WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

висловлює негативне ставлення і до українського (і назагал усього слов'янського) романтизму, який, на його думку, локалізував і звузив універсальність романтизму європейського, звівши його символічну філософію, вільну мораль та світську містику до локального патріотизму та пробудження національної свідомості; "вся їхня поезія була буцімто переспівом народної пісні, поки Міцкевич та Шевченко цю мертвеччину не подолали".
М.Гнатишак у цих питаннях стояв на протилежній позиції, він вважав "теплий подих слов'янського відродження з Чех" суттєвим збагаченням тих ідей романтизму, які зародилися в Західній Європі, і йшли до нас передусім з Німеччини. А найважливішим дослідник вважав те, що "Україна, незважаючи на чужі впливи, знайшла головне джерело натхнення для свого романтизму в самій собі, а саме - у своїй народній поезії. Тим можна пояснити, чому український романтизм не був якимсь чужим, барвистим, але паперовим цвітом, - чому засяяв свіжою, природною, живою краскою...".
Далі автор характеризує ті риси, які визначають особливості саме українського романтизму, передусім - центральний для всього українського романтизму національний мотив та інтерес до історії, що найповніше виявився в історико-патріотичній ліриці. Натомість найменшого поширення набули в ньому індивідуальний та універсальний мотиви, саме ті, які були серцевиною європейського романтизму.
Національний характер українського романтизму та пов'язані з ним патріотичні мотиви, сильний фольклорнийструмінь, на думку М.Гнатишака, забезпечили йому довге тривання в українській літературі. Ці вихідні положення своєї концепції романтизму дослідник найповніше розкриває на матеріалі творчості двох постів-романтиків - Маркіяна Шашкевича та Степана Руданського.
Свій погляд на постать натхненника "Руської Трійці" М.Гнатишак обґрунтував у статтях "Ідейні основи творчості Маркіяна Шашкевича" та "Поет і його невмируще слово". У першій з них дослідник задекларував "спробу переоцінки поглядів на поезію Маркіяна Шашкевича". Він стверджував, що багато дослідників творчості письменника підходили до неї однобоко, зосереджуючи увагу на ролі "Русалки Дністрової" в українському національному та культурному відродженні в Галичині, отже, в центр уваги ставилися проблеми суспільно-політичного характеру. Літературна ж творчість письменника, її ідейно-естетична вартість відсувалася на задній план, а ті дослідники, що все ж цікавилися нею, настільки її спотворювали, що вона постає в їх працях наче в кривому дзеркалі. Вони, на думку автора, "часто обмежовувалися до чисто літературно-історичного, а то й біографічно-бібліографічного розгляду, як Омелян Огоновський, інші давали невдатні спроби культурно-історичного підходу, як В(олодимир) Коцовський, ще інші, як Михайло Возняк, робили позитивну чорну роботу причинкарів, а М(ихайло) Тершаковець та Я(рослав) Гординський навіть у межах причинкарства почали блукати по ненаукових бездоріжжях; вкінці ще інші, які мали аспірації на певних дійсних дослідників самої літературної творчості Шашкевича, заблукали в ще гірші нетрі: Кирило Студинський довів до останніх меж безплодне вишукування здогаданих літературних впливів, а Яким Ярема дав зразок слабої й науково необоснованої літературно-критичної праці". Від тих, що блукають у "джунглях фальшивих метод", М.Гнатишак ладен був виокремити лише двох авторів, за працями яких визнавав справжню наукову вартість: Івана Франка та Василя Щурата, але зауважував при цьому, що Франко займався Шашкевичем лише принагідне, а Щурат висловлював свої думки про його творчість лише в зв'язку з дослідженням інших проблем.
Щодо власне літературознавчого аспекту, то тут маємо лише одне принципове застереження, а саме з приводу "вишукування здогаданих літературних впливів" (у працях К.Студинського). Чи не було це причіпкою, адже впливи - річ у літературі не тільки природна, а й неминуча, надто коли йшлося про перші прояви літературного життя на новій, народній основі, як це маємо у випадку з "Руською Трійцею" і творчістю Маркіяна Шашкевича зокрема? Виливи, безперечно, були - польські, чеські, словацькі, німецькі, були ж переклади з літератур західних та південних слов'ян, і Микола Гнатишак був надто освічений і досвідчений літературознавець, щоб цього не знати чи це в принципі заперечувати. Сам він у статті "Заклята дочка" С.Руданського" скрупульозно, на основі докладного аналізу тексту, вислідив твір, який був для українського поета першовзором, - словацьку народну пісню "Zakleta deeга" зі збірника Яна Коллара, і дійшов висновку, що "найвар-тісніше в цій баладі не є її спорідненість із посторонніми мотивами, лише навпаки, її наскрізь український характер і колорит", у чому вбачав одну з основних прикмет українського романтизму. Пересади ж "впливології" відзначали й інші тогочасні вчені. Л.Білецький, приміром, зауважував, то нахил до виявлення впливів "часто збочувався в напрямі дуже широких аналогій, які їх авторами приймалися за поетико-літературні впливи", і називав при цьому студії Я.Гординського про "Енеїду" І.Котляревського та про впливи на Т.Шевченка польського поста З.Красінського; наведені в них студіях аналогії він вважав настільки сумнівними, то вони свідчать радше про те, як не треба користуватися порівняльним методом; Л.Граничка (Лука Луців) критикував К.Студинського та Я.Ярему за те, що вони вишукували цілий ряд творів, під впливом яких М.Шашкевич написав "Веснівку" (А.Міцкевич, Й.В.Гете, Ленау) і висловлював думку, що "Веснівка" - цілком самостійний твір.
Друга теза багатьох дослідників, з якою не погоджувався М.Гнатишак, полягає в тому, що основні настрої поезії М.Шашкевича - сумовитість, сентиментальність, туга. Щоб заперечити це твердження, що бере початок ще від Я.Головацького і було повторене багатьма його наступниками, М.Гнатишак здійснює класифікацію творів поста за тематичним принципом: З 33-х його творів 10 він відносить до особистої тематики, 2 - до любовної, 2 - до родинної, 4 - до об'єктивізованих з любовними мотивами, 6 - до творів історичного змісту та стільки ж до патріотичної тематики, 1 вірш та цикл поезій у прозі "Псалми Русланові" - до релігійної тематики, переплетеної з патріотичною.
Відповідно до цього поділу розташовується й настроєва шкала: "на 33 поетичні твори є у Шашкевича лише три вірші, в яких домінує понурий песимістичний настрій. Сумовитий, але не розпучливий, а часто опромінений надією настрій панує в 11 віршах, погідний, здебільша поважний, у 7 віршах, а активістично-оптимістичний у 11 творах" .
І все ж дослідника, здасться, не зовсім задовольняла така статистична класифікація для обґрунтування релігійного та
Loading...

 
 

Цікаве