WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

сторінок. Список використаних джерел становить 70 позицій.
?
РОЗДІЛ І.
Народознавчі та громадянські мотиви у творчості Дмитра Павличка 1990-х - початку 2000-х рр
1.1. Народознавчі мотиви у творах календарно-обрядового циклу
Творення української державності змушує кожного повернутися до свого минулого, збагнути безцінність утраченого, фатальну шкід-ливість десятиліттями насаджуваної псевдодуховності, що накривала суспільство чорним крилом нищительства, викорінювала з національного ґрунту прадідівські традиції.
Ми живемо у час національно-духовного відродження сторінок незнищенної книги історії, літератури, мистецтва, час, котрий має заповнити істиною всі "білі плями", що їх зоставила на тілі України та її народу колишня радянська імперія. Та в міру мужніння обрядова структура відповідно нарощувала й духовний потенціал.
Виникнення народно-календарних свят стало своєрідним віддзеркаленням тих змін, що переживали наші предки. У першу чергу, - це усвідомлення сезонної циклістичності в природі і відповідно до неї у певні періоди в житті людини. Пов'язують їх виникнення з появою літочислення, а також суспільною необхідністю розподілу часу на трудовий та протилежний йому - святковий. Поява традицій знаходиться в органічному зв'язку з поступовим переходом наших далеких пращурів до землеробства, а відтак і необхідністю жити з природою одним життям, вести точні астрономічні спостереження, передавати соціально стереотипізований досвід наступним поколінням. Весь цей складний комплекс практичних, етичних, естетичних реалій був обєднаний на той час культом Сонця - основного Бога і джерела життя на землі. Як відгомін тих далеких часів - сучасні свята Коляди, Великодня, Купала, Калити. Вважається, що весь фольклор, народні обряди, вірування, багато жанрів усної словесної творчості побутували ще в період трипільської культури (4-3 тисячоліття до н.е.). Загаль-новідомо, що сучасна народна календарна обрядовість - це своєрідне поєднання пластів двох культур - язичницької і християнської.
Народно-календарні свята склалися шляхом осмислення та узагальнення національного духовного і практичного досвіду. Вони мають цілісний довершений характер, а їх основа - це архаїчні та магічні дії.
Через обрядовість у побутове життя міцно входили й закріплювалися традиції, а обряди в свою чергу формувалися за допомогою свят. Саме їм належить перевага в усій системі духовного життя. Тому-то в усі часи й епохи, в усіх народів реальне буття й духовний розвиток тримаються на традиціях народу, на власній історії.
Українець по крові і духу, Дмитро Павличко, живе за звичаями свого народу, дотримуючись своїх, українських традицій. Адже Україна - це взаємопереплетення обрядових та релігійних свят.
Різдво Христове розпочинає зимові свята. А ніч перед Різдвом -це мир і спокій кожної родини, це чарівна казка старовини, це та вечорова зоря, яка ще довго буде світити у майбутньому, це голос предків, що знову й знову оживає і відроджується в наших душах.
Матір Божа прийняла в цю Різдвяну ніч благословення Господнє і стала жінкою, матір'ю, здивувавши весь світ своєю непорочністю і красою, виконавши волю Божу, принісши щастя небу і землі. І ось цієї тихої і святої ночі Милосердя Боже зійшло на нашу землю.
За переказами, Старець Йосиф і Марія зупинитися за містом у печері, куди пастухи заганяли в негоду своїх овець.
Настала ніч. І тут збулися пророцтва про народження Спасителя. Легенда розповідає, що першими про те, що на світ має появитися Ісус Христос, дізналися волові очка, найменші з усіх пташок, що мали свої гнізда у вертепі при дорозі до Вифлеєма.
Раннім ранком з'явився перед воловими очками білий ангел і промовив, що в цей день народиться між ними Боже Дитятко, отже, треба подбати, щоби достойно Його прийняти. Пречиста Діва положила Дитятко в ясла на пір'яну постільку. Воно радісно сплеснуло руками і зайшлося перлистим сміхом. А за тим сміхом вся природа загомоніла і собі. Заревів віл і осел, заворкотіли дикі голуби, забриніли лісні бджоли, засичало гаддя в травах, запищали степові ховрашки, пальми поскидали найкращі свої овочі, вода в потоках зашуміла повним річищем. А вбогі пастирі, припавши на коліна, заспівали Дитяткові.
Спалахнули ясні зорі. Зійшло Боже благословення не на пишні палати з розкішними стравами, не на багатих людей в дорогій одежі, а на убогу стаєнку, бідних пастушків і овець, на новонародженого Ісусика -сина Господнього, Його пресвяту Матір і Обручника Йосифа.
Свята Марія, уся в сльозах радості і тривоги, Божого благословення і великого материнського щастя, лягла на хвильку спочити. Та це була тільки мить її спочинку -і знову на стомлених руках Дитятко Господнє, найвище земне її щастя, любов і туга. Тулить Богородиця своє добро до щирого серця, обціловує розумний погляд оченят і завмирає у тихому світанку Різдвяної ночі.[60]. Неодноразово чув цю легенду і малий Дмитро Павличко. Тому поет вміло, з своєрідним колоритом змальовує зимове свято.
Під час Різдвяних свят повсюдно в Україні виконували колядки - релігійні пісні різдвяного циклу. Їх співала молодь і старші люди. Діти ж виконували здебільшого жартівливі колядки, повні перебільшень, жартівливих величань чи навіть насмішок. Адресовані вони в основному родичам - дядькам, тіткам. Обмежуються побажаннями добра, гаразду в господарстві, здоров'я.
Народжений на Заході України, на Косівщині, змальовує все, що відбувається на його Батьківщині. Ці поетичні описи водночас точні і достовірні етнографічно:
Було Різдво. Колядував Стопчатів.
Співала під хатами дітвора...
... Сніг віщував, що будуть свята файні -
Узвар, пампушки, креплики, кутя,
Що в жолобі на сіні, в нашій стайні.
Народить діва сяюче дитя.
[53,22].
Поет згадує своє дитинство, згадує віру в те чудо, яке очікували з приходом Різдва, в магічну силу молитви:
Я вірив, що колядка порятує
Усіх стражденних у моїм селі,
Я вірив, що Господь на небі чує
Мої різдвяні просьби та жалі.
[53,22].
У цих колядках (а також і щедрівках) необхідним елементом є прохання - прохання страв зі святкового столу, інших подарунків. Діти ходили колядувати зразу ж після Святої Вечері, а от дорослі - аж наступного дня, при чому вони розігрували цілий спектакль вертеп з переодяганнями, масками, музикою і різними колядами:
Йшли загримовані царі
Зі мною поруч, вдячні долі
За ті свої вертепні ролі,
Я ж задихався в машкарі!
Бездарний з мене сатана
Та й ангел теж не був, як геній,
Та жив я на землі, натхненній
Різдвом, хмільнішим од вина. -
[53,25].
Яким би тяжким не було повсякдення, але саме за допомогою свят народ самоочищався, возвеличувався і налаштовувався на оптимістичну хвилю. За своєю структурою свята та обряди - не тільки форма дозвілля. В них закодовані всі найосновніші етнопсихічні, психологічні й етичні геноформи. Засвоюючиїх з раннього віку, людина за допомогою обрядодій формує не тільки стереотипні дійства, але й
Loading...

 
 

Цікаве