WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

слов'янофільська та національноукраїнська, основними джерелами, які допомогли йому втілити ці ідеї, були ідеологія Кирило-Мефодіївського братства та чеських слов'янофілів. Отже, "поема с доказом, що в 1857 році, 10 літ після розгрому Кирило-Мефодіївського братства, ідеї цього товариства все ще на Україні жили й виявляли свій могучий вплив"28.
Особливий інтерес викликає в розвідці М.Гнатишака аналіз фольклорних мотивів поеми Руданського, зокрема функція елементів казки: три брати, два розумні, один - наймолодший - дурний; вартування синів на могилі батька; чародійний кінь, а також наявність деяких компонентів народного обряду, приміром, полювання за куницею-красною дівицею тощо. Прочитання "фольклоризму" "Царя Солов'я" не на ідейно-тематичному рівні, а на функціональному, якраз і демонструє ті, хоч і нечисленні, а все ж присутні в дослідника елементи структурного підходу до художнього тексту.
М.Гнатишак дотримувався погляду, що для повного і всебічного аналізу художнього твору важливо як охопити "історичний, соціологічний, психологічний, словом, звернений на позамистецькі моменти" аспект, так і здійснити "докладний, фаховий формально-естетичний розбір"29.
Стаття "Артизм творів Степана Руданського" може бути зразком такого формально-естетичного розбору. Заперечуючи В.Герасименкові, який у передмові до видання "Поезій" С.Руданського (Харків, 1927) твердив, що поет не звертав уваги на обробку свого вірша, М.Гнатишак складає каталог жанрових модифікацій його поетичних творів. Він виявляє, що в творчості С.Руданського присутні такі жанри віршованої поезії, як ліричний вірш, епічна поема, балада, драма. Характер обдарування поета радше ліричний, хоч кількісно переважають епічні твори.
Особливу увагу присвятив учений баладам Руданського. Він робить висновок, що до жанру балад належать твори, які автор спершу називав "небилицями", а пізніше - "байками хатніми", оскільки "байки світові" можна віднести до апокрифічних народних оповідок космогонічного характеру. Дослідник намагається перекласти на мову сучасних понять авторські жанрові визначення. На його думку, свої балади Руданський ділить на три підгрупи, а саме: "замогилки", "змінки" та "звичайки". Ці терміни автор ужив для розділення своїх балад наоснові їхніх головних мотивів. "Між "замогилки" помістив він усі свої балади з ленорським (від назви балади Г.Бюргера "Ленора" - М.І.) або зближеним до нього мотивом. "Змінки" - це термін для означення балад з метаморфозами, а "звичайки" - це балади з перевагою побутового елементу" 30.
Звичайно, таке перекладання каталогу С.Руданського, який створив свій жанровий кодекс, на мову усталених традицією понять і модифікацій, може викликати застереження, як і у випадку з Шевченковими творами періоду заслання. Але ніхто не стане заперечувати, що здійснена ця класифікація зі знанням як теорії предмету, так і творчої практики поста. І можна лише пошкодувати, що цієї праці не знали дослідники творчості С.Руданського, які працювали в радянський час. Приміром, у літературному портреті Ю.Цекова "Степан Руданський" (К., 1983) знаходимо цікаві спостереження гснологічного характеру, які перегукуються з думками М.Гнатишака, приміром, про спорідненість гуморесок українського поста з жанрами "фабльо" (у Франції) та "шванком" (у Німеччині) чи правомірність поширення терміну "співомовка" на всю поетичну творчість С.Руданського (на сьогодні це жанрове утворення набуло прав громадянства і розвивається в сучасній українській літературі).
Деякі аспекти формально-естетичного плану творчості С.Руданського в праці М.Гнатишака досі залишаються розробленими найповніше, зокрема близькість стилістики поета до народнопісенної; багатство ритмічних комбінацій, характер звукової інструментовки його вірша та особливостей римування. Дослідник вважає автора "співомовок" одним з найбільших талантів музично-ритмічного типу.
І все ж чи не найповніше М.Гнатншак зміг реалізувати свої засади ідейно-етичного естетизму в поточній критиці, де не було можливості зосередитися на одному якомусь аспекті чи творчості певного письменника або розвитку певного жанру, а різні аспекти виявлялися "скомплікованими", переплетеними, зосередженими переважно на плоті або одного твору, або збірки творів. У численних статтях та рецензіях, а М.Гнатишак протягом 1934-1939 рр. постійно виступав з рецензіями на сторінках журналу "Дзвони", виразно виявилися як сильні, так і слабкі сторони його літературно-критичної методи.
Передусім, М.Гнатишак у літературно-критичних статтях та рецензіях обстоював ідейність, моральність та високий естетичний рівень художніх творів. Але єдність цих критеріїв, "повну гармонію між величним змістом та прегарною поетичною формою" ("Дзвони", 1935., Ч. 6/7. - С.355) він бачив радше, так би мовити, в ідеалі, аніж в реальності. На практиці висока мистецька якість не завжди співпадає з висотою суспільно-моральних ідеалів. М.Гнатншак не погоджувався з критиками, які "ставлять знак рівняння між моральним добром і естетичною красою твору", бо вважав, що така точка зору правильна тільки з теоретично-естетичного становища", на практиці ж є немало літературних творів, які "своїми високомистецькими вальорами добувають величезний вплив на душі, але під золотистим плащем мистецтва скривають сопух моральної гнилі" 31. Таким чином, якщо підходити до критичних статей і рецензій М.Гнатишака з його ж формули ідейно-етичного естетизму, то в них на першому місці стоїть етичне начало, яке майже поглинає естетичне, або ж відокремлює етичний чи естетичний аспект як щось самодостатнє.
Як критик М.Гнатишак постійно підкреслював важливість світоглядних основ художньої творчості. У прилюдній дискусії "Чи письменник мусить мати світогляд?", яка відбулася 14 квітня 1935 р. у Львові, він виступив опонентом М.Рудницького, який висунув тезу про те, що вираження світоглядних ідей у літературі обмежує творчу свободу митця і знижує вартість художнього твору. М.Гнатишак виходив із засади, що певний світогляд мас кожна людина, в тому числі й письменник, і вироблений, скристалізований світогляд письменника не позначається негативно на його творчості. За його переконанням, "вироблений світогляд обмежує творчі можливості письменника тільки тоді, коли він не є органічно врослим у душу письменника" ("Мета", 1935, 28 квітня). Він цінував ті вірші молодих постів, зокрема Б.Кравціва, що виростають з духовних імпульсів і переживань і є образом внутрішніх емоційних станів, а не ті, в яких декларуються суспільно-національні гасла.
Як людина католицької орієнтації він не зараховував себе до критиків, які підносять ті твори, які відповідають їх
Loading...

 
 

Цікаве