WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота

Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть - Дипломна робота


Дипломна робота
Мотиви поезій Дмитра Павличка останніх десятиліть
З М І С Т
Вступ ................................................................................................................ 3-9
Розділ 1. Народознавчі та громадянські мотиви у творчості Дмитра Павличка 1990-х - початку 2000-х рр. ..........................................................
10-41
1.1 Етнографічні мотиви у творах календарно-обрядового циклу ............. 10-23
1.2. Тема незалежності народу в поезіях Дмитра Павличка ( УПА, Україна 1991р., Помаранчева революція, Чечня) .........................................
23-41
Розділ 2. Суспільне та особистісне начала у новітній ліриці Дмитра Павличка ..........................................................................................................
42-64
2.1. Проблеми гріха та покаяння у ліричній поезії 1990-х - 2000-х рр. ...... 42-50
2.2. Глибина сповідальності та розкриття авторського "я" в інтимній ліриці поета .....................................................................................................
50-64
Висновки ......................................................................................................... 65-68
Бібліографія .................................................................................................... 69-72
?
ВСТУП
Коли вникаєш у багатий і яскравий мистецький світ Дмитра Павличка (народився 28 вересня 1929 року у селі Стопчатів на Івано-Франківщині), особливо виразно відчуваєш дихання класичної і поетичної традиції, її здатність наповнюватися новими ідеями, мотивами та формами. Заглиблюючись у повновагу змістовність його слова, бачиш, як природно й органічно вбирає воно в себе надбання світової поезії усіх часів і народів, збагачується ними, не втрачаючи водночас своєї неповторності. Коли проникаєш у глибини духовного єства ліричного героя, сповненого несхибності переконань та ідеалів, щедрості емоцій і цілеспрямованості характеру, краще пізнаєш свій час, свого сучасника і навіть самого себе.
Творчість Дмитра Павличка, яскрава й багатогранна, ось уже шість десятиліть активно впливає на літературний процес, багато в чому визначаючи його рівень і характерні прикмети. У нього - поета, перекладача, критика - щедрість природного обдарування поєднана з невсипущою працею і високою свідомістю громадянської місії художнього слова [37, 5].
Творчість Дмитра Павличка відображена у підсумковому виданні -тритомнику поетичних творів (1989 р.) [49]. Існує дуже багатий масив критичної літератури про творчість Дмитра Павличка, огляд якої може становити окреме дослідження. Тому тут наведемо лише деякі відгуки про поета. Виваженими є оцінки Павличкового таланту його ровесниками, на очах яких проходив його творчий шлях. Іван Дзюба пише: "І от я бачу цей шлях: на тлі потужних процесів, що протягом другої половини ХХ століття геть змінили обличчя землі, спосіб життя людства, всю історичну перспективу. І бачу, як змінювався Павличко, як зростав, як мудрішав разом із своєю добою та своїми сучасниками - і як увесь час проломлювався крізь руїну трохи попереду своєї доби і своїх сучасників, відвойовуючи для них і розширюючи "плацдарми" правди в слові, і як обіймав своєю думкою дедалі більше й більше світу, але не втрачав своєї закоріненості в рідній землі - лиш розкорінювався" [31, 5].
Він був представником третього покоління радянської літератури, покоління, за висловом Івана Кошелівця, "що прийшло в літературу під знаком графомана, позбавлене права вибору своєї власної творчої методи, свого стилю, свого індивідуального творчого вияву; йому лишалося єдине приречення: писати, "як усі", на ті самі, директивно визначені теми, добирати той самий соціально визначений типаж героїв, однаково "лакувати" дійсність." Це був новий етап, на котрому знаходили нові виміри в ідеї самоцінності людської особи, в новому гуманістичному наповненні мистецтва слова, прагненні поетів піднестися "на рівень партитур." [15,4].
Постать Дмитра Павличка окреслюється важливою ланкою зв'язку між поколінням класиків і тим новим поколінням, яке, прийшовши в поезію в шістдесяті роки, багато в чому визначало напрям її подальшого розвитку.
Нове життя потребує нового слова. Дмитро Павличко буквально сповнений цим почуттям. "Потреба оновитися в слові - це сьогодні потреба не тільки індивідуальна. Маяковський говорив, що він кожен вірш починає писати так, ніби всю свою поетичну школу починає спочатку. Бути новим у кожному новому творі - це бажання кожного шануючого себе письменника. А тепер це бажання стало провідним для всієї літератури." [37, 12].
Багатогранна змістом, різноманітна, вишукана формою, динамічна, енергійна, новаторська поезія Дмитра Павличка ось уже понад півстоліття діє, впливає на українське суспільство. Здавалося б, її головні націєвиховні масиви давно скристалізувалися в моноліт, на який поступово нарощуються похідні чи побічні теми, мотиви, образи. Але ніколи не встигаєш звикнути до цього, бо, керована потужним інтелектом, творча енергія цього таланту подвигає на нові, інколи суперечливі та важливі творчі одкровення. "Знак довершеності несе насамперед його думка - ідея, що, приваблює читача не словесним оформленням, а тим, що пропонує можливість співмислення, співпраці з автором."[19,4].
Василь Земляк пише слова про Дмитра Павличка для себе у щоденнику: "Новий прекрасний поет явився Україні, і його б шанувати нам, дарувати б йому дещо, а не переслідувати, до чого деякі наші українці такі сквапні. Але ти, Дмитре стій, а ми будемо підпирати тебе, будемо всі одним стояти, аби не було в нас "горбатого духу", аби всі ми, злившись в одне, стали нескореним велетнем; і де ще яка неміч появиться поміж нас, то ми її випхаємо зі всіх своїх рядів на показ народові нашому як докір, аби він "більше не плодив немочі, а народжував тільки сильних та нескоримих. Прекрасний Дмитре, будьте таким полум'яним, як Ви є... Я міг би всього віддати тобі, аби ти став ще сильнішим, ніж є." [19, 5].
Андрій Малишко каже про Дмитра Павличка: "Він з перших своїх катренів став на ту тверду каменярську дорогу кропіткої, впертої роботи, без зовнішнього блиску і словесної темноти, без сухозлотиці дешевих метафор і рим, як стає молодий коваль до горна, певний своєї правоти і правди, з надією, що викуваний плуг прокладе борозну і знайдене мужнє слово породить пісню." [21, 6]. Щоденникові записи Олеся Гончара фіксують враження від характеру і від творчості Павличка: "...Павличко виступав. Могутній дух, гордість наша - інакше не скажеш" [6, 373]. "Поет від Бога! Але чимало написав і зайвого. Щось відсіється, а зостанеться золоте зерно" [6, 379]. "...Дмитро Павличко - мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, каменяр нової доби" [7, 573]. Цікаво, що думка про "золоте зерно" перегукується з метафорикою самого автора, який колись задекларував свою "співацьку" місію і чіткодотримується її в усіх
Loading...

 
 

Цікаве