечкою - усм?шечкою).
Закінчення рядка не залежить від того, яким розміром написаний вірш; дактилічні рими є не тільки у віршах, написаних дактилями; так само чоловічі - не тільки в ямбічних і анапестних рядках, жіночі - не тільки в хореїчних та амфібрахічних. Закінчення віршового рядка часто не збігається з видом стопи, якою складено рядок.
Не часто трапляються вірші, в яких усі клаузули були б одного виду. Згадаймо початок відомого вірша Шевченка:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
Тут чергуються жіночі рими (буд? - заб?де) з чоловічими (н?, чужин?, мен?) і дактилічною (однаков?сінько), і вірш не звучить монотонно.
2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:
а) за повнотою суголось:
точною називається така рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: нес?ть - ід?ть, з?рня - т?рня, прирЩдний - нарЩдний. Точна рима, що її творять п'ять, шість і більше фонем (с?джений - ог?джений, стр?чених - неб?чених), називається ще глибокою;
неточною (приблизною) називається така рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні, від наголошеного голосного звука:
хв?лі - дол?ні, приліт?ють - склад?ю,
ожер?дами - всер?дину.
Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом:
крас?ва - невгас?ма, сід?є - куняє,
наскр?зь - поб?йсь.
І навпаки, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така рима називається консонансом:
р?нами - вор?нами, кадр - кедр,
моск?т - муск?т, рЩків - рук?в.
б) Залежно від числа складів, що повністю збігаються, розрізняють рими:
багаті - збігаються звуки не тільки клаузули, а такожі ті, що перед нею (садівнЬцтво - будівн?цтво, корЩна - ворЩна, кільц? - сільц?, крас? - рос?, веслЩ - понеслЩ). Збільшення кількості повторюваних звуків посилює співзвуччя;
бідною називається чоловіча рима з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні:
сівб? - боротьб?, круп? - сов?, мен? - теб? - себ?,
люблю - молю - мою;
в) залежно від кількості слів, що римуються, розрізняють рими:
прості -це такі рими, які складаються з двох слів:
грЩші - хорЩші, р?ки - кр?ки;
складні - це такі рими, які виникають із взаємодії двох-трьох слів:
сонце - сон це; колисці - колись ці;
колихати - коло хати; на камені - важка мені;
омонімічні - це такі рими, в яких римуються омоніми:
"діти, діти, де ж вас діти?" - народний каламбур;
г) залежно від місця у рядку рими бувають:
прикінцеві - римуються останні слова рядка:
"Густа, медова теплот? - високі налива жит?"
(М. Рильський);
внутрішні - римуються будь-які слова в рядку:
"Все йде, все минає, і краю немає..."
(Т. Шевченко);
д) залежно від того, які частини мови римуються, розрізняються рими граматичні (одногрупні) - римуються слова, що належать до однієї частини мови, які діляться на підвиди:
- іменникові (х?ти - пал?ти, грач - помаг?ч);
- прикметникові (чЩрний - мотЩрний, баг?тий - пих?тий);
- дієслівні (п?ше - кол?ше, почув?ти - ночув?ти).
Граматичні (одногрупні) рими вважаються іноді одноманітними і малоефектними. Більшу силу, загостреність, багатше звучання мають неграматичні рими, що утворюються співзвучністю слів, які належали до різних частин мови (годув?ти - гордув?тий, крщчі - рев?чий, п?ть - ід?ть).
Наприклад:
Ніч холодною рукою, там, за даллю голубЩю,
розгорнула наді мною зір невидані світ?,
і дорогою ясною кличе, манить за собЩю,
щоб нервовою ходою міг за нею я піт?...
(В. Сосюра. "Ніч").
Тут різногрупна (неграматична) рима. Заримовано: голубЩю (прикметник) із собЩю (займенник), а світ? (іменник у множині) з піт? (дієслово). Головна перевага цієї рими в тому, що вона досить свіжа й змістовна.
Часто вживані рими, що втрачають естетичне значення через свою шаблонність (кров - любов) називаються банальними. Протилежні їм рими є вишуканими. Поети завжди прагнуть до нових рим, але ці пошуки не повинні перетворюватися в самоціль: вони тільки тоді виправдані, коли сприяють увиразненню зображуваного в творі, посилюють мелодійність віршованої мови.
Loading...

 
 

Цікаве