WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

прикмету, що, будучи глибоко особистісною і винятково суб'єктивною, вбирає в себе особливості доби - аж до найболючіших, зокрема політичних, невідривних від поетової душі й невід'ємних від його духовного життя. "У ряду "прекрасних" дам, оспіваних поетом, бачимо "Мадонну" Рафаеля і Рембрандтову "Данаю", повнотілих красунь Рубенса і велично-скорботну Оранту - символ величі, краси й надії України". [ 19, 9].
Несподіваним спалахом одкровення Дмитра Павличка стала поява в досить зрілому віці еротичної збірки "Золоте ябко", де автор виклав потаємні мрії і фантазії, розкрив перед читачем найінтимніші бажання й подав крізь призму Еросу чуттєвий і звабливий лик Жіночності. Коли на обрії життя вже мерехтить зима, здається, ніби всі бурі, пристрасті, весняні хмільні ночі й солов'їні світанки залишилися позаду, а попереду - лише простір для філософських узагальнень, розсудливих метафор та монотонних рим. Тому, якщо філософічність зрілої лірики Дмитра Павличка сприймається як цілком природна, то еротизм "Золотого ябка" вражає. З другого боку, поява цієї збірки - явище закономірне, адже поет увійшов у ту пору, коли відбувається переоцінка цінностей і хвилями молодого кохання сприймаються як дорогоцінні миттєвості щастя, найкращі моменти життя. "Людина по-новому бачить місце чуттєвого кохання в своєму житті, тужливо повертається подумки в колишнє п'янке буяння весни й відверто змальовує потаємні нюанси земної пристрасті". [20 , 50].
Як признається автор, "допитливий читач" знайде тут і деякі вірші-символи, котрі писалися начебто як любовні поезії, але йдеться в них про щось інше. Наприклад, вірш "Не знаю, хто мене зробив орлом…" є водночас образом стражденної жінки й України. Це стосується й таких поезій, як: "Так, ти одна, моя любове…", "На цій землі жили ми споконвік…", "Заснути так бодай на волосочок…" [35, 6].
Перша поезія вводить ключовий образ Павличкової еротичної лірики, що дав назву збірці, - "Золоте ябко". Яблуко (польською "ябко") асоціюється насамперед із повнотою, достиглістю людського життя й природи. Протилежна асоціація, викликана цим образом, - заборонений плід - це тілесна спрага, протягом тривалого часу недосяжна й нарешті утамована. Подібне значення яблука як символу земних бажань подано в примітках до книги "Між Едіпом та Озірисом". Найбільш розгорнуте тлумачення його дає "Словник символів" Джека Тресіддера: "Яблуко - насолода, особливо сексуальна. Символізм, можливо, пов'язаний з тим, що серцевина яблука, розрізаного вздовж, нагадує вульву. Яблуко широко використовується як символ кохання, шлюбу, весни, молодості, родючості, довголіття чи безсмертя і тому пов'язане в християнській традиції зі спокусою". [65, 427].
Золотий колір - типовий у поетичному світі закоханого ліричного героя. Це колір сонця, вогню, пристрасті. Епітет, що характеризує жіноче начало, передає цінність, коштовність, бажання. Золотий колір проходить крізь усю збірку і є характерною ознакою чуттєвості закоханого ліричного героя: "золота краса" [35, 108], "золотом панчіх" [35, 118], "під злотом блискавок" [35, 127], "золоті шибки" [35, 127], "золота хвилина" [35, 129]. Цікаво відзначити, що цей колір під впливом поетичної фантазії автора, втілюючись у слово, набуває різних модифікацій: це і "злотохвоста сирена" [35, 116], і "прозолотна листва" [35, 117],, і "злато тіла Європа" [35, 119]. Близьким до золотого можна вважати і рудий колір - колір сексуальної привабливості жінки, він виступає в еротичному світі ліричного героя ознакою осердя чоловічих поривань - жіночого лона у таких метафорах:
Може, я золою стану
І впаду.
Саме біля твого стану
В грань руду [35, 114]
…там палає поміж нами
Рудий вогонь із крилами рудими [35, 18].
Беручи до уваги весь цей спектр значень, доходимо висновку, що "золоте ябко" уособлює в інтимній ліриці Дмитра Павличка спокусу, пристрасть, чуттєву насолоду, носителькою і дарителькою якої є жінка. "Золоте ябко" - то і алюзія на біблійний заборонений плід - такий солодкий і гіркий водночас, що дарує злет і падіння, насолоду й біль, і символ жінки як обєкта еротичних переживань, як осередка чоловічих найпалкіших прагнень, як докорінної слабкості сильної статі. Крихітний ліхтарик, світла якого вистачає, щоб освітити ціле життя, - золоте ябко". [35, 51].
Фактично в цій збірці поет продовжує пошуки "таємниці обличчя" любові, відкриваючи для себе і для читача секрети протилежної статі, але вже в ракурсі еротичному.
Поклоніння земному, грішному, але від того не менш привабливому жіночому тілу - наскрізний мотив більшості поезій збірки. В поетичній медитації "Між персами твоїми - жолобок…" ліричний герой визнає владу жіночих чар над собою такою метафорою:
Між персами твоїми - жолобок,
Задолина життя і пропадання…
[35, 107].
На нього спрямовані всі подальші дії ліричного героя:
…Туди, немов нитки в один клубок,
Збігаються мої думки й жадання.
…Зникає дивно там єство моє,
Мов крапля на вишневому листочку.
[35, 107].
Еротичною піснею захоплення коханою виступає поезія "Боже, яка ти в цілунку глибока…". Побудована за допомогою майстерних порівнянь, вона передає глибину почуття до жінки:
Боже, яка ти в цілунку глибока,
Наче безодня в тремтячій сльозі
Із всевидющого Божого ока!
Боже, яка ти в торканні спрагнена,
Наче пустеля, що мрії в пісках
Про океану рухливі ремена! [35, 137].
Відвертою медитацією на тему акту кохання як кроку до безконечності, до поклоніння жінці як земній богині, яка володіє вічністю, бо переносить вогонь життя від покоління до покоління, є поезія "Злітає сукня і сорочка…" [ 35, 122]. Автор змальовує плотську любов як сцену "таємного творіння", де кохана виступає вічною сталою матерією, землею, що трансформує енергію життя, володаркою над його майбутніми перевтіленнями (нащадками). Закоханий ліричний герой - лише ланцюжок, зерно, колосок, який без землі приречений на загибель:
Зерно таємного творіння,
Що з Божої руки зросло,
Що в ньому сховане коріння
Й нового колоска стебло.
Візьми собі, моя богине,
І передай за даль століть
Душі моєї всі клітини,
А плоті - лиш єдину кліть.
[35, 122].
Порівняно зпопередньою інтимною лірикою у збірці "Золоте ябко" збільшується частота вживання образу зерна, що можна пояснити роздумами поета зрілого над прийдешнім; він сприймає тепер кохання як шлях до майбутнього. Зерно - то не просто клітинка плоті, то крила, що несуть у вічність.
Усе життя ліричний герой Дмитра Павличка сповідує релігію поклоніння небесній насолоді, втіленій в образі Земної Жінки. Сексуальний ідеал його, як і більшості чоловічої половини людства, знадлива й жіночна вродливиця. Як стверджують дослідники, перше місце в шкалі цінностей осіб протилежної статі чоловіки впевнено віддають перевагу зовнішній привабливості. Які ж атрибути жіночності найбільше ваблять ліричного героя Дмитра Павличка як представника сильної статі?
Безперечно, відповідь на це знайдемо в поезіях "Золотого ябка":
Loading...

 
 

Цікаве