WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

аморальністю деяких привладних осіб і просто українців, які мають власну державу і втратили або ще не знайшли своєї національної ментальності, рідних традицій і, можливо, місця під сонцем свободи.
Письменники - совість нації. Від їхньої чесності значною мірою залежить доля народу. Дмитро Павличко своєю поезією періоду української державності засвідчив, що митець може і повинен відображати болі і турботи народу, а не лише літати у захмарних висотах лірики.
1.3.Основні мотиви боротьби УПА у творчості митця
Початок Другої світової, а згодом і радянсько-німецької війни, провідні українські політичні кола вирішили використати для здійснення самостійницьких прагнень українського народу. На проголошення самостійності України 30 червня 1941 р. німці відповіли арештом членів Українського Державного Правління, багатьох діячів українського підпільного руху. Гнобительська політика німецьких окупантів, яка особливо позначилася в другій половині 1942 р., поставила перед активним, бойовим елементом Полісся та Північної Волині, організований у ряди ОУН, керованої С. Бандерою необхідність переходу до збройної боротьби. Із розрізнених збройних груп 14 жовтня 1942 р. постала грізна сила - УПА.
Наступного року у Львові відбувся ще більший процес проти членів Організації, який крайовий провідник Степан Бандера використав для пропаганди націоналістичних ідей.
Ці процеси засвідчили про вихід на політичну арену нового типу українця, який готовий віддати життя за національну ідею.
Для керування підпільною роботою ОУН 1939 року запровадила таку територіальну структуру: станиця, підрайон, район, повіт, округ. Дуже велике село мало дві станиці, а два-три маленькі села входили в одну, якою керував станичний. Кілька суміжних за територією станиць входили в підрайон, а підрайони - в район. Суміжні райони творили повіт, а повіти - округ (за сучасним адміністративно-територіальним поділом - це область). Керували проводом цих територіальних одиниць відповідно керівники підрайонного, районного, повітового, окружного проводів. Найменшою організаційною одиницею була трійка. Для посилення конспірації кожен член Організації мав псевдо (інколи це було навіть число). Рядові члени Організації знали тільки членів своєї трійки, її керівника та їхні псевда, а керівник - станичного і його псевдо.
Така організаційна структура діяла до літа 1944-го, відтак була замінена на іншу: станиця, кущ, район, надрайон, округ, і відповідно до них були керівники: станичний, кущовий, районовий, надрайоновий, окружний провідник ОУН. Цифрові псевда замінили на словесні з по-чатком формування УПА.
Своїм безкомпромісним ставленням до окупантів, особистим прикладом підпільників, пропаґандивною діяльністю ОУН здобула величезний вплив на галичан, користувалася їхньою майже одностайною підтримкою. На початок Другої світової війни це була найпотужніша політична сила в Західній Україні.
У лавах УПА українські селяни, робітники, інтелігенти боролися:
1.За Українську Самостійну Соборну Державу; за національне й соціальне визволення; за новий державний порядок і новий суспільний лад.
2.За знищення большевицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства.
3.За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна - кооперативно-громадською; за участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний, принцип у керівництві.
4.За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримуватиме за неї окрему зарплату; за справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства.
5.За вільне ремесло; за добровільне об'єднання ремісників в артілях; за право ремісника вийти з артілі та індивідуально виконувати працю і вільно розпоряджатися своїм заробітком.
6.За національно-державну організацію великої торгівлі; за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю;
7.За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов'язках; за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій; за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку в шахтах, рудниках та на інших важких промислах і, внаслідок цього, не руйнувала свого здоров'я. За державну охорону материнства.
8.За обов'язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народної маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо; за поширення вищого і фахового шкільництва; за невпинне зростання висококваліфікованих кадрів, фахівців на всіх ділянках життя. За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів тощо. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, житлом та навчальним приладдям.
9.За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім'ї, міг віддатися культурно-творчій праці.
10.За повне забезпечення всіх працівників на старість та на випадок хвороби чи каліцтва; за поширення мережі лікарень, санаторіїв, курортів.
11.За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм. За вільне визнання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі.
12.За повне право національних меншостей плекати свою власну за формою і змістом національну культуру .
13.За рівність усіх громадян України, незалежно від їхньої національності, в державних та громадських правах і обов'язках; за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.
14.За вільну українську за формою і змістом культуру, за героїчну духовність, за високу мораль; за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.[66]
Українська народна влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямовувала на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.
Дивлячись на ці події часів визвольної боротьби УПА, як на частину життя свого і своїх ровесників, дивиться зором дитини і поглядом зрілої людини, Д. Павличко знаходить слова, щоб достовірно відтворити події, характери, побутові подробиці, а головне - подати неложний, збагачений правдою історії опис побаченого і пережитого.
Адже Дмитро Павличко з квітня 1945 року разом із групою своїх ровесників зі Стопчатова вступив до лав Української Повстанської Армії.
Про цей біографічний етапжиття автор ділиться враженнями, що вони, "виховані стопчатівською селянською культурною громадою в патріотичному дусі, хотіли наслідувати старших, які вже перебували в УПА, а тому йшли в повстанці, ощасливлені тим, що нас, малих, беруть. Ми були фізично ще не сформовані, але духовно зрілими людьми, нами володіло нестримне юнацьке бажання взяти зброю і боротися за Україну.
Від своїх друзів я нічим не відрізнявся, хіба лише тим, що два роки вчився в Коломийській гімназії, був трохи
Loading...

 
 

Цікаве