WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Петро Тимочко-перекладач - Реферат

Петро Тимочко-перекладач - Реферат

"Поетичні твори" та "Драматичні твори". Як відомо, Ганс Сакс захоплювався написанням так званих фастнахтипілів, тобто невеликих драматичних творів, написаних віршами. Перекладач вибрав дві драми "Бесіда Олександра Великого з філософом Діогеном" та "Вирізування дурнів". Перша з них - це пристрасна, гаряча, з філософським підтекстом полеміка між всесильним Олександром і любомудром Діогеном. Кожен з них уособлює кардинально протилежні і антагоністичні життєві принципи і світоглядні концепції. Таким чином перепалка між ними перетворюється в протистояння між добром і злом, любов'ю і ненавистю, правдою і кривдою тощо. Переклад П.Тимочка зберігає усі найсуттєвіші прикмети оригіналу, він простий, прозоро-ясний, сказати б, летючий за характером. Ось один з найбільш промовистих фраґментів:
Олександр
Не розумію Діогене,
Чому я раб твого раба?
Діоген
Бо в мене не твоя журба!
Коли я, царю, мудрим став,
пороки всі свої прогнав,
прогнав зазнайство, скупість, зависть,
злість, хіть, нестриманість, ненависть,
відмовивсь від усіх бажань,
котрим платив бездумно дань.
Коли ж відмовився від плати,
сам став над ними панувати,
тепер вони - мої раби,
а я на світі без журби
живу, мій царю Олександре!
Тобі ж війна, по світу мандри,
походи жити не дають,
в тобі живуть пороки, лють,
жадоба величі тобою
керує... (106).
Фастнахтшпіль "Вирізування дурнів" суголосний з уславленим "Кораблем дурнів" Бранта та "Похвалою глупоті" Е.Роттенрдамського. Читач легко відчує, що під дурнями автор висміює і засуджує численні людські вади. Перекладачеві вдалося досить повно вжитися у внутрішній світ твору і створити справді адекватний високомистецький переклад.
Це ж стосується і поетичних творів, серед яких хотілося б особливо виділити "Сім чоловіків, що нарікають на жінок", "Сім жінок, що нарікають на чоловіків", " Святий Петро і коза", "Мельник продає осла", "Джерело юності", перекладені, як на мене, з особливим блиском.
"Петро Тимочко з юних років закоханий у красне письменство,- писав ще на початку вісімдесятих років В.Хома,- хоча й закінчив політехнічний інститут і працює інженером. У вільний час він захоплюється класичною літературою: читає в оригіналі твори видатних польських, німецьких, античних поетів. І не тільки читає, а й перекладає їх на рідну мову.
У журналах "Жовтень", "Всесвіт" та в обласній газеті "Вільне життя" друкувалися його переклади поезій Яна Кохановського, Ф.Гельдерліна, Г.Сакса, В.Маяковського. Цими днями наш земляк завершує переклад книги філософських поезій великого німецького поета Й.-В.Гете "Західно-німецький диван". Та пройшло ще понад півтора десятка літ перш ніж український Гете Петра Тимочка прийшов до українського читача. Книга поезій під назвою "Невгасима любов" появилася друком 1998 року.
Щоб автор і перекладач не стали дуелянтами, вкрай необхідно, аби їх душі злилися, щоб інтерпретатор вжився у світ поета і електричний розряд пробіг між їхніми перами. І не важить скільки років чи століть стоїть між ними, бо де починається магічне дійство поезії, там відчуття часу зникає.
Гете - класицист і щоб перекласти його, треба бути класицистом духу, вміти дисциплінувати думку і мислити по-філософському афористично. Петро Тимочко пройшов добру неокласичну школу і це дало йому змогу зробити те, що називається літературним подвигом чи може точніше - сподвижництвом. А ще не треба забувати, що Гете не тільки класицист, бо в нього є поетичні твори, яким за формою і змістом, за версифікаційною динамікою слова можуть позаздрити найвишуканіші нинішні штукарі та модерністи, побачивши, що нічого нового в їхніх писаннях врешті-решт немає. І таких творів у книзі "Невгасима любов" чимало.
