WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

оптимістичного ставлення М.Шашкевича до життя. І він паралельно здійснив ще один підхід до його творчості, в основу якого лягла типологічно-світоглядна класифікація німецького вченого Вільгельма Дільтея, представника духовно-історичної школи в літературознавстві ("філософія життя") і була доповнена психологічною теорією Ернста Кречмера, який досліджував зв'язок основних типів конституції людського тіла з типами темпераменту. За цією схемою М.Гнатишак відніс М.Шашкевича до типу людей, які не виявляють відкрито своєї душі, а ховають її (часто несвідомо) за маскою або навіть кількома (до цього типу, за Кречмером, належали Ф.Шіллер, Л.Бетховен).
У постаті М.Шашкевича дослідник виділяє три психічні обличчя, точніше, одне справжнє і дві маски: перша маска - веселість і дотепність, друга - тужливий мрійницький настрій , і, нарешті, третє обличчя - сильна душа. Що саме воно було справжнім, свідчить, на думку автора, характер поетичної творчості М.Шашкевича, "наскрізь пронизаний первнями духової сили, енергії, невгнутості, бадьорості, активізму й пафосу" боротьби"23.
Як бачимо, обидва підходи - дільтеївський духовно-історичний і кречмерський психологічний - ведуть, М.Гнатишака до одного результату: сутність поезії Маркіяна Шашкевича не у вислові ліричних переживань сумовитої настроєвості, а навпаки - в захопленні релігійними й національними ідеями, настроями віри й надії.
Сучасний читач легко виявить і слабкості Гнатишакових студій про поезію Маркіяна Шашкевича. По-перше, відсутність підходу до творів поета як до літератури, яку визнавали за дослідником "Енциклопедія українознавства" та О.Горбач, а також поділ поезії Шашкевича на вірші сумні й оптимістичні, меланхолійні й бадьорі, споглядальні й активні; хоч ці настрої часто переплітаються в одному й тому ж тексті. Але сучасний читач бачить і те, що це був підхід ученого, а не виконання"конкретного соціального замовлення клерикалів", як про це писалося у нас в недавні ще так звані "застійні" часи.
Певна розбіжність між теоретичними засадами і конкретним аналізом у статтях М.Гнатишака виявляється і в підході до окремого художнього твору, і в підході до літературного жанру. Так, жанр української балади постає у дослідника якимсь нечітким, розмитим, оскільки до цього жанру в творчості Т.Шевченка періоду заслання поряд із творами, в яких риси баладного жанру виявляються більшою або меншою мірою ("У тієї Катерини", "Коло гаю в чистім полі", "За байраком байрак", "Титарівна" та ін.) віднесено і ліричні вірші ("Ой виострю товариша", "І широкую долину", " Ой одна я, одна". "Нащо мені чорні брови", "Ой, крикнули сірі гуси", "Не спалося, а ніч як морс") та поеми ("Іржавець", "Якби тобі довелося", "Між скелями, неначе злодій"), в яких до ознак баладного можна віднести хіба що фольклористичні елементи, хоч при цьому слід застерегти, що в творчості Т.Шевченка важко зробити чітке жанрове розмежування.
Видасться також, що М.Гнатишак не зовсім усвідомив новаторський характер Шевченкової поетики періоду заслання, коли він пише, що "під формальним оглядом деякі з цих балад не дорівнюють формально майстерством першим романтичним його баладам, але є між ними також і естетично дуже вартісні"25. Важко сказати, що дослідник має на увазі - чи характер поетової образності, чи компонування композиції, дотримання канонів жанру. Якщо перше, то не всі названі ним твори, може, треба відносити до балади, а якщо друге, то чи не тоншим у сприйнятті був І.Франко, який писав 27 листопада 1881 р. з Нагуєвич до І Белея: "Перечитую тож Кобзаря. Не можеш поняти, яке вражіння зробив тут другий том на наших людей, що у нас були в гостях. Я читав "ЇМ деякі дрібні штуки, "Марію", "Сон", "Кавказ" і др. Просто поражені були, як могло на нашій мові бути щось таке написане"26.
Характер методологічного підходу М.Гнатишака більш окреслено виявляється в дослідженнях, присвячених конкретним зразкам українського романтизму - маю на увазі статті "Цар Соловей": з історії українського слов'янофільства й символіки" та "Заклята дочка" С.Руданського. Ці розвідки можна віднести до певного синтезу культурно-історичної, порівняльно-історичної (компаративістської), психологічної та формальної шкіл літературознавства, поширених у XIX столітті. Однак ця традиційність підходу не тільки не знецінює наукової вартості цих праць, а швидше - підносить їх, оскільки в них продемонстрована суголосність об'єкту дослідження й підходу до нього. М.Гнатишак мовби нагадав читачам у 30-ті рр., що традиції таких блискучих дослідників української літератури минулого століття, як Михайло Максимович, Микола Костомаров, Олександр Котляревський, Микола Дашкевич, Олександр Потебня, імена яких у пристрастях політичної боротьби були майже забуті по обох боках Збруча - з різних, звичайно, причин. До того ж сама поема С.Руданського "Цар Соловей" до М.Гнатишака (та й досі) не була об'єктом наукового дослідження, за винятком хіба що спорадичних зауважень І.Франка та принагідних спроб прояснити алегорії цієї поеми-казки, що їх робили П.Ніщинський та А.Кримський. Останній зокрема пропонує розшифрування основних алегорій, вбачаючи в образі царя Солов'я - слов'янського прабатька, царевича Пастуха - Чехію, Мисливця з Поляни - Польщу, царівни Злотокрилої - Україну, а Причепи - Московію. М.Гнатишак погоджується з цими основними та деякими частковими розшифруваннями образів-персоніфікацій поеми (що жито і кий означають міста Житомир і Київ, "нещасливий гусак" уособлює Яна Гуса та ін.), а також вплив у деяких сценах середньовічних фабльо або новел Боккаччо (подібний вплив знаходить у "Москалі-чарівнику" [.Котляревського). Але такий рівень трактування поеми-казки С.Руданського дослідник вважає недостатнім, оскільки цей твір є, на його думку, великою системою символів та історичних натяків, які оформлюють історіософічне та ідеологічне становища поета до Слов'янщини - хоч він ані разу не зрадив дійсного значення ані одного з цих символів" 27.
У чому ж М.Гнатишак вбачає історіософську концепцію "Царя Солов'я"? Він крок за кроком виводить її з сюжетної канви твору, терпляче й повільно розплутуючи кожен вузлик. Оминаючи численні ланки цього складного плетива (читач при бажанні може прочитати поему у тритомному виданні творів С.Руданського), нагадаємо його завершення: Причепа підступом приєднує до себе Злотокрилу (бо вони одної віри); обламує їй крила. Згодом при підтримці Мисливця (з ним вона раніше теж воювала), Злотокрила звільняється від Причепи, якій грозить покара. Але ріжок Пастуха закликає всіх до миру й злагоди.
Аналіз поеми приводить ученого до висновку, що поему "Цар Соловей" пронизують дві основні ідеї:
Loading...

 
 

Цікаве