WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Ідейно-етичний естетизм Миколи Гнатишака - Реферат

Потебні, скільки до структуралізму празького кола "Слова та словесності".
Сам М.Гнатишак підкреслював, що його підхід до літератури ґрунтується на ідеї О.Потебні про зв'язок літературного твору зі структурою його складових частин - слів, а літератури загалом - зі структурою мови. "Якщо альфою і омегою" поетичного твору є слово, якщо слово є "ембріоном" поетичноготвору, - говорив він на публічному диспуті "Основний національний первень у літературі" у Львові навесні 1939 р., - тоді ясно, як нерозривно й органічно зв'язаний характер поетичної творчості даної нації з її мовою, а мова, в свою чергу, нерозривно й органічно зв'язана з національною психікою, з національним стосом. Отже, величезне, органічне значення мас в літературній творчості її національний елемент, і то не лише елемент формальний, яким є національна мова, але і змістовий, тобто сума переживань і уявлень даної національної збірноти, і передусім ідейний, яким є зміст психіки і духове наставлення тої збірноти" (Мета, 1939, 12 бер.). Отже, М.Гнатншак не був прихильником "радикального формалізму" тих дослідників, які ігнорують важливість змістового, ідейного аспекту художніх творів. Втім, така позиція не суперечила принципам празького кола структуралістів, які, за визнанням Д.Чижевського, "цілком залишили однобічний формалізм першого бойового періоду свого розвитку", що зокрема виявилося в "Нарисах з чеської поетики" Яна Мукаржовського. Щоправда, "Нариси..." вийшли в 1941 р., вже після смерті М.Гнатишака, та все ж він, мабуть, погоджувався з тим, що "модерні формалісти скрізь виходять від свідомости інтимного структурального зв'язку між словом і словесністю ("Slovo a slovesnost" - назва празької школи структуралістів. - М.І.) і на цих підвалинах ставлять будівлю наукового розгляду літературних творів...". Він відмежовує свій "формалізм" від структуралізму ранніх "пражан", виходячи із засади "здоровий психологічний, культурно-історичннй та естетичний розслід літературних творів доводить вкінці висновку, що і в обсягу поетичної краси рішають навіть у естетичному сенсі не лише естетичні, але й ідейні та суспільні первні", і тому вважає "конечним тісно сполучати естетичну оцінку літературного твору оцінкою ідейною, етичною й національно-суспільною".
Микола Гнатишак - перший з авторів історії української літератури будував її не за принципами зміни суспільних епох, економічних формацій чи національно-визвольних змагань, а за принципом зміни літературних стилів. Старі схеми він відкидав через те, що при побудові історії літератури вони ігнорують специфіку літератури як виду мистецтва, і словесний матеріал намагаються вбгати в позамистецькі рамки. Усвідомлюючи труднощі мистецько-стильового принципу періодизації історії української літератури, який мав мистецько-історичний підхід поєднати з підходом культурно-історичним, М.Гнатишак виділив такі періоди історії української літератури (вважаючи цю періодизацію першою недосконалою спробою):
І. Староукраїнський стиль.
ІІ. Візантійський стиль.
ІІІ. Пізньовізантійський переходовий стиль.
IV. Український ренесанс.
V. Козацький барок.
VI. Псевдокласика.
VII. Бідермаєр.
VIII. Романтика.
IX. Реалізм.
X. Модерна.
Відзначимо, що майже за такою самою схемою будував історію української літератури Д.Чижевський. Розділи його історії, яка є продовженням початої М.Гнатишаком праці, мають назви: "Ренесанс та реформація" і "Барок".
Важко сказати, чому М.Гнатишак поставив розділ "Бідермаєр" після псевдокласики, перед романтизмом, адже цей стиль називають "пізнім романтизмом" чи навіть "старечим романтизмом", "добою перехідною від романтизму до реалізму". Можливо, тут відбилася невизначеність цього стильового відгалуження в українській літературі. Стаття І.Панькевича про бідермаєр в українській літературі з'явилася у "Працях українського історично-філологічного товариства в Празі" І (1941 р., Т. 3). Цікаво, що саме І.Панькевич на засіданні Товариства 26 листопада 1940 р., присвяченому пам'яті вченого, прочитав реферат про праці М.Гнатишака з літературознавства. Цілком можливо, що розділ про бідермаєр був включений Гнатишаком у реєстр стилів української літератури не без його впливу.
Ми, на жаль, не знаємо, та й уже не дізнаємося, що М.Гнатишак вкладав у поняття бідермаєру, які твори і яких авторів відносив до цієї стильової категорії. Можемо лише припустити, що, будуючи схему своєї історії української літератури, він намагався розглядати її в контексті західноєвропейського літературного розвитку, як це робили й інші дослідники, зокрема Д.Чижевський, автор великої праці "Український літературний барок", яка вийшла у "Працях..." у 1941-1944 рр., але задумувалася, безперечно, раніше. Саме під впливом цієї праці І.Панькевич, за його власним визнанням, написав статтю про бідермаєр, у якій намагався довести, що це стильове явище німецької літератури наклало свій відбиток і на літературу українську. Зазначимо принагідно, що Д.Чижевський у своїй тепер широковідомій "Історії української літератури " (Нью-Йорк, 1956), хоч і критикував статтю І.Панькевича про бідермаєр за притягання до цього стилю художніх явищ, які не мають властивих йому ознак, але й сам вніс це поняття у реєстр стилів української літератури.
Зі сказаного можемо зробити висновок, що М.Гнатишак належав до тієї елітарної частини українських вчених, що розробляла нові принципи підходу до літератури, її періодизації, здійснювала переоцінку цілих періодів у її розвитку, виходячи з концепцій тогочасної літературознавчої думки. Він не встиг написати своєї історії української літератури і навіть розділ про давню літературу київського періоду довести до завершеного вигляду. До того ж новий його підхід до історії сприйняли не всі сучасники. Приміром, Ю.Пеленський в рецензії на "Історію української літератури: Ренесанс та реформація. Барок" Д.Чижевського, високо оцінюючи цю працю, зазначає, що його попередник, Д.Гнатишак, "не здобувся на якесь нове чи самостійне висвітлення його (матеріалу), хоч мав перед собою для цієї доби велику працю акад. М. Грушевського, з якої міг користати і використав чимало". Такий закид виглядає принаймні трохи дивним, бо як міг М.Гнатишак у побудові своєї праці "користати" з М.Грушевського, якщо він поклав в її основу стильовий принцип, за яким, до речі, написана й "Історія..." Д.Чижевського, а в основі "Історії української літератури" М.Грушевського лежав принцип історично-соціологічний?
Інша справа, що в "Історії..." Д.Чижевського стильовий підхід здійснений послідовніше і доведений до логічного завершення. Це видно вже з назви розділів, які стосуються
Loading...

 
 

Цікаве