Щоб пізнати ціну тимочківського перекладу, треба порівняти його з іншими наявними в українській літературі перекладами. А співставляти тут, дяка Богу, є з ким: в іменах це відбито так - Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Дмитро Загул, Микола Лукаш, Дмитро Паламарчук, Іван Лучук та інші. Переклад - це завжди творча інтерпретація і тому неможливо читати великого олімпійця без вчування голосу перекладача:
Душа людини
Схожа на краплю,
Що, впавши з неба,
Здійметься в небо,
Щоб потім знову
На землю впасти
У зміні вічній...
("Пісня духів над водами")
Неповторний тембр перекладача вчувається в багатьох інших рядках. Так виникають своєрідні полімпсести, вишуканий і оригінальний тайнопис, у який справжні почитальники поетичного слова завжди будуть вчитуватися з радістю і непроминальною естетичною насолодою:
Привабну силу має
Тайнопис немалу
І в суть життя влучає,
Немов стріла в стрілу.
Усе відкрите мною,
Давно знайоме, знай, -
Збагнув - носи з собою,
Мовчи і користай.
("Тайнопис")
Так, це Гете, але разом з тим це й автор "Рідного клину" і "Трагедії зради".
Колись Вадим Лесич писав, що поезія - це не сукупність збірок чи віршів, а передовсім стиль життя, який досить легко обрати за молодих літ, але важко втримати протягом усього життя. Гете цей стиль витримав бездоганно і Петро Тимочко, як бачимо, теж. Маємо право сказати це про людину, що ступила у поважний літній вік життя. Ступила вагомо, але і натхненно, молодо, рвійно і дзвінко. Як ступають олімпійці!
Аналізуючи художню вартість вибраного Гете, рецензент газети "Свобода" зазначає: "Вихід у світ перекладеної Петром Тимочком вибраної поезії одного з найбільших співців людства Йоганна-Вольфгана Гете, редакція вважає, що тернополяни можуть гордитися, оскільки цю працю перекладач почав понад чверть століття тому, і довів її до успішного кінця саме в Тернополі. Твори Гете перекладали в Україні ще за життя поета, але такого поетичного вибраного досі ми не мали. Отже, треба подякувати київському видавничому центрові "Академія", що не повагалося з частковою допомогою Тернопільської обласної держадміністрації та акціонерного товариства "Ватра" видати у наш ризикований час цю дуже необхідну книгу.
Книги Й.-В.Гете "Невгасима любов" і Г.Сакса "Вибрані твори", на наш погляд, потрібні всім - бібліотекам, навчальним закладам, зрештою кожній людині, яка прагне знати визначні твори світової літератури".
Петро Тимочко пройшов складний життєвий і творчий шлях. Судилося пережити йому немало - війну, неволю,могильне замовчування творчої праці, але незважаючи на все це, поет не надломився і не похитнувся в правді, прийшов до читача уже в літньому віці, таким же, як і в молоді роки -чесним, прямим і відкритим. А для митця немає вищого щастя, як можливість чесно дивитися своїм читачам у вічі.
Оцінюючи перекладну творчість Петра Тимочка, академік Роман Гром'як відзначає: "Хоч поет учився по-російськи, проте зберіг добірну рідну мову, вдосконалив знання польської і німецької від співтабірників -носіїв цих мов. Не втратив потягу до карбованого слова - постійно перекладав речі поважні і не прості для поетичної інтерпретації: твори класиків польської і німецької літератур. Не мав почуття меншевартості, хоча з його біографією далі кам'яного кар'єру службова кар'єра за радянських часів сягнути не могла. П.Тимочко постійно спілкувався з фахівцями перекладацької справи, пройшов добру школу Григорія Кочура. У висліді 1980 року з'явилася книжка перекладів Яна Кохановського з глибокою і вдумливою передмовою. Книжка стала перепусткою до Спілки письменників, але ідеологічні стражники мандатної чистоти довго його туди не пропускали. Наперекір усьому, за покликом душі поет-перекладач невтомно працював і на сьогодні має найповніший в українській мові солідний том творів Й.В.Гете".
Loading...

 
 

Цікаве