WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

світоглядні структури. Будь-який празник не існував сам по собі; він обростав цілою вервечкою допоміжних дійств. Так, різдвяно-новорічна святковість - це, крім колядок і щедрівок, вертепів та маланкових вистав, ще й засівання збіжжям осель, дідухом, романтичні ворожіння, обряди з кутею тощо.
Він описує Свят-вечір, страви так, що ми уявляємо їх, бачимо щойно поставлені на святковий стіл:
Дванадцять страв пісних приготувала мати;
І першою була пшениця, чи кутя.
То божі смакощі, осінні аромати,
Горіх, і мак, і мед, і зерен розняття.
[53,22].
Донині в нас збережена традиція дванадцяти страв, які кожна ґаздиня готує:
А друге місце мав червоний борщ - багряні
Промінчики життя із серця буряка.
Були в нас голубці - смачне творіння музи
Гуцульської - таке не їв ти на віку.
В капустянім листку крупи із кукурудзи,
Запечені в печі, у глинянім горшку.
А ще вареники із бриндзею, із сиром...
А далі запражка - печеня із грибами...,
Що в інші дні її із м'ясом подають...
Із сушені узвар - напій для пана Бога,
Із пахощами груш, і яблук, і сливок.
Про смакощі його оповісти незмога -
Вміщався цілий сад в один його ковток.
[53, 23].
Після вечері завжди ворожили і вгадували за погодою майбутній урожай. У північ, за глибокими переконаннями селян, відкривалося небо і кожен чесний та праведний чоловік міг говорити з Богом, звертатися до нього з проханням:
Як ми вже спали по вечері,
Я вчув неначебто вві сні,
Як скрипнули у сінях двері,
Як хтось пройшов у тишині.
Моя загублена колядко,
Вернись до мене і згадай,
Як я побачив янголятко,
Що увійшло в наш тихий рай.
[53,24].
Наступного дня зранку хлопці йшли посівати. Брали різне збіжжя, сіяли його на підлогу, бажали господарям щастя, здоров'я, доброго врожаю, приплоду худоби. Розсипане збіжжя давали курям, а горох навесні згодовували гусятам, віншувальників обдаровували солодощами і грішми. Просили сідати на порозі дому, щоби велася в господарстві птиця, або на лаву в хаті, щоби дівчата вийшли в цьому році заміж.
Отже, знайомлячи читачів зі святами й обрядами, Дмитро Павличко відроджує важливий пласт духовної культури, національної свідомості та самозбагачення.
Для митця Різдво асоціюється з часом відновлення, народження нового:
Вітай держави рождество, як плоть,
Що потребує, наче глина, духу -
Вдихнім же в неї - та не потеруху,
А той вогонь, що людям дав Господь!
[53,26].
Дмитро Павличко намагається розпалити вогонь духовності у людей, а не тління душі і згарище пережитого.
Тему свят, обрядів автор, пройнятий глибокою народністю, продовжує у віршах описувати інше найвеличніше і найсвітліше християнське свято - Великдень. А передує йому Вербна (або як кажуть у Стопчатові Шуткова) неділя.
- Шутка б'є, не я б'ю: за тиждень - Великдень! - постьогують один одного вербовим розквітлим прутиком на Шуткову неділю, бажаючи здоров'я, щастя. То було знаком весни, пробудження і передчуття чогось нового, незвіданого:
Вже весна воскресла,
Зеленіє нива.
Вмилася в потоці
Дівчина вродлива.
Дівчина вродлива,
Що зоветься Ива,
Вербної неділі
Гілочка сяйлива.
Стала ж вона в церкві,
Сріблом осіянна,
Гілочка - здалека,
Але зблизька - панна.
[53,29].
Хрест, смерть, плащаниця, гріб, воскресіння - символи людського життя. Заглиблюючись в них, розуміємо суть своєї людськості. Без цих етапів, мабуть, немає повноцінного життя, такого, яким його задумав і створив для нас Бог.
Воскресіння є основою нашого християнства.
Можна жити на цій землі і пройти мимо реальности Воскресіння. Так було, наприклад, зі сторожами гробу, котрі не зрозуміли суті землетрусу - воскресіння, блискавки-ангела і "затремтіли, і стали, ніби мертві" , а натомість між жінками й ангелом відбулася розмова, коли він сповістив їм нове благовіщення, що "Він воскрес із мертвих." (Мт. 28, 4) [60, 114]. Свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, якого розіп'яли на хресті, і Він помер смертю людською, відгукується у віршах поета:
Коли Господь виходив з гробу,
Наткнувсь на скелю кам'яну,
Та, людську маючи подобу
І людську силу незначну,
Він помолився й темну брилу
Відсунув легкома набік,
Покинув темнощі й могилу
Як людський син, як чоловік...
[53,30].
Лише та Пасха є по-справжньому відсвяткованою і прийнятою, якщо вона передає нам справжнє світло, що просвічує кожну людину. Світло справжнє просвічує кожного, хто від Бога народився.
Чи ми, будучи такими зматеріалізованими, зуміємо пізнати Його? Чи слова "Світло було у світі, і світ постав через нього, і світ не пізнав його" [60, 132] стосуються нас? Митець намагається розібратися у невпізнанні того світла, яке приходило до нас, але ми його не прийняли:
Воскреснути, зійти на сходи
Своїх могил, стоптати лож,
Явитись, наче правда строга,
Сильніша смерті востократ!
Ти - Бог, подай їм сили Бога
На світло вийти з темних врат!
[53,30].
Воскресіння відновило в Дмитра Павличка дитячі безпосередні спогади про Великодній ранок, коли поспішали під перегук воскресних дзвонів до церкви, несучи в руках зі свіжовипеченою паскою і пахучими стравами:
А в нашім кошику - як сонце, паска,
Шматочок сала, яйця, цвілі, хрін,
Кружальця ковбаси і стопка солі...
[53,28].
Вміст великоднього кошика має своє обрядове значення:
паска - ангельський хліб, яким став для нас Ісус Христос, символ воскресіння. Це хліб вічного життя, який зійшов з неба, нагодувавши нас духовною поживою. Паска теж символ Агнця, який добровільно за нас був розп'ятий на хресті, визволивши нас від усяких бід і поборовши всяку недугу. Для виготовлення тіста на паску вживають закваску із дріжджів. Це - символ Царства небесного;
сир і масло - це молочні страви, а молоко є первотвором, сировиною, яка не походить з діяльности людських рук; де даром природи. Так, як мати годує свою дитину молоком, так само сир і масло є символами жертовности та ніжности Бога. Тому Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока;
яйце - самостійне і неповторне життя. Воно представляє нам закритий простір, звідки виходить життя, дане Сотворителем (наприклад: материнське лоно - народження тіла, гріб - воскресіння тіла). Єдиний Бог є носієм цієї животорящої сили;
писанка - це своєрідне мініатюрне народне малярство, відоме із сивої давнини. Це вид українського народного мистецтва, який має назву писанкарство. Історія його зародження пов'язана з давньою культурою, з віруванням древніх слов'ян і з ритуалом весняного відродження життя на землі.
Яєчко було емблемою Сонця - Весни. Птиця - це вісник весни, радості, сонця. Птахи починають нести яєчка і виводити пташенят лише звесною, із сонцем. Яєчко було талісманом, за допомогою якого людина заворожувала в собі та з'єднувала добрі сили, а лихі відвертала.
Вони символізують життя, достаток, вічний рух.
Loading...

 
 

Цікаве